Справа №: 398/971/25

провадження №: 3/398/527/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

"31" березня 2025 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Шинкаренко І.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, відносно

ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Згідно з протоколом серії ЕПР1 № 245724 від 13 лютого 2025 року цього дня о 13 год. 38 хв. в Кіровоградській області, м. Олександрії, по вул. Козацький шлях, 95, громадянин керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме: посвідчення водія відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, раніше притягався постановою серії ЕНА 3731788 від 26 грудня 2024 року, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України, за що встановлена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Від його захисника – адвоката Гулого А.В., надійшла заява про розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника.

Адвокат Гулий А.В. подав до суду письмові пояснення у справі, просив провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, зазначив, що поліцейські не назвали причини блокування та зупинки транспортного засобу згідно із ст. 55 Закону України «Про національну поліцію», також інспектором не задокументовано та не доведено факту порушення водієм правил дорожнього руху, а отже, вимога про пред`явлення документів, що посвідчують особу та право керування транспортним засобом є незаконними та безпідставними. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не доводять наявності в діях ОСОБА_1 суб`єктивної та об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Також від 31 березня 2025 року від захисника ОСОБА_1 – адвоката Гулого А.В., надійшло клопотання про об`єднання зазначених справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП (ЄУН судової справи 398/971/25) та ч. 5 ст. 126 КУпАП (ЄУН справи 398/1001/25).

Постановою судді від 31 березня 2025 року у задоволенні клопотання відмовлено.

Ознайомившись із письмовими поясненнями адвоката Гулого А.В., дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, ч. 3 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а ч. 4 - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 245724 від 13 лютого 2025 року, який складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та в якому розкрито суть адміністративного правопорушення; довідкою про наявність повторності, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП 26 грудня 2024 року згідно з постановою серії ЕНА № 3731788; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3731788 від 26 грудня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідкою Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 17 лютого 2025 року, згідно з якою відповідно до Інформаційно-комунікаційної системи «ІП НПУ» підсистеми НАІС «Посвідчення», відомості про наявність посвідчення водія у ОСОБА_1 відсутні; відеозаписом з автомобільного реєстратора та нагрудної боді-камери поліцейського 2023000047, що додані до протоколу.

Враховуючи зазначене, суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП спростовуються дослідженими в ході судового розгляду відеозаписами, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення.

Посилання сторони захисту на незаконність та безпідставність дій поліцейських щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також відсутності підстав для зупинки транспортного засобу суперечать положенням ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», згідно з якою поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису (файл «IMG_1741») вбачається, що водій автомобіля Toyota, державний номерний знак НОМЕР_2 , після паркування авто на АЗС «ОККО», пересідає на заднє пасажирське місце. Вказані дії водія, на думку судді, стали підставою для патрульних поліції вважати, що особа вчинила правопорушення.

Надалі в ході спілкування з поліцейськими водій свідомо пред`явив поліцейським посвідчення водія, що йому не належить на ім`я « ОСОБА_2 » та демонстрував поведінку, що свідчить про бажання ввести працівників поліції в оману щодо вчинення ним адміністративного правопорушення.

На відеозаписі (час 13:48) зафіксовано як на вимогу працівників поліції повідомити прізвище, ім`я та по батькові водій назвав себе « ОСОБА_1 », а потім, виправивши себе, зазначив « ОСОБА_2 ». Надалі його особу поліцейським встановлено за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи «ІП НПУ».

Стороною захисту не наведені аргументи та не підтверджені відповідними доказами наявність у ОСОБА_1 засвідченого у встановленому порядку права такого керування.

Зазначене у своїй сукупності суд розцінює як бажання ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності за свою протиправну поведінку.

Згідно з пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII зазначено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року в адміністративній справі №127/19283/17 наголосив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Разом з тим, суд зазначає, що факт порушення п. 2.1.а ПДР - є самостійним складом адміністративного правопорушення, оскільки законодавцем чітко передбачено імперативний обов`язок водія мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

В матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом без посвідчення водія, а також докази того, що він посвідчення водія не отримував взагалі.

Доводи захисника про безпідставну зупинку транспортного засобу, як на підставу закриття провадження у справі, судом не може бути враховано оскільки вказане жодним чином не впливає на кваліфікацію дій   ОСОБА_1 за ч. 5 ст.126 КУпАП, що підтверджено належними та допустимими доказами.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже,   ОСОБА_1 , реалізувавши своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Посилання захисника на окремі процедурні питання при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати неправомірності дій останнього щодо керування транспортним засобом без наявності такого права, оскільки не доводять відсутності факту порушення та не нівелюють порушення водієм п. 2.1. «а», як і не звільняють останнього від відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, враховуючи характер правопорушення, особу правопорушника, суддя вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортним засобом та без оплатного його вилучення.

Суддя не вбачає підстав для застосування стягнення у виді позбавлення права керування до особи, котра не мала такого права взагалі.

Відсутні також підстави для застосування стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять відомостей про транспортні засоби, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.

Керуючись ч. 5 ст. 126, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ

ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот ) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати штрафу, назва платежу: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; номер рахунку UA658999980313000149000011001; отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./Кіров.обл./21081300, код за ЄДРПОУ: 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 21081300; призначення платежу *; 121; код платника; ПІБ адмінштраф.

Реквізити для сплати судового збору Назва платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави; № рахунку: UA908999980313111256000026001; Назва одержувача коштів: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців.

Суддя І.П. Шинкаренко