ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 квітня 2025 року          Справа №160/15174/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши  у порядку письмового провадження звіт відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року у справі №160/15174/24 позовну заяву  - задоволено:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду У країни в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії з 01 лютого 2022 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.03.2024 року № ФД 111918;

 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату без обмеження максимального розміру пенсії з 01.02.2022 року ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 74% грошового забезпечення, на підставі довідки складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.03.2024 року № ФД 111918, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.02.2024 року № ФД 111918;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату без обмеження максимального розміру пенсії з 01.02.2023 року ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 74% грошового забезпечення, на підставі довідки складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.02.2024 року № ФД 111918, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 25.11.2024 року зобов`язано відповідача надати суду звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 30.01.2025 року відмовлено  у прийняті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  від 23.01.2025 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року у справі № 160/15174/24; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України України в Дніпропетровській області   надати новий звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року у справі № 160/15174/24 протягом 60-ти днів з моменту отримання даної ухвали суду; відмовлено у накладення штрафу на керівника Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  за невиконання судового рішення.

28.03.2025 року відповідач надав суду звіт про виконання рішення суду, у якому вказав, що рішення суду виконано частково: проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року від грошового забезпечення 24611,25 грн. та 26666,55 грн. відповідно та в розмірі 74 % грошового забезпечення. З 01.01.202 5 року розмір пенсії позивача становить 25 344,46 грн. Доплата пенсії на виконання рішення суду з 01.02.2022 року по 30.09.2024 року становить 110 892,89 грн. та буде фактично здійснено лише після надходження бюджетних асигнувань. Доплата пенсії за період з 01.10.2024 року по 31.12.2024 року у розмірі 5203,38 грн. виплачена позивачу у січні 2025 року. Відповідач надав суду докази звернення до Пенсійного фонду України для виділення бюджетних асигнувань.

Згідно вимог ч.1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та сторін, зазначає наступне.

Відповідно до статті   129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що  складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту   2.1 мотивувальної частини Рішення від 26   червня 2013   року №   5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт   2 мотивувальної частини Рішення від 13   грудня 2012   року №   18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт   3 мотивувальної частини Рішення від 25   квітня 2012   року №   11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26   червня 2013   року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі   -   ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті   43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №   60750/00, від 20   липня 2004   року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею   6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15   травня 2019   року №   2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею   6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт   84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07   червня 2005   року, заява №   6318/03; пункт   43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20   липня 2004   року, заява №   60750/00; пункти   46,   51,   54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15   жовтня 2009   року, заява №   40450/04; пункт   64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28   листопада 2006   року, заява №   30779/04).

На підставі аналізу статей   3,   8, частин першої та другої статті   55, частин першої та другої статті   129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті   2.1 мотивувальної частини Рішення від 15   травня 2019   року №   2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті   14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370   КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,   -   за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею   6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею   129-1 Конституції України, статтею   6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями   14,   370 КАС України.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (ч.1 ст. 382-3 КАС України).

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч.3 ст. 382-3 КАС України).

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (ч.5 ст. 382-3 КАС України).

Зокрема, в постанові від 3   квітня 2019   року у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття   382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті   382 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд визнає поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звіт про виконання рішення суду у справі №   160/15174/24 таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки на момент розгляду судом поданого відповідачем звіту рішення суду у справі №   160/15174/24 не виконано у повному обсязі: позивач не отримав наявну заборгованість з пенсійних виплат.

Водночас стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровськцій області за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/15174/24, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті   19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів   4,   5 пункту   4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22   грудня 2014   року №   28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.

Згідно зі статтями   23,   116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області нарахувало доплату позивачу, однак грошові кошти не виплатило через відсутність бюджетних асигнувань.

Таким чином, відповідач в особі керівника Головного управління вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/15174/24.

Фактична невиплата нарахованих пенсійних виплат за минулий період зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19   травня 2015   року №   21-1044а15 та в постанові від 22   листопада 2016   року у справі №   804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24   січня 2018   року у справі №   405/3663/13-а, від 16   липня 2018   року у справі №   811/1469/18.

Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.

Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/15174/24, суд доходить до висновку про не можливість застосування до начальника Головного управління штрафу за несвоєчасне виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 31   жовтня 2018   року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту   3.2 пункту   3, абзацу другого пункту   4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30   червня 2009   року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Оскільки судом встановлено, рішення Дніпропетровського  окружного адміністративного суду у справі № 160/15174/24 на момент подання відповідачем звіту виконано не в повному обсязі, то суд не приймає поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніппропетровській області звіт про виконання рішення суду.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі.

Керуючись ст. 256, 382 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийняті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  від 28.03.2025 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року у справі № 160/15174/24.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України України в Дніпропетровській області   надати новий звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 року у справі № 160/15174/24 протягом 60-ти днів з моменту отримання даної ухвали суду.

Відмовити у накладення штрафу на керівника Головне управління Пенсійного фонду України України в Дніпропетровській області  за невиконання судового рішення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому  ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                                                 С.В. Златін