Справа №: 760/27405/24

провадження №: 2/398/1055/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"28" березня 2025 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., за участю секретаря судового засідання Черткова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження  цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                                            В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.09.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 14.09.2023-100002019, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн, строком на 70 днів, із фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку кредиту, а також зі сплатою комісії в розмірі 15 % від суми кредиту, що дорівнює 900,00 грн.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на час звернення позивача до суду, утворилась заборгованість, у розмірі 12359,85 грн (що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 5459,85 грн), чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №  14.09.2023-100002019 від 14.09.2023 в розмірі 12359,85 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 03 січня 2025 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних бо оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що між 14.09.2023року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір  № 14.09.2023-100002019, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн, строком на 70 днів, дата повернення 22 листопада 2023 року. Процентна ставка відсотків: фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,3% за 1 день користування кредитом, 15 % комісією від суми кредиту, що становить 900, 00 грн.

Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до укладеного договору розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, на умовах строковості, платності та поворотності. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, за реквізитами електронного платіжного засобу споживача № 5375-41хх-хххх-4061.

Як вбачається із паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідач ознайомлений з умовами кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, про що свідчить його підпис у паспорті споживчого кредиту, шляхом накладення особистого електронного підпису.

Згідно наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 14.09.2023-100002019, розмір заборгованості ОСОБА_1 за даним кредитним договором становить 12359,85 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 5459,85 грн, комісії - 900,00 грн.

Таким чином у підписаній відповідачем заяві чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 6000,00 грн підтверджується квитанцією про перерахування вказаної суми за договором № 14.09.2023-100002019 за допомогою системи LiqPAY на платіжну карту НОМЕР_1 , вказану позичальником в договорі.

Відповідно до ст. 526-530, 610-612, 623, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору, вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк (термін). Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Як визначено ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач до суду відзив не подав, не заперечував факт укладання кредитного договору, отримання кредиту, не спростовував розміру боргу, не подав своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідач не довів відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростував підстав позову.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 6000,00 грн та відсотків в розмірі 5459,85,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо комісії за обслуговування кредиту в розмірі 15%, обов`язок сплати якої покладено на відповідача за умовами кредитного договору № 14.09.2023-100002019, суд зазначає наступне.

Згідно п. 8 заявки кредитного договору зазначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - «Комісія», економічна сутність - плата за надання Кредиту) 15%, що дорівнює 900,00 гривень, яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки стягнення комісії, пов`язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16), від 06 вересня 2017 року (справа № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зміст якого кореспондується до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що до змісту складової частини кредитного договору було закладено умови з виплати йому позичальником комісії, зокрема за надання кредиту, як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ «Споживчий центр», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 900,00 гривень.

Враховуючи наведене, визначена позивачем сума заборгованості за кредитним договором повинна бути зменшена на суму комісії, яка нарахована позивачем за обслуговування кредиту.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 11459,85 грн, з яких:

6000,00 грн – заборгованість по тілу кредит (прострочена на день подання позовної заяви), 5459,85 грн – проценти за кредитом,

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 900,00 грн – комісія пов`язана з наданням кредиту.

На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2246,05 грн (92,72% від 2422,40 грн).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 280 – 282 ЦПК України, суд

                                          У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.09.2023-100002019 від 14.09.2023 року в сумі 11459 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 85коп, (яка включає в себе: 6000,00 грн – сума заборгованості за кредитом; 5459,85 грн – сума заборгованості за відсотками).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн 05 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 28 березня 2025 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: вулиця Саксаганського, буд.133-А, місто Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.П.Шинкаренко