УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-1304/2006 Головуючий у 1-й інстанції -Нікітіна С. И.
Категорія 22 Доповідач - Гайворонський С.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Гайворонського С.П.
суддів Виноградової Л.Є.
Сегеди C.M.
при секретарі Забалуєвій Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 (в інтересах позивача ОСОБА_2) на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2006 року за позовом представника ОСОБА_3 ( В інтересах позивача ОСОБА_2) до Одеського обласного військового комісаріату ( далі ООВК) про визнання права ОСОБА_2 на пенсію, додаткову пенсію, перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виплаті неотриманої грошової суми,
ВСТАНОВИЛА:
Представник ОСОБА_3 ( в інтересах позивача ОСОБА_2 ) звернувся до суду з вищевказаним позовом до ООВК вказуючи на те, що відповідач при нарахуванні йому пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС , помилково розрахував розмір пенсії по інвалідності, порушивши ст. ст. 49, 50, 54, 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС", в зв'язку з чим позивач просив визнати його право на пенсію інваліда 2-ї групи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії з урахуванням додаткової пенсії за шкоду нанесену здоров'ю з 1 січня 2000 року у розмірі 1894,9 грн., з 1 січня 2001 рок\ 2176,73 грн., з 1 січня 2002 року 2345,00 грн., з 1 січня 2003 року 2345,00 грн., з 1 січня 2004 року 2491,03 грн., з 1 січня 2005 року 2905,00 грн. та зобов'язати ООВК зробити перерахунок призначеної йому пенсії згідно визнаного права на пенсію інваліда 2-ї групи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії з урахуванням додаткової пенсії за шкоду нанесену здоров'ю з 01 січня 2000 року., виплати ги грошову суму недоотриманої пенсії.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2006 р. у задоволенні зазначених вище позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою задовільнити позовні вимоги в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
При цьому вказується, що судом першої інстанції до розглянутих правовідносин на період з 2000 по 2004 роки застосовані Постанови Кабінету Міністрів України,які не підлягали застосуванню,оскільки вони суперечать ст.46 Конституції України та Законам України, якими був затверджений прожитковий мінімум на 2000-2004 p.p. Крім того,до правовіднобин з 01 січня 2004 року суд застосував Постанови Кабінету Міністрів України, які суперечать деяким Законам України і не підлягають застосуванню. Також, суд першої інстанції застосував до даних правовідносин Постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 15 квітня 2005 року „Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", яка згідно зі ст.9 КАС України не підлягає застосуванню при розгляді справи.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги в межах позову, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що умови і порядок призначення пенсій інвалідам і учасникам наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, регулюються Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС". Статтею 54 частиною 4 Закону встановлено, що інвалідам 2-ої групи, яким надано статус постраждалого унаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, призначається пенсія по інвалідності відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення", проте у будь-якому випадку розмір пенсії повинен бути не менше восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 49 вищезгаданого Закону пенсія особам, віднесеним до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, встановлюється у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" (ст. 50) для інвалідів 2-ї групи учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-й категорії встановлюється додаткова пенсія в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка має обчислюватися згідно з вимогами законодавства з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 p., № 831 від 26 07. 1996 p., № 1 від 03. 01.2003 р.
Вказаний висновок суду є обґрунтованим і відповідає вимогам законодавства України.
Так, відповідно до положень Законів України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" інвалідам 2-ої групи, яким надано статус постраждалого унаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, призначається та виплачується пенсія по інвалідності відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення", проте у будь-якому випадку розмір пенсії повинен бути не менше восьми мінімальних пенсій за віком, крім того виплачується додаткова пенсія за шкоду нанесену здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком у даному випадку для застосування вказаних Законів встановлювався відповідними постановами Кабінету Міністрів України № 342 від 19.03. 1996 p., №831 від 26. 07. 1996 p., № 1 від 03. 01. 2003 p.. № 1350 від 27. 08. 2003 p.
Судом встановлено і сторони по справі не заперечують, що позивач підпадав під дію положень Законів України„Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" і йому нараховувалася і виплачувалася пенсія
обчислена на підставі розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, розрахунок вказаної надбавки позивачу за даний період часу проводився відповідно до діючого законодавства України і тому відповідно до вищевказаних правових положень у суду першої інстанції не було законних підстав для ухвалення рішення щодо зобов'язання ООВК перераховувати пенсію позивача з вказаних ним підстав.
Посилання в позові і в апеляційній скарзі представника позивача на те, що розмір мінімальної пенсії за 2000-2005 р. р. необхідно розраховувати виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого законом, а не на підставі постанов Кабінету Міністрів України, не грунтується на законі.
Так, Законами України „Про підвищення мінімального розміру пенсії", „Про пенсійне забезпечення", „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік", „Про прожитковий мінімум на 2003 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік", "Про Державний бюджет України на 2005 рік" за станом на 2000-2005 р. р. не передбачено можливість і фактично заборонено застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для обчислення надбавок до пенсії або щомісячного довічного грошового забезпечення, яке виплачується замість пенсії, в порядку передбаченому Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" Посилання позивача на ст. 46 ч. З Конституції України не має відношення до справи, оскільки ця стаття визначає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а не встановлює, що мінімальна пенсія за віком у будь-якому випадку має дорівнювати прожитковому мінімуму.
Посилання апеляційної скарги на те, що розглядаючи справу в порядку КАС України, суд першої інстанції невірно застосував по справі положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року №4 „Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" не суперечать ст.9 КАС України, оскільки суд першої інстанції при вирішенні даної справи з посиланням на роз'яснення вказаної постанови Пленуму Верховного Суду керувався принципом законності, який гарантований громадянам України Конституцією та Законами України.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарги доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 (в інтересах позивача ОСОБА_2) на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2006 року по справі за позовом представника ОСОБА_3 ( В інтересах позивача ОСОБА_2) до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права ОСОБА_2 на пенсію, додаткову пенсію, перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виплаті неотриманої грошової суми - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2006 р. по справі за позовом представника ОСОБА_3 ( В інтересах позивача ОСОБА_2) до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права ОСОБА_2 на пенсію, додаткову пенсію, перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виплаті неотриманої грошової суми - залишити без змін.
Постанова суду за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту
проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у
Вищий адміністративний суд України протягом одного місяця після набрання нею
законної сили.