ПОСТАНОВА

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                    Справа №2-а-3475/11

15 серпня 2011 року                                                                                 смт. Любешів

Суддя  Любешівського  районного  суду  Волинської  області Труш  В.О., розглянувши в порядку скороченого  провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про   стягнення  недоплаченої  щомісячної  соціальної  допомоги  дітям  війни, -  

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд із заявою до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі про перерахунок пенсії в якій вказує, що належить до категорії громадян, на яку поширюються соціальні пільги, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”. Однак, вказане підвищення до пенсії отримує в значно меншому розмірі, ніж це передбачено законом. У зв’язку з тим, що рішеннями Конституційного Суду України  22.05.2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України відповідні положення Законів України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого держава зобов’язувалася доплачувати щомісяця 30% мінімальної пенсії за віком.  На  підставі  вищенаведеного, просить   визнати дії Відповідача неправомірними та  зобов’язати  здійснити  нарахування щомісячної  соціальної  допомоги у  розмірі 30 відсотків  мінімальної  пенсії  за віком  та  забезпечити  її виплату в межах строку позовної давності та  надалі  проводити  таке  нарахування.

Відповідачем 12 серпня 2011 року подано до суду письмове заперечення, в якому він позовні вимоги не визнав та зазначив, що при виплаті Позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірах, передбачених ст.6 Закону, він  діяв в  межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами,  здійснював  нарахування  таких  виплат  відповідно  до Закону   з   врахуванням   вимог   постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 26 липня 1999-року № 836, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розмірів таких виплат.

Крім цього, вказують що п.7 ч.1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік",  який набрав чинності 19.06.2011 року, визначено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. З 23.07.2011 року набрала чинності постанова КМУ від 06.07.2011 року №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, яка була прийнята на виконання п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік". Вказаною постановою передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн. До 06.07.2011 року порядок обчислення виплат пенсій, визначався відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Просять у задоволенні позову відмовити.

Відповідно  до   п. 4 ч. 5 ст. 183-2 КАС України  справа повинна    бути   розглянута  у порядку  скороченого провадження  не пізніше п”яти  днів  з  дня  подання відповідачем заперечення проти позову.

За таких  обставин, суд  дослідивши  подані позивачем докази, вважає позов підставним і таким, що підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що Позивач є дитиною війни, як це визначено абз.1 п.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що  підтверджується  пенсійним  посвідченням.

За змістом ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується  на  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком.

Згідно п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була викладена в редакції, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п.2 розділу ІІІ вказаного закону розділ ІІ набирає чинності з 01.01.2008 року.

Але Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Пунктом 8 постанови КМ України від 28.05.2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня –48,1 гривні, з 1 липня –48,2 та з 1 жовтня –49,8 гривні.

Як зазначено в ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. В зв’язку з чим суд вважає, що при визначенні Позивачу розміру підвищення до пенсії з 22.05.2008 року слід застосувати ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не п.8 постанови КМ України від 28.05.2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено в ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

В Рішенні     Конституційного Суду   України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у  справі  про соціальні  гарантії  громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у  справі  щодо  предмета  та  змісту закону про Державний бюджет України визначено, що:  "закон про Державний бюджет України як  правовий  акт,  чітко зумовлений  поняттям  бюджету  як плану формування та використання фінансових ресурсів,  має особливий предмет регулювання, відмінний від  інших  законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби,  зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни,  зупинятися дія чинних  законів України,   а   також   встановлюватися  інше  (додаткове)  правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий   пункту   4  мотивувальної  частини  Рішення  N 6-рп/2007); "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших  законів,  зупиняти  їх  дію  чи скасовувати їх,  оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя  у  законодавстві,  і  як наслідок  -  скасування  та  обмеження  прав  і  свобод  людини  і громадянина.  У разі необхідності зупинення дії законів,  внесення до   них   змін   і   доповнень,   визнання   їх  нечинними  мають використовуватися  окремі  закони"   (абзаци   третій,   четвертий підпункту   5.4    пункту   5   мотивувальної   частини    Рішення N 10-рп/2008.

Відповідно до Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнені прикінцеві положення пункту  4 певним змістом, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54 Закону  України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни” застосовуються у порядку та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з  19 червня 2011 року, оскільки опублікувані в газеті “Голос України”за 18 червня 2011 року №110 (5110). Крім того, на виконання зазначених змін, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №745 від 6 липня 2011 року, якою визначений розмір виплати для соціальних категорій за статтями  39, 50,  51,  52,  54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  „Про соціальний захист  дітей  війни”, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, оскільки опублікована в газеті “Урядовий кур’єр”за 23 липня 2011 року № 133 (4531).

А тому, беручи до уваги постанову Кабінету Міністрів України №745 від 6 липня 2011 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення лише по 22 липня 2011 року включно.

Згідно ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом  верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи  визнаються  найвищими  цінностями  та  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави.

Дії  відповідача    щодо  невиплати   позивачу  надбавки  до  пенсії як  дитині  війни  в  таких   розмірах є  неправомірними.

Відповідач, всупереч ст.71 КАС України  правомірності  своїх дій в частині невиплати  Позивачу  державної  соціальної  допомоги, як  дитині  війни у менших, ніж встановлений Законом, розмірах, не довів.   

Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити  надбавку  до  пенсії, як  дитині  війни  у передбачених  Законом  розмірах, в межах  шестимісячного  строку  позовної  давності, а саме з 10 листопада 2010  року по 22 липня 2011 року включно.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від сплати державного мита звільняються Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.64, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  Законом  України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Рішеннями Конституційного Суду України  №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, 183-2,186, 256  КАС України, суд, -

                                         П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо відмови у підвищенні пенсії ОСОБА_1   в  розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як  дитині  війни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області провести  нарахування та  виплату  ОСОБА_1   підвищення  до  пенсії, як  дитині  війни, за  період  з 10 листопада  2010  року по 22 липня 2011 року включно  в  розмірі  30 відсотків   мінімальної  пенсії  за  віком  з  врахуванням  проведених  виплат.

В решті частини позовних вимог ОСОБА_1   відмовити.

Звернути постанову до негайного  виконання.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

          Суддя: