ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 р. | № 3/175 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (далі –ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”)
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2005
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2006
зі справи № 3/175
за позовом ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського”
до відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (далі –ВАТ “Баглійкокс”)
про стягнення 16846,16 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 12218,43 грн. основного боргу за договором комісії від 09.04.2002 № 22-1075-01, 3714,40 грн. інфляційних збитків та 3% річних у сумі 913,33 грн.
Рішенням названого суду від 27.09.2005 (суддя Юзіков С.Г.) провадження у справі припинено в частині позовних вимог про стягнення з ВАТ “Баглійкокс” 12218,43 грн. з посиланням на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), виходячи з преюдиційності факту проведення учасниками спору заліку зустрічних однорідних вимог. В іншій частині позову відмовлено з тих мотивів, що у зв’язку з відсутністю основного боргу вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які мають похідний характер від основної заборгованості, задоволенню не підлягають.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 (колегія суддів у складі: суддя Науменко І.М. –головуючий, судді Білецька Л.М., Голяшкін О.В.) рішення суду першої інстанції з даного спору змінено; у задоволенні позову відмовлено повністю. Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням на приписи пункту 11 статті 80 ГПК України мотивовано тим, що наслідком відсутності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості є саме відмова у задоволенні позову, а не припинення провадження у справі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що у рішеннях господарських судів зі справи № 3/175 не досліджувалися питання щодо зарахування спірних вимог та належного відображення такого заліку в документах бухгалтерської звітності, в зв’язку з чим висновок попередніх судових інстанцій про преюдиційність факту погашення заборгованості шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог є необґрунтованим.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явились.
У телеграмі, що надійшла до Вищого господарського суду України 20.06.2006, позивач просить розглянути дану справу без участі його представника.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” (комісіонер) та ВАТ “Баглійкокс” (комітент) було укладено договір комісії від 09.04.2002 № 22-1075-01, згідно з яким позивач зобов’язався від свого імені та за рахунок комітента вчинити правочин щодо купівлі-продажу товару обумовленого асортименту, а відповідач –сплатити комісійну винагороду у розмірі 0,1% від вартості реалізованої продукції та відшкодувати позивачеві витрати, пов’язані з виконанням цього договору;
- на виконання названого договору позивач поставив на користь третьої особи –товариства з обмеженою відповідальністю “Стівідорна компанія “Авліта” –товар на суму 4102791 грн., сплативши при цьому 7615,64 грн. митних платежів та 500 грн. за оформлення митних декларацій;
- 30.09.2002 ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” звернулося до відповідача з вимогою виконати зобов’язання зі сплати комісійної винагороди та компенсації узгоджених витрат за договором комісії на загальну суму 12218,43 грн., проте цю вимогу було залишено ВАТ “Баглійкокс” без реагування з огляду на проведення сторонами заліку зустрічних однорідних вимог.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором комісії з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.
Приймаючи рішення про відмову в позові, господарські суди послалися на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2005 зі справи № 39/112, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.09.2005, встановлено факт проведення учасниками спору заліку зустрічних однорідних вимог на суму боргу, стягнення якого є предметом позову в даній справі, а тому відповідно до статті 35 ГПК України цей факт має преюдиціальне значення і не повинен доводитися знову при вирішенні даного спору.
Проте з наведеним висновком погодитися не можна, позаяк господарськими судами допущено помилку у застосуванні припису частини другої статті 35 ГПК України, згідно з яким факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Зі змісту рішень місцевого та апеляційного господарських судів зі справи № 39/112 не вбачається встановлення такого юридичного факту, як проведення сторонами взаємозаліку боргу за названим договором комісії. У вказаних судових рішеннях лише зазначено про наявність підстав для проведення такого заліку з огляду на передачу ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” на зберігання відповідачеві вугільного концентрату та про відсутність обставин, з якими закон пов’язує недійсність укладеного правочину. Однак названими судовими рішеннями не було досліджено умови проведеного заліку, суму зарахування, підстави виникнення взаємних вимог, які були предметом такого заліку.
Відтак, всупереч положенням частини другої статті 35 ГПК України господарські суди помилково надали преюдиціального значення обставині, яка під час вирішення по суті спору зі справи № 39/112 належному з'ясуванню та дослідженню судами не піддавалася.
У зв'язку з цим відмова в задоволенні позову на підставі частини другої статті 35 ГПК України є незаконною, внаслідок чого ухвалені попередніми інстанціями рішення і постанова з даного спору підлягають скасуванню.
Водночас статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб припинення зобов'язання, як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, залік зустрічних однорідних вимог за своєю юридичною природою є одностороннім правочином, внаслідок якого у випадку тотожності вимог зобов’язання припиняється, а в разі нерівності зарахованих вимог зобов’язання з більшою сумою зберігається, але з вирахуванням зустрічного боргу.
Як свідчать матеріали справи, у заяві від 12.02.2004 № 06/196 позивач зазначає про залік зустрічних вимог з оплати послуг зберігання на суму 2221,34 грн. (а.с. 44), у той час коли відповідачем в односторонньому порядку було зараховано вимоги на суму 12218,43 грн. (а.с. 43).
Таким чином, в даному випадку для того, щоб дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність у відповідача заборгованості за договором господарським судам необхідно дослідити обставини, пов’язані зі станом взаємних розрахунків, та, зокрема, з’ясувати підстави виникнення зустрічних вимог та порівняти суму проведеного заліку з сумою зустрічних зобов’язань учасників спору.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, з’ясувати обставини, зазначені в цій постанові і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 зі справи № 3/175 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь