Провадження №6/748/10/25

Єдиний унікальний № 350/307/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2025 рокум. Чернігів

Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Костюкова Т.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: первісний стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»; боржник - ОСОБА_1 , приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна; Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексіс»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю « Кампсіс Лігал»,

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2025 року, представник заявника, Змієвська Тетяна Павлівна, діючи на підставі довіреності та в інтересах ТОВ «Дебт Форс», в системі «Електронний суд» звернулась до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, з заявою про заміну стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», як правонаступника, у виконавчому провадженні відкритому на підставі виконавчого напису №2954 вчиненого 05.02.2019 року приватним нотаріусом. Яким є ОСОБА_2 про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

25 березня 2025 року справа надійшла до Чернігівського районного суду Чернігівської області відповідно до ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської областівід 27 лютого 2025 року, для розгляду за підсудністю.

Однією з умов реалізації права особи на пред`явлення заяви є дотримання вимог підсудності.

Відповідно до положень частини першої-другої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Разом з тим, згідно зі статтею 446 Цивільного процесуального кодексу України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Згідно пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини першої-другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями. Законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження кабінету/офісу приватного виконавця, а з місцем вчинення виконавчих дій.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 жовтня 2020 року по справі №263/14171/19.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, заява сторони (заінтересованої особи), державного або приватного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження у разі виконання рішень інших органів (посадових осіб), а в даному випадку виконавчого напису нотаріуса, вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення, оскільки інше не передбачено Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».

При цьому суд звертає увагу заявника, що відповідно до положень закону, місцем виконання рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання, які провадяться за місцем реєстрації або перебування боржника, його місцем роботи або місцем знаходження майна.

Відповідно до заяви адреса реєстрації боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Згідно інформації наданої 03.04.2025 Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище на « ОСОБА_3 », та з 26.09.1991 року є зареєстрованою по АДРЕСА_2 .

Отже, виконавчий напис нотаріуса фактично виконується на території міста Чернігова.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що виконавчий напис нотаріуса фактично виконується на території, яка підсудна Чернігівському районному суду Чернігівської області, до заяви не долучено.

Відомостей про місцезнаходження майна ОСОБА_4 , або місця її роботи на території, яка підсудна Чернігівському районному суду Чернігівської області матеріали заяви також не містять.

Суддя дійшов висновку, що у даній справі єдиним підтвердженим місцем виконання виконавчого напису нотаріуса є місце реєстрації/проживання боржника за виконавчим написом, що відповідає частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої місцем виконання виконавчого напису є, у тому числі і проживання (перебування) боржника.

За таких обставин, справа не підсудна Чернігівському районному суду Чернігівської області.

Право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність (рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви №29458/04 та №29465/04, § 24), у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява №7360/76, §68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, §64).

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Порушення судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов`язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Згідно п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до статті 32 Цивільного процесуального кодексу України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин, враховуючи, що ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської областівід 27 лютого 2025 року, помилково визначено підсудність справи за Чернігівським районним судом Чернігівської області, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»  про заміну сторони виконавчого провадженнянеобхідно передати на розгляд Деснянського районного суду міста Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 31, 187, 258-261, 353, 446 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: первісний стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»; боржник - ОСОБА_1 , приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна; Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексіс»; Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю « Кампсіс Лігал» - передати до Деснянського районного суду міста Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Т.В.Костюкова