ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року

м. Київ

справа № 947/3496/23

провадження № 61-6073св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеський національний медичний університет,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працював у Одеському національному медичному університеті з 17 січня 2011 року по 04 лютого 2021 року, а потім з 04 лютого 2021 року по 21 грудня 2021 року.

17 січня 2011 року він прийнятий на посаду начальника економічного відділу Одеського національного медичного університету, 01 жовтня 2015 року його переведено на посаду начальника II відділу ректорату Одеського національного медичного університету, 02 січня 2018 року його переведено на посаду начальника військово-мобілізаційного підрозділу Одеського національного медичного університету, 01 серпня 2020 року його переведено на посаду старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи.

Відповідно до наказу Одеського національного медичного університету від 02 лютого 2021 року № 05-в «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » 06 січня 2021 року визнано для нього днем прогулу та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) нібито за грубе порушення трудової дисципліни.

Наказом від 03 лютого 2021 року № 48-п «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул» 04 лютого 2021 року позивача звільнено з посади старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за прогул без поважних причин.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року у справі № 947/6744/21 визнано незаконним та скасовано накази Одеського національного медичного університету від 02 лютого 2021 року № 05-в «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » та від 03 лютого 2021 року № 48-п «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету з 04 лютого 2021 року. Стягнено з Одеського національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 лютого 2021 року по 07 грудня 2021 року включно в розмірі 68 860,77 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у справі № 947/6744/21 апеляційну скаргу Одеського національного медичного університету було задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

26 жовтня 2022 року Верховним Судом касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року скасовано та залишено в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року.

27 грудня 2022 року позивач звернувся до відповідача з метою належного виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року у справі № 947/6744/21, однак дізнався, що наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » його вже було поновлено на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку на 1,0 ставки (загальний фонд-навчання) відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи з 04 лютого 2021 року.

Наказом Одеського національного медичного університету від 20 грудня 2021 року № 693-0 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 », визнано для старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1 робочі дні: 09 грудня 2021 року, 10 грудня 2021 року, 13 грудня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 15 грудня 2021 року, 16 грудня 2021 року, 17 грудня 2021 року та 20 грудня 2021 року днями прогулу та згідно з пунктом 2 статті 147 КЗпП України за грубе порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин). Датою звільнення та останнім робочим днем роботи ОСОБА_1 наказано вважати 21 грудня 2021 року. Згідно наказу Одеського національного медичного університету від 21 грудня 2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено як старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово[1]мобілізаційної роботи 21 грудня 2021 року за прогули без поважних причин.

Позивач вважав, що він жодним чином не повідомлявся про існування цих наказів та про поновлення його на роботі на попередній посаді, так само, як і про наступне звільнення, а дізнався про існування вказаних документів лише 27 грудня 2022 року після безпосереднього звернення до відповідача з постановою Верховного Суду за результатами розгляду справи № 947/6744/21 з метою забезпечення належного виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року.

Рішення про поновлення його на роботі належним чином не виконувалось та могло бути виконане лише після внесення відповідного запису до його трудової книжки. Натомість відповідні записи було внесено лише 27 грудня 2022 року.

Крім того, наказ від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1» є незаконним через винесення його неуповноваженою особою, яка не є органом управління юридичної особи.

За відсутності у нього інформації про поновлення на роботі прогул не міг бути допущений ним апріорі, оскільки сам факт поновлення його на роботі не був йому відомий та не доведений до його відома належним чином, а необізнаність його про цей факт, є об`єктивною, незалежною від його волі обставиною.

Позивач просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Одеського національного медичного університету від 20 грудня 2021 року № 693-0 «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 »;

визнати незаконним та скасувати наказ Одеського національного медичного університету від 21 грудня 2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету з 21 грудня 2021 року;

стягнути з Одеського національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, що буде актуальним станом на час ухвалення судом рішення, який станом на 25 січня 2023 року складав 82 570,19 грн;

стягнути з Одеського національного медичного університету на користь ОСОБА_1 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2023 року у складі судді Куриленко О. М. позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Скасовано наказ Одеського національного медичного університету від 20 грудня 2021 року № 693-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним та скасовано наказ Одеського національного медичного університету від 21 грудня 2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету з 21 грудня 2021 року.

Стягнено з Одеського національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 105 712,70 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що:

виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі;

за клопотанням відповідача судом було витребувано у оператора мобільного зв`язку «Vodafone Україна» інформацію щодо здійснених з 08 грудня 2021 року по 10 грудня 2021 року дзвінків на номер ОСОБА_1 , а також стосовно того, чи відповідали на зазначені дзвінки. У відповідь на лист Київського районного суду ПрАТ «ВФ Україна» було надано у додатках роздруківку з`єднання абонентського номеру НОМЕР_1 з абонентським номером НОМЕР_2 за 08 грудня 2021 року. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти дослідження змісту роздруківки телефонного дзвінка, оскільки такі дії становили б неправомірне втручання у особисте життя позивача, становили б порушення права позивача на таємницю телефонних розмов;

судом встановлений факт телефонної розмови, яка відбулась між ОСОБА_1 та начальником відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Олександром Перчиком, що не заперечується сторонами у справі. Однак, встановити зміст телефонної розмови, зокрема, чи було повідомлено ОСОБА_1 про поновлення його на роботі, чи доведено до нього зміст наказу про поновлення на роботі, зокрема в частині визначення йому робочого місця, на підставі наявних у матеріалах справи доказів суд не вбачав за можливе. Відповідач не надав доказів щодо інших телефонних дзвінків, у яких позивача могло б бути повідомлено про поновлення на роботі, окрім внутрішніх актів про невідповідь позивача на телефонні дзвінки. Тому суд вважав недоведеним факт повідомлення позивачу інформації про поновлення, ознайомлення його зі змістом наказу про поновлення засобами телефонного зв`язку;

надані відповідачем копії конвертів та фіскальних чеків дають можливість встановити факт надіслання відповідних поштових відправлень Одеським національним медичним університетом на можливі адреси проживання ОСОБА_1 , що в цілому не заперечується сторонами у справі. Описи вкладення до поштових відправлень відповідачем долучені до матеріалів справи не були, оскільки він є бюджетною установою та ним не укладений договір з ПАТ «Укрпошта» щодо надіслання поштових відправлень саме з описом вкладення через істотну вартість цих відправлень. Однак, вказане не може бути визнано судом поважною причиною для не надіслання листів разом з описами вкладення відповідачем та, до того ж, не може бути використано в якості винятку з загального правила, встановленого Правилами надання поштового зв`язку, щодо надіслання поштового відправлення саме з описом вкладення на підтвердження наявності у поштовому відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником. Крім того, поштові відправлення повернулись відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Таким чином, факт надіслання позивачу наказів про поновлення та повторне звільнення з роботи, актів та доповідних записок не встановлений та відповідачем не доведений;

натомість, записи до трудової книжки позивача про визнання недійсним запису про звільнення, про поновлення на попередній роботі та про повторне звільнення були внесені відповідачем 27 грудня 2022 року, що не заперечується сторонами у справі. Доказів ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача, посадової інструкцією по посаді матеріали справи не містять;

крім того, в матеріалах справи також відсутні докази належного виконання рішення Київського районного суду м. Одеси в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць, незважаючи на твердження представника відповідача про протилежне;

проведення комісійних виїздів за місцями можливого проживання позивача з метою його розшуку та встановлення підстав його неявки на роботу після поновлення, суд не вважав належними та достовірними доказами у справі, оскільки вони не стосуються предмета спору та, окрім цього, не мають необхідних реквізитів, характерних для документів про опитування осіб. Компетенція посадових осіб на здійснення ними комісійних виїздів не встановлена, інших документальних доказів на підтвердження здійснення комісійних виїздів та встановлення за їх результатами відповідних фактів, окрім оскаржуваних актів, не надано;

судом не встановлено на підставі поданих сторонами доказів відсутність працівника саме на робочому місці протягом трьох годин впродовж робочого дня, оскільки відповідачем на підтвердження своєї позиції у справі було надано лише акт від 09 грудня 2021 року «Про неприбуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів та ВМР за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 2, згідно змісту якого встановлено на робочому місці 09 грудня 2021 року в період з 10 год 00 хв до 11 год 30 хв, а отже, півтори години. Суд вважав, що неповідомлення особі факту поновлення її у трудових відносинах з роботодавцем є поважною причиною відсутності на роботі, за умов існування якої до нього не могло бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Таким чином, оскільки позивача не було належно поновлено на роботі у встановленому законодавством порядку та не було фактично допущено до роботи через його необізнаність про існування відповідного наказу, не ознайомлення його зі змістом наказу про поновлення у розумний строк, зокрема, під підпис, суд задовольнив позовні вимоги про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, звільнення позивача та його поновлення на роботі.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, суд стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 105 712,70 грн за період з 21 грудня 2021 року по 18 травня 2023 року.

Оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, суд вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу представника Одеського національного медичного університету задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2023 року скасовано.

Постановлено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Одеського національного медичного університету судові витрати в сумі 3 220,80 грн.

Постанова суду мотивована тим, що колегією суддів роз`яснено представнику позивача, що дослідження змісту роздруківки телефонного дзвінка є необхідним для всебічного та об`єктивного розгляду справи, оскільки зміст вказаної розмови міг підтвердити або спростувати доводи відповідача про те, що ним було доведено до відома ОСОБА_1 факт поновлення його на роботі. Однак, представник позивача категорично відмовився від дослідження вказаного доказу. Тому апеляційний суд вважав встановленим факт телефонної розмови, яка відбулась між ОСОБА_1 та начальником відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Перчиком О. саме у день поновлення позивача на роботі, що, враховуючи також доводи відповідача та заперечення позивача проти оприлюднення цієї розмови, дає можливість стверджувати, що метою цієї розмови було повідомлення ОСОБА_1 про поновлення його на роботі, та доведення до нього змісту наказу про поновлення на роботі, тощо.

Щодо наданих відповідачем копій конвертів та фіскальних чеків колегія суддів зазначила, що наведені докази дають можливість встановити факт спроби надіслання позивачу Одеським національним медичним університетом наказів про поновлення та повторне звільнення з роботи, актів та доповідних записок на можливі адреси проживання ОСОБА_1 , що в цілому не заперечується сторонами у справі. Вказані листи повернулись відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Однак, колегія суддів прийняла до уваги, що шляхом надсилання вказаних листів відповідач намагався довести до відома ОСОБА_1 наказ про поновлення на роботі та необхідність приступити до виконання своїх посадових обов`язків, тобто, відповідач вжив усі можливі заходи для належного інформування працівника засобами поштового та телефонного зв`язку, а також шляхом особистого прибуття працівників відповідача до відомих йому місць проживання/реєстрації ОСОБА_1 про його поновлення на роботі, накладення на нього дисциплінарного стягнення та наступне звільнення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що обставини обізнаності працівника про його поновлення на роботі та ознайомлення його зі змістом наказів з боку роботодавця є доведеними, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Також колегія суддів пославшись на загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність, вказала, що відповідно до матеріалів справи № 947/6744/21, яка була витребувана судом апеляційної інстанції для огляду, представник ОСОБА_1 був у судовому засіданні при проголошенні рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, яким, у тому числі, було вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. Тобто, ОСОБА_1 достеменно було відомо про вказане судове рішення та про те, що воно передбачає поновлення позивача на роботі, а відтак, позивач мав знати та принаймні передбачити, що таке рішення суду буде виконане Одеським національним медичним університетом у спосіб, вказаний у рішенні - негайно. Обрана ОСОБА_1 поведінка щодо ігнорування законних спроб роботодавця довести до його відома наказ про поновлення на роботі та необхідність приступити до виконання своїх посадових обов`язків, свідчить про небажання ОСОБА_1 продовжувати свою робочу діяльність у Одеському національному медичному університеті. Колегія суддів вказала, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Апеляційний суд вважав, що поведінка позивача, за встановлених апеляційним судом обставин справи, не може бути визнана добросовісною та залишена поза увагою суду при вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин.

Таким чином, колегія суддів зробила висновок, що при звільнені ОСОБА_1 відповідачем дотримано норм трудового законодавства, а тому оскаржувані позивачем накази є законними, які відповідають нормам трудового законодавства, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог. Відповідно, не підлягають задоволенню і похідні від них вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2024 року скасувати, рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2023 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подавала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

доказ, який підтверджує вхідний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_1 з абонентського номеру НОМЕР_2 був отриманий внаслідок постановлення судом першої інстанції ухвали від 27 березня 2023 року за результатами розгляду клопотання відповідача про витребування доказів, проти задоволення якого представник позивача заперечував. Заперечення були мотивовані тим, що відповідачем необґрунтовано неможливість подання доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього; відсутність інформації про вжиті відповідачем заходи для отримання доказу самостійно та доказів вжиття таких заходів, відсутність причин неможливості самостійного отримання цього доказу; не доведення відповідачем об`єктивної необхідності витребування такого доказу. При подальшому розгляді справи позивачем було висловлено обґрунтовані заперечення щодо дослідження змісту поліетиленового пакету, оскільки, суд не витребував у оператора мобільного зв`язку сам текст розмови, а також позивач бажав скористатись його правом на таємницю кореспонденції. Вважає, що апеляційним судом було інтерпретовано використання права позивача на таємницю кореспонденції як обставину на підтвердження доводів відповідача;

висновки апеляційного суду про те, що роботодавець надіслав працівнику накази про поновлення на роботі, а потім й про звільнення, зроблені без належних доказів на їх підтвердження, а також з фактичним ігноруванням судом факту невручення позивачу поштових відправлень з незалежних від нього причин, а саме «за закінченням терміну зберігання»;

апеляційний суд не врахував, що матеріали справи не містять ані доказів належного ознайомлення працівника зі змістом наказу при ймовірному поновленні на роботі, ані доказів вручення копії наказу працівнику, тому, відповідно, відсутні й докази повідомлення позивачу про визначене йому робоче місце вперше;

поза увагою апеляційного суду залишилося те, що наказом про поновлення позивача на роботі визначено ОСОБА_1 робоче місце за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, буд. 2 (корпус Одеського національного медичного університету). Щодо визначеного працівнику робочого місця, роботодавцем наданий лише один акт від 09 грудня 2021 року «Про неприбуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів та ВМР за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 2», відповідно до якого позивач 09 грудня 2021 року в період з 10 год 00 хв до 11 год 30 хв за, вказаною у акті, адресою не прибув. Тобто роботодавцем не подано до суду належні та достатні докази відсутності позивача на робочому місці протягом трьох годин або більше. Інші акти про нібито відсутність працівника на робочому місці стосуються адреси: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, тобто відмінної від адреси, зазначеної в наказі про поновлення;

апеляційний суд проігнорував висновки Верховного Суду та помилково констатував, що невідвідування працівником місця роботи після винесення рішення суду є його недобросовісною поведінкою. Апеляційний суд залишив поза увагою, що позивач звертався до суду першої інстанції з заявою про видачу йому виконавчих листів на примусове виконання рішення суду. Виконавчий лист був виданий позивачу наприкінці грудня 2021 року, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 12 березня 2024 року (справа № 947/6744/21),наявного в підсистемі «Електронний суд», що свідчить про те, що працівнику не було відомо про таке поновлення. Висновки суду про беззаперечне встановлення, що працівник був повідомлений про поновлення на роботі, а надалі ігнорував роботодавця та «безпідставно відмовився» від поновлення на роботі, є голослівними та не підтверджуються жодними доказами. Рішення суду ґрунтується виключно на суб`єктивних міркуваннях колегії суддів без належного документального встановлення обставин справи, що є неприпустимим та викликає сумнів у законності та обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції;

також вказує, що після ухвалення судом першої інстанції у цій справі рішення, позивача не поновлено на роботі належним чином, а «поза штатом», звільнено його з роботи ще до закінчення розгляду цієї справи з вигаданих підстав, а саме реорганізації структурного підрозділу, при тому, що вона не викликала сама по собі скорочення чисельності або штату працівників, а отже, працівник мусив бути поновлений на ідентичній посаді, яка існувала у штатному розписі відповідача;

апеляційний суд незаконно стягнув з позивача судовий збір та не врахував, що позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід війни II групи.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.

Позиція інших учасників справи

У травні 2024 року Одеський національний медичний університет подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що з урахуванням позиції позивача проти оприлюднення телефонної розмови, апеляційний суд правомірно дійшов до висновку, що метою цієї телефонної розмови було доведення до ОСОБА_1 змісту наказу про поновлення його на роботі. В ході розгляді апеляційної скарги, судом було витребувано та досліджено цивільну справу № 947/6744/2, в результаті чого було встановлено, що у судовому засіданні 07 грудня 2021 року при проголошенні судового рішення був присутній представник ОСОБА_1 . Тобто ОСОБА_1 було достеменно відомо про вказане судове рішення, яке передбачає негайне його виконання в частині поновлення позивача на роботі. За таких обставин, апеляційний суд зробив правильний висновок, що позивач був обізнаний про наявність судового рішення. У зв`язку з невиходом в період з 09 грудня 2021 року по 20 грудня 2021 року позивача на роботу без поважних причин, що є порушенням трудової дисципліни, ігноруванням телефонних дзвінків працівників відповідача, відсутністю за можливим місцем проживанням, що унеможливило отримання письмових пояснень за порушення трудової дисципліни відповідно до статті 147 КЗпП України, до позивача було правомірно застосовано захід стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2024 року матеріали цивільної справи № 947/3496/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року справа призначена до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 травня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 13 березня 2018 року у справі № 820/3003/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 820/2864/17, від 30 листопада 2022 року у справі № 757/44167/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 902/30/21, від 03 квітня 2024 року у справі № 451/823/21, від 18 грудня 2023 року у справі № 753/3995/22, від 11 березня 2020 року у справі № 645/5845/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 296/5094/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 296/5094/17, від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17, від 29 серпня 2023 року у справі № 924/232/22, від 13 вересня 2023 року у справі № 757/55440/18-ц, від 11 листопада 2021 року у справі № 260/4470/20, від 11 листопада 2020 року у справі № 524/7562/19, від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 826/2778/14, від 12 червня 2020 року у справі № 823/1243/18, від 25 травня 2023 року у справі № 825/324/17, від 09 серпня 2023 року у справі № 759/18294/21, від 21 жовтня 2021 року у справі № 826/2778/14, від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 808/1043/17, від 12 жовтня 2021 року у справі № 813/2837/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, від 08 вересня 2021 року у справі № 136/2125/19 та у постановах Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц, від 27 червня 2012 року у справі № 6-65цс12, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах тасудове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював у Одеському національному медичному університеті з 17 січня 2011 року по 04 лютого 2021 року, а потім з 04 лютого 2021 року по 21 грудня 2021 року, згідно відомостей з трудової книжки позивача.

17 січня 2011 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду начальника економічного відділу Одеського національного медичного університету.

01 жовтня 2015 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника II відділу ректорату Одеського національного медичного університету.

02 січня 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника військово-мобілізаційного підрозділу Одеського національного медичного університету.

01 серпня 2020 року ОСОБА_1 переведено на посаду старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи.

Згідно наказу Одеського національного медичного університету від 02 лютого 2021 року № 05-в «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 », 06 січня 2021 року визнано для ОСОБА_1 днем прогулу та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (за прогул без поважних причин) за грубе порушення трудової дисципліни.

Наказом від 03 лютого 2021 року № 48-п «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул», 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за прогул без поважних причин, пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року у справі № 947/6744/21 позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази Одеського національного медичного університету від 02 лютого 2021 року № 05-в «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 » та від 03 лютого 2021 року № 48-п «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету з 04 лютого 2021 року. Стягнуто з Одеського національного медичного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 лютого 2021 року по 07 грудня 2021 року включно в розмірі 68 860,77 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Вирішено допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у справі № 947/6744/21 апеляційну скаргу Одеського національного медичного університету було задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/6744/21 постанову Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року було скасовано та залишено в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року.

Одеським національним медичним університетом отримано постанову Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 947/6744/21 06 грудня 2022 року.

На виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л «Про поновлення на роботі ОСОБА_1» наказано поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з військового обліку на 1,0 ставки (загальний фонд-навчання) відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи з посадовим окладом 3934,00 грн. (5 т. р.), з 04 лютого з 04 лютого 2021 року; бухгалтерській службі виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць; визначити ОСОБА_1 робоче місце за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, буд. 2 (корпус Одеського національного медичного університету); начальнику відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Перчику О. М. ознайомити ОСОБА_1 зі змістом цього наказу, правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією старшого інспектора з військового обліку кадрів та військово-мобілізаційної роботи.

За змістом наказу Одеського національного медичного університету від 20 грудня 2021 року № 693-о «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1», наказано визнати для старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1 робочі дні: 09 грудня 2021 року, 10 грудня 2021 року, 13 грудня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 15 грудня 2021 року, 16 грудня 2021 року, 17 грудня 2021 року та 20 грудня 2021 року днями прогулу; згідно з пунктом 2 статті 147 КЗпП України за грубе порушення трудової дисципліни застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин); бухгалтерській службі заробітну плату за робочі дні: 09 грудня 2021 року, 10 грудня 2021 року, 13 грудня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 15 грудня 2021 року, 16 грудня 2021 року, 17 грудня 2021 року та 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 не нараховувати; начальнику відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Олександру Перчику наказано підготувати до 21 грудня 2021 року проект наказу з особового складу про звільнення ОСОБА_1 за прогули, датою звільнення та останнім робочим днем роботи ОСОБА_1 наказано вважати 21 грудня 2021 року; довести цей наказ до відома ОСОБА_1 .

Наказ аргументовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету та допущене негайне виконання в частині поновлення його на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету.

На підставі рішення суду був підготовлений та підписаний наказ Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л про поновлення ОСОБА_1 на роботі на вказаній вище посаді. Цього ж дня, о 16.36, в службовому кабінеті № 204 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, начальник відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_6 в присутності трьох старших інспекторів з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за допомогою засобів мобільного телефонного зв`язку довів до відома ОСОБА_1 зміст наказу Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л та запропонував останньому прибути 09 грудня 2021 року до службового кабінету відділу кадрів та ВМР № 204 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, для ознайомлення зі змістом цього наказу, правилами внутрішнього трудового розпорядку Одеського національного медичного університету, посадовими інструкціями по посаді та надання трудової книжки. Однак, в зазначений день ОСОБА_1 за вказаним адресом не прибув, на неодноразові телефонні дзвінки з різних операторів телефонного та мобільного зв`язку не відповідав. 10 грудня 2021 року, в період з 13 грудня 2021 року по 17 грудня 2021 року працівник на роботу до відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету не прибув, на неодноразові телефонні дзвінки не відповідав, про що складені відповідні акти. На підставі наказу Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року № 689-о був здійснений комісійний виїзд за адресами можливого місця проживання ОСОБА_1 . Однак за жодною з адрес двері квартир ніхто не відкрив та більш детальну інформацію про можливе місце знаходження ОСОБА_1 не вдалось з`ясувати, що підтверджується відповідними актами, складеними та підписаними членами комісії. Цього ж дня, 17 грудня 2021 року, о 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв., 13 год. 36 хв., 13 год. 38 хв. начальник відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_6 в службовому кабінеті № 204 по вулиці Софіївська, 2, в присутності трьох старших інспекторів з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за допомогою засобу мобільного зв`язку здійснив телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на мобільний номер, на який йому доводилась інформація про його поновлення на роботі.

Однак, о 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв. та 13 год. 36 хв. за цим номером абонент розмовляв, з динаміка оператор говорив: «зачекайте, абонент розмовляє», а о 13 год. 38 хв. абонент на телефонний дзвінок не відповідав (відповідний акт складений та підписаний присутніми). Також 20 грудня 2021 року при перевірці інформації щодо наявності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, які вносяться лікуючим лікарем на підставі медичних висновків про тимчасову непрацездатність, відомості про перебування ОСОБА_1 на лікарняному в період з 08 грудня 2021 року по 20 грудня 2021 року відсутні. 20 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв. зазначений працівник до службових приміщень відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи не прибув, на телефонні дзвінки не відповідав, про що складений та підписаний відповідний акт.

Відповідно до наказу Одеського національного медичного університету від 21 грудня 2021 року № 870-л «Про звільнення ОСОБА_1 », наказано звільнити ОСОБА_1 , старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи, 21 грудня 2021 року за прогули без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Згідно з доповідною запискою начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_6 від 09 грудня 2021 року вхід. № 2175/108, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року було підготовлено, підписано та зареєстровано наказ Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету. 08 грудня 2021 року о 16.36 в службовому кабінеті № 204 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, начальник відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_6 , в присутності трьох старших інспекторів з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи, здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_1 на мобільний номер НОМЕР_3 , під час якого він довів до відома ОСОБА_1 зміст наказу Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л та запропонував останньому прибути 09 грудня 2021 року до службового кабінету відділу кадрів та ВМР № 204 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, для ознайомлення зі змістом цього наказу, правилами внутрішнього трудового розпорядку Одеського національного медичного університету, посадовими інструкціями по посаді та надання трудової книжки.

Однак, в зазначений день ОСОБА_1 за вказаною адресою не прибув, на неодноразові телефонні дзвінки з різних операторів телефонного та мобільного зв`язку не відповідав. У період з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 також не прибув до службового відділення Одеського національного медичного університету за адресом: м. Одеса, вул. Пастера, 2, де пункт 3 наказу Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л визначено його робоче місце, і про це було уповноваженими співробітниками складено відповідний акт.

Цього ж дня за адресами, вказаними в позовній заяві ОСОБА_1 , були підготовлені та направлені листи за підписом в. о. ректора ОСОБА_9 на його ім`я з повідомленням про поновлення на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи та необхідністю прибуття до службового приміщення Одеського національного медичного університету за адресом: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, каб. 204 для ознайомлення з наказом про поновлення, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями по посаді та надати трудову книжку (вих. 01 - 09/281 від 09 грудня 2021 року - за адресом: АДРЕСА_1 та вих. 01 - 09/280 від 09 грудня 2021 року - за адресом: АДРЕСА_2 ).

Згідно з відомостей, які містяться у доповідній записці начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_6 від 16 грудня 2021 року вхід. № 2238/108, 10 грудня 2021 року за трьома адресами, які були вказані у позовній заяві ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) та в його скарзі до МОЗ ( АДРЕСА_3 ), були підготовлені та направлені листи на ім`я ОСОБА_1 за підписом ОСОБА_9 , як виконуючої обов`язки ректора, з повторним повідомленням про його поновлення на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи та необхідністю прибуття до службового приміщення Одеського національного медичного університету за адресом: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, каб. 204 для ознайомлення з наказом про поновлення, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями по посаді та надати трудову книжку. Також вказано в строк до 16 грудня 2021 року надати письмові пояснення з приводу невиходу на роботу 09 грудня 2021 року (копії доповідної записки від 09 грудня 2021 року з відповідною резолюцією виконуючої обов`язки ректора були направлені додатками до листів за кожним адресом). 10 грудня 2021 року, в період з 13 грудня 2021 року по 17 грудня 2021 року працівник на роботу до відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету не прибув, на неодноразові телефонні дзвінки не відповідав, про що були складені відповідні акти.

Відповідно до доповідної записки начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_6 від 20 грудня 2021 року вхід. № 2250/108 вбачається, що на підставі наказу Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року № 689-о був здійснений комісійний виїзд за адресами можливого місця проживання ОСОБА_1 . Однак, за жодною з адрес двері квартир ніхто не відкрив та більш детальну інформацію про можливе місце знаходження ОСОБА_1 не вдалось з`ясувати, що підтверджується відповідними актами, складеними та підписаними членами комісії.

Цього ж дня, 17 грудня 2021 року, о 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв., 13 год. 36 хв., 13 год. 38 хв. начальник відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_6 в службовому кабінеті № 204 по вулиці Софіївська, 2, в присутності трьох старших інспекторів з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за допомогою засобу мобільного зв`язку здійснив телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на мобільний номер, на який йому доводилась інформація про його поновлення на роботі. Однак, о 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв. та 13 год. 36 хв. за цим номером абонент розмовляв, з динаміка оператор говорив: «зачекайте, абонент розмовляє», а о 13 год. 38 хв. абонент на телефонний дзвінок не відповідав (відповідний акт складений та підписаний присутніми). 20 грудня 2021 року, при перевірці інформації щодо наявності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, які вносяться лікуючим лікарем на підставі медичних висновків про тимчасову непрацездатність, відомості про перебування ОСОБА_1 на лікарняному в період з 08 грудня 2021 року по 20 грудня 2021 року були відсутні. 20 грудня 2021 року, в період з 08 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв., зазначений працівник до службових приміщень відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи не прибув, на телефонні дзвінки не відповідав, про що був складений та підписаний відповідний акт.

Відповідно до наказу Одеського національного медичного університету, виданого ректором ОСОБА_10 від 07 грудня 2021 року № 144-в «Про надання відпустки», на час відпустки ректора тривалістю 8 календарних днів з 08 по 15 грудня 2021 року, тимчасове виконання обов`язків ректора Одеського національного медичного університету було покладено на проректора з науково-педагогічної роботи університету ОСОБА_11 . Підстава: погодження МОЗ України.

Згідно з актом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року «Про повідомлення ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи», 08 грудня 2021 року о 16.36 год. в службовому кабінеті № 204 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, начальник відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_6 в присутності трьох старших інспекторів з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи за допомогою засобів мобільного телефонного зв`язку довів до відома ОСОБА_1 зміст наказу Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л та запропонував останньому прибути 09 грудня 2021 року до службового кабінету відділу кадрів та ВМР № 204 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, для ознайомлення зі змістом цього наказу, правилами внутрішнього трудового розпорядку Одеського національного медичного університету, посадовими інструкціями по посаді та надання трудової книжки.

Відповідно до акта Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2», ОСОБА_1 , якого рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року було поновлено на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи, 08 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ 200, 204, 205 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Згідно з актом Одеського національного медичного університету від 09 грудня 2021 року «Про неприбуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л було поновлено на посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, 09 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 13 год. 30 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ 200, 204, 205 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Відповідно до акта Одеського національного медичного університету від 09 грудня 2021 року «Про неприбуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів та ВМР за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, 09 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ 200, 204, 205 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Згідно з актом Одеського національного медичного університету від 09 грудня 2021 року «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів та ВМР за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 2, старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, 09 грудня 2021 року в період з 10 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв. до службового кабінету відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи № 4 за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 2, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Відповідно до акта Одеського національного медичного університету від 15 грудня 2021 року «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л було поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, 15 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи № 200, 204, 205 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Згідно з актом Одеського національного медичного університету від 16 грудня 2021 року «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, 16 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ 200, 204, 205 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Відповідно до акта Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, 16 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 17 год. 00 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ 200, 204, 205 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Згідно з актом Одеського національного медичного університету від 20 грудня 2021 року «Про не прибуття ОСОБА_1 до службових кабінетів відділу кадрів за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2», старший інспектор з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1, якого наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л поновлено в посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, 20 грудня 2021 року в період з 08 год. 30 хв. до 11 год. 30 хв. до службових кабінетів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи №№ 200, 204, 205 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, не прибував, з будь-якими заявами не звертався та жодні матеріали не надавав.

Відповідно до акта Одеського національного медичного університету від 13 грудня 2021 року «Про телефонний дзвінок на мобільний номер старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1», 13 грудня 2021 року здійснювались телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на його мобільний номер з метою з`ясування причин не прибуття 09 грудня 2021 року, 10 грудня 2021 року, та 13 грудня 2021 року за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, каб. 204, для ознайомлення з наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, надання трудової книжки, у зв`язку з його поновленням на посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, однак ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідав та зворотного дзвінку не було, в подальшому.

Згідно з актами Одеського національного медичного університету від 16 грудня 2021 року «Про телефонний дзвінок на мобільний номер старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1», 16 грудня 2021 року здійснювались телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на його мобільний номер з метою з`ясування причин не прибуття 09 грудня 2021 року, 10 грудня 2021 року, 13 грудня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 15 грудня 2021 року за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, каб. 204, для ознайомлення з наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, надання трудової книжки, у зв`язку з його поновленням на посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, однак о 10 год. 36 хв. ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідав, о 12 год. 10 хв. - був відсутній дзвінок з абонентом.

Відповідно до акта Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року «Про телефонні дзвінки на мобільний номер старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1», 17 грудня 2021 року здійснювались телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на його мобільний номер з метою з`ясування причин не прибуття 09 грудня 2021 року, 10 грудня 2021 року, 13 грудня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 15 грудня 2021 року, 16 грудня 2021 року та 17 грудня 2021 року за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, каб. 204, для ознайомлення з наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, надання трудової книжки, у зв`язку з його поновленням на посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року. О 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв. та 13 год. 36 хв. за цим номером абонент розмовляв, а о 13 год. 38 хв. ОСОБА_1 на телефонний дзвінок не відповідав.

Згідно з актом Одеського національного медичного університету від 20 грудня 2021 року «Про телефонні дзвінки на мобільний номер старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1», 20 грудня 2021 року здійснювались телефонні дзвінки старшому інспектору з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 на його мобільний номер з метою з`ясування причин не прибуття 09 грудня 2021 року, 10 грудня 2021 року, з 13 грудня 2021 року по 17 грудня 2021 року за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2, каб. 204, для ознайомлення з наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, надання трудової книжки, у зв`язку з його поновленням на посаді на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року. О 13 год. 33 хв., 13 год. 34 хв. та 13 год. 36 хв. за цим номером абонент розмовляв, а о 13 год. 38 хв. ОСОБА_1 на телефонний дзвінок не відповідав. Однак, ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідав та зворотного дзвінку не було.

Наказом Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року № 689-о «Про створення комісії щодо виїзду за місцями реєстрації та можливого проживання ОСОБА_12 » наказано створити для виїзду 17 грудня 2021 року за місцями реєстрації та можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_1 комісію у складі: старшого інспектора з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Марії Павлової; провідного юрисконсульта Віолети Руденко; інспектора з кадрів відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Катерини Катілової.

Згідно з актом Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року «Про відвідування місця можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та ВМР ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_4 », співробітниками Одеського національного медичного університету був складений акт про те, що на підставі наказу ректора Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року № 689-о ними був здійснений виїзд за адресом: АДРЕСА_4 - місцем можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1 , якого наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л поновлено в посаді, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року. Квартира № 73 знаходиться на 13-му поверсі, однак на дзвінок двері ніхто не відкрив, двері сусідніх квартир №№ 72 та 74 також ніхто не відкрив. В бесіді з консьєржкою на першому поверсі було з`ясовано, що в квартирі № 73 проживає донька ОСОБА_1 від першого шлюбу, яка на момент відвідування, за словами консьєржки, була на роботі, а самого ОСОБА_1 вона вже не бачила за цим адресом років шістнадцять.

Відповідно до акта Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року «Про відвідування місця можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та ВМР ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_3 », співробітниками Одеського національного медичного університету був складений акт про те, що на підставі наказу ректора Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року № 689-о ними був здійснений виїзд за адресом: АДРЕСА_3 - місцем можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1 , якого наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л поновлено в посаді, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року. Квартира № 218 знаходиться на 7-му поверсі, однак на дзвінок двері ніхто не відкрив. Двері сусідніх квартир № 216 , 217 та 219 також ніхто не відкрив, більш повну інформацію про можливе місце знаходження ОСОБА_1 з`ясувати не вдалось.

Згідно з актом Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року «Про відвідування місця можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та ВМР ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_2 », співробітниками Одеського національного медичного університету був складений акт про те, що на підставі наказу ректора Одеського національного медичного університету від 17 грудня 2021 року № 689-о ними був здійснений виїзд за адресом: АДРЕСА_2 - місцем можливого проживання старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи ОСОБА_1 , якого наказом Одеського національного медичного університету від 08 грудня 2021 року № 823-л поновлено в посаді, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року. Квартира № 1 знаходиться на 1-му поверсі, однак на дзвінок двері ніхто не відкрив. В бесіді з чоловіком, який відкрив двері квартири № 2 , знає лише, що там проживає жінка, більш детальної та повної інформації не надав.

Супровідними листами від 09 грудня 2021 року № 01-09/280, 09 грудня 2021 року № 01-09/281, 10 грудня 2021 року № 01-09/282, 10 грудня 2021 року № 01-09/284, 20 грудня 2021 року № 01-09/300, 20 грудня 2021 року № 01-09/301, 20 грудня 2021 року № 01-09/302, 21 грудня 2021 року № 01-09/307, 21 грудня 2021 року № 01-09/308, 31 січня 2022 року № 01-09/14, 31 січня 2022 року № 01-09/15, 31 січня 2022 року № 01-09/16 та приєднаними до матеріалів справи копіями конвертів також підтверджується, що відповідач намагався повідомити позивача про поновлення на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи засобами поштового зв`язку, а також надсилав йому копії відповідних наказів та доповідних записок.

Однак, жодне з поштових відправлень не було вручено ОСОБА_1 , усі відправлення було повернуто «за закінченням терміну зберігання».

Доповідною запискою начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_6 від 26 грудня 2022 року вхід. № 1298/108 встановлено, що ОСОБА_1 з`явився за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2 , службовий кабінет № 200, у зв`язку із поновленням його на посаді рішенням суду та з метою виправлення у його трудовій книжці запису про звільнення та про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. На питання, чому ОСОБА_1 прийшов тільки зараз, незважаючи на його поновлення на роботі за рішенням Київського районного суду м. Одеси у грудні 2021 року, яким було допущене негайне виконання щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи, на підставі чого Одеським національним медичним університетом було видано відповідний наказ, ОСОБА_1 відповів, що він про це чує вперше та прийшов тільки зараз, у зв`язку з тим, що виграв «касацію». ОСОБА_1 зауважили, що після видання наказу Одеського національного медичного університету про його поновлення на роботі, йому особисто телефонували та повідомили про це у телефонній розмові, також неодноразово направлялись листи-повідомлення на його домашні адреси, на що ОСОБА_1 відповів, що не пам`ятає цього, також його довгий час не було в місті та нічого він не отримував. ОСОБА_1 було повідомлено, що після видання у грудні 2021 року наказу Одеського національного медичного університету про його поновлення на роботі на посаді старшого інспектора з військового обліку відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи та у зв`язку з невиходом на роботу з невстановлених причин, був виданий наказ Одеського національного медичного університету про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин, та на підставі цього був виданий відповідний наказ Одеського національного медичного університету з особового складу, у зв`язку із чим в його трудовій книжці будуть зроблені відповідні записи про скасування наказу Одеського національного медичного університету про звільнення та про його повторне звільнення, а записи про застосування дисциплінарних стягнень до трудової книжки не вносяться та відповідно про їх скасування також, ОСОБА_1 відповів, що згоден. ОСОБА_1 додатково повідомлено, що його зобов`язані ознайомити також з наказом про повторне застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул без поважних причин у грудні 2021 року та з відповідним наказом з особового складу, однак це все потребує додаткового часу, у зв`язку з відсутністю світла в службових кабінетах відділу кадрів та неможливістю зняття копій даних документів, а також знаходженням частини наказів у канцелярії та архівні справи, яка розташована в іншому службовому приміщенні. З метою проведення відповідних записів у його трудовій книжці, підготування наказів для ознайомлення та зняття з них копій, ОСОБА_1 було запропоновано, за бажанням, залишити трудову книжку у відділі кадрів та прийти наступного дня у зручний для нього час, на що ОСОБА_1 погодився, залишати трудову книжку не захотів.

Акт Одеського національного медичного університету від 26 грудня 2022 року «Про прибуття ОСОБА_1 до службового кабінету відділу кадрів № 204 за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 2» містить ідентичні викладеним у доповідній записці начальника відділу кадрів та військово-мобілізаційної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_6 від 26 грудня 2022 року вхід. № 1298/108 відомості.

Згідно з наказом Одеського національного медичного університету від 26 грудня 2022 року № 561-о «Про скасування наказу № 05-в від 02 грудня 2021 року», згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року по справі № 947/6744/21, та на підставі постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року по справі № 947/6744/21 було наказано скасувати наказ № 05-в від 02 лютого 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 ». З наказом ОСОБА_14 був ознайомлений 27 грудня 2022 року.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення, звільнення та поновлення на роботі

У статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (див. постанову Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі (див. постанови Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18), від 11 квітня 2024 року у справі № 127/29246/22 (провадження № 61-13250св23)).

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (див. постанову Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року в справі № 686/14032/20 (провадження № 61-7414св22 вказано, що «робоче місце працівника - це певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв`язку із засобами праці, що дозволяє розглядати робоче місце як місце докладання робочої сили працівників. Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень. Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності».

У статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. […] судами не встановлено обставин, які б підтверджували фактичне допущення ОСОБА_6 до роботи, тобто забезпечення йому реальної можливості виконувати визначені трудовим договором обов`язки у порядку та на умовах, що мали місце до звільнення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, вказано, що «негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні. Разом з тим, наведене не означає, що дії по виконанню рішення про поновлення на роботі повинні відбуватися негайно після проголошення рішення незалежно від волі працівника, поновленого судом. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд встановив, що ознайомлення позивача з наказом про поновлення на роботі та фактичне допущення його до виконання попередніх обов`язків з наданням робочого місця відбулось 07 липня 2016 року, у зв`язку з чим, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогул, вчинений в період з дня винесення наказу про поновлення на роботі - 23 червня 2016 року по 06 липня 2016 року, тобто до дня ознайомлення працівника з наказом та фактичного його допуску до роботи».

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18) зазначено, що «належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України, частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини перша та друга статті 89 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому, серед іншого, просив визнати незаконними та скасувати накази про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення, поновити його на роботі. В обґрунтування позову вказав, що він не повідомлявся про існування наказу про поновлення його на роботі на попередній посаді, дізнався про існування цього наказу лише 27 грудня 2022 року після безпосереднього звернення до відповідача з постановою Верховного Суду за результатами розгляду справи № 947/6744/21 з метою забезпечення належного виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, яким його поновлено на роботі. Запис про поновлення на роботі був внесений до трудової книжки позивача лише 27 грудня 2022 року. Необізнаність про факт поновлення є об`єктивною, незалежною від його волі обставиною;

суд першої інстанції при задоволенні позову в цій частині вказав, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі. Відповідачем не доведено факт повідомлення позивачу інформації про поновлення, ознайомлення його зі змістом наказу про поновлення засобами телефонного зв`язку, а також надіслання позивачу наказів про поновлення та повторне звільнення з роботи, актів та доповідних записок. Запис до трудової книжки позивача про визнання недійсним запису про звільнення та про поновлення на попередній роботі був внесений відповідачем 27 грудня 2022 року. Доказів ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією позивача матеріали справи не містять. Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази належного виконання рішення Київського районного суду м. Одеси в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць, незважаючи на твердження представника відповідача про протилежне. З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що позивача не було належно поновлено на роботі у встановленому законодавством порядку та не було фактично допущено до роботи через його необізнаність про існування відповідного наказу, не ознайомлення його зі змістом наказу про поновлення у розумний строк, тому суд задовольнив позовні вимоги про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та звільнення позивача, та поновив позивача на роботі;

апеляційний суд при відмові у задоволенні позову в частині скасування спірних наказів та поновлення на роботі вважав, що відмова представника позивача від дослідження телефонної розмови, яка відбулася 07 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем, дає можливість стверджувати, що метою цієї розмови було повідомлення ОСОБА_1 про поновлення його на роботі, та доведення до нього змісту наказу про поновлення на роботі, тощо. Надані відповідачем поштові відправлення, надіслані на адресу позивача, які повернулись відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання», свідчать, що відповідач намагався довести до відома ОСОБА_1 наказ про поновлення на роботі та необхідність приступити до виконання своїх посадових обов`язків. Відповідач вжив усі можливі заходи для належного інформування працівника засобами поштового та телефонного зв`язку, а також шляхом особистого прибуття працівників відповідача до відомих йому місць проживання/реєстрації ОСОБА_1 про його поновлення на роботі, накладення на нього дисциплінарного стягнення та наступне звільнення. Крім того, оскільки представник позивача був присутній у судовому засіданні при проголошенні рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2021 року, яким позивача поновлено на роботі (справа № 947/6744/21,) ОСОБА_1 достеменно було відомо про вказане судове рішення та про те, що воно передбачає поновлення позивача на роботі, а відтак, позивач мав знати та принаймні передбачити, що таке рішення суду буде виконане Одеським національним медичним університетом у спосіб, вказаний у рішенні - негайно;

натомість, апеляційний суд не врахував, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника; доказів фактичного допущення позивача до роботи матеріали справи не містять; ознайомлення позивача з наказом про поновлення на роботі та фактичне допущення його до виконання попередніх обов`язків з наданням робочого місця відбулось 27 грудня 2022 року; доказування не може гуртуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення, поновлення позивача на роботі. Тому постанову апеляційного суду в цій частині слід скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 зроблено правовий висновок, що «виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року».

Такий висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (у справі № 6-511цс16).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2024 року в справі № 367/569/23 (провадження № 61-4703св24) зазначено, що: «cуми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19».

У справі, яка переглядається:

суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 21 грудня 2021 року був незаконно звільнений, з вини роботодавця незаконно не виконував роботу з часу незаконного звільнення. Ці обставини доведені позивачем належними, допустимими та достовірними доказами. Тому обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час його вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2021 року по 18 травня 2023 року(день ухвалення рішення суду) на підставі частини другої статті 235 КЗпП України, розмір якого відповідачем не оспорювався;

натомість, суд першої інстанції в рішенні суду не зазначив, що розмір середнього заробітку підлягає стягненню з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить змінити, доповнивши абзац п`ятий резолютивної частини рішення тестом наступного змісту: «з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів». Разом з тим, постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині частково ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права, постанова апеляційного суду в оскарженій частині - без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу слід задовольнити частково;

постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати;

рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення, поновлення позивача на роботі залишити в силі;

рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, доповнити абзац п`ятий резолютивної частини рішення тестом наступного змісту: «з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів».

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення, поновлення позивача на роботі залишити в силі.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 травня 2023 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити. Доповнити абзац п`ятий резолютивної частини рішення текстом наступного змісту: «з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів».

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 12 березня 2024 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко