ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 13/237-пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П.-головуючий.,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну Луганського обласного комунального підприємства “ФАРМАЦІЯ” на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2006 року у справі № 13/237пд господарського суду Луганської області за позовом Луганського обласного комунального підприємства “ФАРМАЦІЯ”, м. Луганськ, до Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської Ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області, про спонукання укласти додаткові угоди про продовження дії договорів оренди
та за зустрічним позовом Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської Ради, м. Сєвєродонецьк, Луганської області, до Луганського обласного комунального підприємства “ФАРМАЦІЯ”, м. Луганськ, про звільнення приміщень,
за участю представників сторін:
Луганського обласного комунального підприємства “ФАРМАЦІЯ” –Карпова І.Г. (дов. від 20.02.2006 р. № 164),
Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської Ради –Ахтирський Ю.П. (дов. від 12.06.2006 № 01-09/749);
ВСТАНОВИВ:
У травні 2005 року позивач - Луганське обласне комунальне підприємство “ФАРМАЦІЯ” пред’явив у господарському суді позов до відповідача - Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської Ради про спонукання укласти додаткові угоди про продовження дії договорів оренди.
Вказував, що на підставі укладених з відповідачем договорів оренди № № 148,149,151,152,154,155 від 2 січня 2004 року він є орендарем нежитлових приміщень в м. Сєвєродонецьк Луганської області, що використовуються під розміщення аптек. Строк дії договорів закінчився 31 грудня 2004 року.
Посилаючись на безпідставну відмову відповідача від укладення договорів на новий термін та наявність у нього переваг перед іншими особами на продовження терміну дії договорів, позивач просив зобов’язати відповідача укласти з ним додаткові угоди до договорів оренди на новий термін.
У червні 2005 року позивач уточнив свої вимоги, посилаючись на зазначені обставини, просив зобов’язати відповідача поновити термін дії договорів оренди шляхом укладення додаткових угод.
У червні 2005 року Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської Ради подав зустрічний позов до Луганського обласного комунального підприємства “ФАРМАЦІЯ” про звільнення приміщень.
Посилаючись на безпідставне використання Луганським обласним комунальним підприємством “ФАРМАЦІЯ” спірних приміщень після закінчення договорів оренди та отримання його повідомлення про припинення дії договорів, позивач за зустрічним позовом просив у п”ятиденний термін з дня набрання рішенням законної сили зобов’язати відповідача за цим позовом звільнити та передати йому спірні нежитлові приміщення.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 17 листопада 2005 року (колегія суддів у складі Яресько Б.В. –головуючий, Лісовицького Є.А., Пономаренка Є.Ю) зустрічний позов задоволено.
Постановлено зобов’язати Луганське обласне комунальне підприємство “ФАРМАЦІЯ” повернути Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської Ради спірні нежитлові приміщення.
У задоволенні первісного позову відмовлено.
Рішення в частині задоволення зустрічного позову мотивоване закінчення строку дії договорів оренди, відсутністю підстав до укладення додаткових угод до договорів, термін дії яких збіг, та посиланнями на ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, якими визначене зобов’язання орендаря повернути орендодавцеві предмет оренди після закінчення терміну дії договору.
Рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивоване відсутністю підстав до укладення додаткових угод до договорів, термін дії яких збіг.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2006 року (колегія суддів у складі: Медуниці О.Є. –головуючий, Парамонової Т.Ф., Семендяєвої .В.) рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі Луганського обласного комунального підприємства “ФАРМАЦІЯ” йдеться про скасування судових рішення та постанови з підстав невідповідності до вимог норм матеріального та процесуального права та постановлення нового рішення про задоволення первісного позову.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постановлені у справі рішення та постанова –до скасування, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з укладеного між сторонами договорів оренди від 2 січня 2004 року №№ 148,149,151,152,154,155, строк дії яких встановлено до 31 грудня 2004 року.
Відповідно до умов договорів оренди орендодавець - Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської Ради передав орендареві - Луганському обласному комунальному підприємству “ФАРМАЦІЯ” у строкове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані в м. Сєвєродонецьку : в будинку № 43 по проспекту Гвардійському, площею 159,7 кв. м.; в будинку № 39 по вул. Леніна, площею 137 кв. м. ; в будинку № 11 по проспекту Гвардійському, площею 152,2 кв. м.; в будинку № 65 по проспекту Гвардійському, площею 1017,7 кв. м.; в будинку № 5 по вул.Науки, площею 116,7 кв. м. та в будинку № 4 по проспекту Космонавтів, площею 52,5 кв. м., - які використовуються для розміщення аптек.
Згідно з п. 10.4 договорів оренди, договір припиняється по закінченню строку, на який він був укладений. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.
Згідно зі ст. 1, 2 Указу Президента України № 779/2005 від 12 травня 2005 року “Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів АРК, обласним та міським державним адміністраціям вживати в межах своєї компетенції заходів, спрямованих на підтримку підприємництва, зокрема протягом 2005 року, а Кабінету Міністрів України до 1 вересня 2005 року вжити заходів щодо запровадження мінімального терміну дії договорів оренди державного майна не менше трьох років, за умови, якщо орендар не запропонує інший термін.
На забезпечення виконання вимог ст. 2 зазначеного Указу Президента України Фондом державного майна України видано Наказ від 29 червня 2005 року № 1821 “Про запровадження мінімального терміну дії договорів оренди державного майна”, яким запроваджено мінімальний термін дії договорів оренди державного майна не менш трьох років, за умови, якщо орендар не пропонує менший термін. При цьому мають виконуватися вимоги законодавства про оренду, цивільного та господарського Кодексів.
Задовольняючи вимоги зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні договори оренди припинили свою дію після надіслання орендареві повідомлення про припинення їх дії від 30 грудня 2004 року, тому з 1 січня 2005 року між сторонами склалися позадоговірні відносини з приводу користування майном належним орендодавцеві, який вправі вимагати повернення майна.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки судами вирішено спір без врахування наведених положень Указу президента України та Наказу Фонду державного майна України.
Заперечуючи проти зустрічного позову, відповідач - Луганське обласне комунальне підприємство “ФАРМАЦІЯ” вказував на те, що орендовані приміщення використовуються для розміщення аптек, після закінчення строку дії договорів Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської Ради не заперечував проти використання ним орендованих приміщень на умовах оренди та не вимагав оформлення та підписання сторонами відповідного документу (акту) повернення предметів оренди, тому просив спонукати останнього укласти додаткові угоди про продовження терміну дії договорів оренди.
Всупереч вимог ст. 43 ГПК України суди попередніх інстанцій зазначених обставин належно не перевіряли, а виходили лише з факту надіслання орендодавцем повідомлення від 30 грудня 2004 року про припинення дії договору, тому висновки про припинення договорів оренди, укладених між сторонами, та про наявність підстав у орендодавця вимагати повернення предметів оренди, не можна вважати обґрунтованими.
Крім наведеного, враховуючи конкретні обставини даної справи, а саме: використання орендованих приміщень з метою підприємницької діяльності для розміщення аптек та виникнення спору між сторонами у суді після виходу Указу Президента України № 779/2005 від 12 травня 2005 року “Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва”, - колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу судів на положення зазначених нормативних актів та запропонувати при новому розгляді справи вирішити спір з врахуванням положень Указу та Наказу від 29 червня 2005 року № 1821 Фонду державного майна України “Про запровадження мінімального терміну дії договорів оренди державного майна”.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що викладені в рішенні та постанові висновки не ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні господарськими судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати всі суттєві обставини справи, встановити дійсні права та обов’язки сторін, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну Луганського обласного комунального підприємства “ФАРМАЦІЯ” задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2006 року та рішення Господарського суду Луганської області від 17 листопада 1005 року у справі № 13/237пд скасувати.
Справу № 13/237пд передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області в іншому складі.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська