УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2006 року. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого - Гандзюка В.П суддів: Гриновецького Б.М., Ткачук Н.В., з участю прокурора Вирсти Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на вирок Калуського міськрайонного суду від 14 липня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, мешканець АДРЕСА_1, неодружений, має середню освіту, не працює, громадянин України ,судимий
1996 року за ст. 140 ч.З КК України (в редакції 1960 року) на три роки позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки;
1997 року за ст.. 140ч.З, 81 ч.З КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі;
16.11.1999 року за ст.. 140ч.2,215-3 КК України на 2 роки 2 дні позбавлення волі;
29.09.2002 року за ст.. 185 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі;
10.06.2005 року за ст.. 185 ч.З КК України на 1 рік позбавлення волі, умовно-достроково звільнений 6.02.2006 року; засуджений за ст. 289 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків визначено 5 років 2 місяці 7 днів позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою, а строк відбування покарання визначено рахувати з 17.04.2006 року, з дня затримання.
Справа № 11-417/ 2006 р. Головуючий у 1-й ін. Л. Галущак
Категорія ст. 289 ч.2 КК України Доповідач В. Гандзюк
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 11 квітня 2006 року, підготовляючись до вчинення злочину, викрав з гаражу ОСОБА_2, що в м. Калуші, ключі від вхідних дверей та від автомобіля. В ніч з 14 на 15 квітня 2006 року ОСОБА_1 проник в цей же гараж і незаконно заволодів автомобілем марки ВАЗ - 2101, вартістю 6000 грн., який належить потерпілому ОСОБА_2.
В апеляції засуджений оспорює доведеність своєї вини у вчиненні, зазначеного в обвинуваченні злочину, вважає , що суд неправильно оцінив докази і просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав апеляцію, прокурора, який заперечив проти апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненому злочині ґрунтується на доказах, яким суд дав відповідну оцінку.
Зокрема, сам засуджений на досудовому слідстві визнав себе винним у викраденні автомобіля та дав показання, які підтвердилися іншими доказами, в тому числі і речовими доказами, які використовувалися засудженим для проникнення в гараж.
Про участь ОСОБА_1 у заволодінні автомобілем за вказаних у вироку обставин ствердив рідний брат засудженого - свідок ОСОБА_3, і свідок ОСОБА_4. Достовірність показань цих свідків підтверджується сукупністю інших доказів та першими поясненнями ОСОБА_1, а тому вважати їх неправдивими, як про це вказує апелянт, немає підстав.
Таким чином, покликання апелянта про відсутність будь-яких доказів його вини у злочині, за який він засуджений, є безпідставним.
Необгрунтованим є і твердження апелянта про істотні суперечності між показаннями зазначених свідків, а також наявності в нього алібі.
Вказівка засудженого про те, що він не міг вчинити цей злочин, оскільки перебував на лікуванні, судом першої інстанції належно перевірена і спростована. Зокрема було встановлено, що злочин вчинений вночі з 14 на 15 квітня 2006 року, в цей час ОСОБА_1, за його ж власними поясненнями, вже не лікувався.
Суд правильно кваліфікував дії винного та відповідно до ст. 65 КК України, призначив покарання, яке відповідає особі засудженого та тяжкості вчиненого ним злочину.
З огляду на це, апеляційних підстав для скасування вироку не встановлено, а тому в задоволенні апеляції слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Калуського міськрайонного суду від 14 липня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.