ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 28-1/152-05-3815 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П.-головуючий.,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Світанок”, с.Главани, Арцизського району, Одеської області, на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року у справі № 28-1/152-05-3815 Господарського суду Одеської області за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності Соловйова Сергія Михайловича, м. Ізмаїл, Одеської області, до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Світанок”, с. Главани, Арцизького району, Одеської області, третя особа: Багатопрофільне приватне мале підприємство “Сіріус”, м. Ізмаїл, Одеської області, про спонукання до виконання зобов’язань,
за участю прокурора Мірошниченко В.С. (посв. №178);
представників:
БПМП “Сіріус” –Михеєва К.М. (дов від 07.07.2005 р.),
СВК “Світанок” –Синенко А.П. (дов. від 15.08.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 року позивач Суб”єкт підприємницької діяльності- фізична особа Соловйов С.М. звернувся до господарського суду з позовом до відповідача СВК “Світанок” про примусове виконання зобов’язань.
Вказував, що між відповідачем та ПП “ВКФ “Тайгер” були укладені договори поставки №ТС-01 від 22.10.2003 р., №ТС-2 від 28.11.2003 р., та договір підряду №ТС-02 від 22.10.2003 р., відповідно до умов яких відповідач зобов’язувався поставити ПП “ВКФ “Тайгер” сільгосппродукцію (пшеницю, насіння соняшнику, ячмінь), а останній зобов’язувався прийняти та оплатити її.
Зазначав, що між ним, позивачем, відповідачем та ПП “ВКФ “Тайгер” 16.09.2004 р. був укладений договір уступки права вимоги, відповідно до умов якого ПП “ВКФ “Тайгер” передав, а ПП Соловйов С.М. отримав право вимоги від відповідача –СВК “Світанок” виконання зобов’язань по договорам поставки №ТС-01 від 22.10.2003 р., №ТС –02 від 28.11.2003 р., підряду №ТС-02 від 22.10.2003 р.
Крім того, між ним та відповідачем 05.11.2003 р. був укладений договір поставки №СС-01, відповідно до якого відповідач зобов’язувався поставити йому ячмінь.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договорів, просив зобов’язати СКВ “Світанок” передати у власність позивача ячмінь у кількості 58,890 тонни, пшеницю у кількості 371,201 тонни, насіння соняшнику у кількості 462,000 тони.
У січні 2006 року позивач уточнив свої вимоги, посилаючись на те, що на підставі договору підряду № ТПС-01 від 23.09.2004 року він є власником 1 280 т пшениці, 650 т. соняшнику, 300 т ячменю, 400 т рапсу; на підставі договору купівлі-продажу № СК –01 від 23.09.2004 р. йому належить 1 000 голів вівці, у тому числі 470 голів маточного поголів”я та 530 голів на відгодівлю; згідно договору оренди № АС-011 від 25.09.2004 р. йому належить не менше, як 940 голів новонародженого молодняку, а також згідно договору зберігання № АС-02 від 22.12.2004 р. належить 100 голів вівці, 3 свині та 18 голів новонародженого молодняку і 3 коня, - позивач просив задовольнити його вимоги, визнати за ним право власності на вказане майно, стягнути на його користь з відповідача 818 323 грн. 18 коп. заборгованості, 120 000 грн. штрафу за невчасну передачу товару по договору купівлі-продажу № СК-01 від 23.09.2004 р, 500 грн. штрафу за невчасне повернення майна по договору оренди № АС-01 від 25.09.2004 р., неустойку за порушення умов договору підряду № ТПС –01 від 09.08.2004 р. у вигляді 300 т. пшениці та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 1 лютого 2006 року (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено
Постановлено визнати право власності Приватного підприємця Соловйова С. М. на врожай, вирощений згідно умов договору підряду №ТПС-01 від 09.08.2004 р.в об'ємі: 1280,0 тон пшениці; 650,0 тон соняшнику; 300,0 тон ячменю; 400,0 тон рапсу та стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Світанок” на користь Приватного підприємця Соловйова С..М. заборгованість в сумі 818 323 грн. 18 коп., штраф у розмірі 120 000 грн., штраф у розмірі 5000 грн., неустойку у вигляді передачі у власність 300 тонн пшениці на суму 147 700 грн. , витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Витребувати із чужого незаконного володіння та зобов'язати Сільськогосподарський виробничий кооператив "Світанок” та повернути у хорошому стані в повне розпорядження Приватного підприємця Соловйова С.М. майно: 916,464 тон пшениці на суму 457 315,53 грн.; 650,0 тон соняшнику на суму 760 500 грн.; 247,0 тонн ячменю на суму 148 200 грн.; 369,397 тонн рапсу на суму 387 866,85 грн.; 2 040 голів овець на суму 549 500 грн.;З свині та 18 голів новонародженого молодняку на суму 13 500 грн.; З коня на суму 12 000 грн..
Вирішено питання про стягнення з відповідача на користь державного бюджету України державне мито в сумі 23 300 грн.
Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов господарських договорів, укладених між сторонами та наявністю у позивача права вимоги до СВК “Світанок” за зобов”язаннями, що випливають з укладених між останнім та ПП “Тайгер” договорів поставки № ТС-01 від 22.10.2003 р., № ТС-02 від 28.11.2003 р., договору підряду № ТМ-02 від 22.10.2003 р., забезпечених заставою за договором застави від 09.12.2003 р.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року (колегія суддів у складі: Савицького Я.Ф.-головуючий, Гладишевої Т.Я., Тофана В.М.) рішення залишено без змін.
Постанова мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договорів з ПП “Тайгер” № SPT 07 від 05.08.2002 року та № CUB 11 від 28.11.2002 року та виникнення зобов”язання відповідача по сплаті заборгованості, повернення майна та сплаті штрафних санкцій за неналежне виконання укладених з позивачем господарських договорів.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та постанову у справі з підстав недотримання судом вимог норм матеріального та процесуального права, порушення засад рівності судочинства і змагальності, та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
У силу ст. 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою, Господарського суду Одеської області від 23 січня 2006 року (т.2, а.с.113) відкладено розгляд справи у зв”язку з необхідністю витребування доказів та зобов”язано відповідача надати відзив на позовну заяву про уточнення позовних вимог від 23 січня 2006 року подану позивачем ПП СПД Солов”йовим С.М. Заява про уточнення позовних вимог здана на пошту для пересилки відповідачеві СВК “Світанок” 23 січня 2006 року.
Крім того, відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на документи бухгалтерського обліку, що були вилучені у нього правоохоронними органами у зв”язку з порушенням кримінальної справи, та зазначав про неможливість надання витребуваних судом доказів відносно нового предмету позову, про який йшлося у заяві позивача про уточнення позовних вимог.
Будь-яких даних про створення відповідачеві умов для надання зазначених доказів матеріали справи не містять.
Всупереч положень ст. 84 ГПК України в рішенні суду не відображені заперечення відповідача, не викладено обставин, з яких виходив суд відхиляючи надані ним докази.
Отже, зважаючи на складність спору, чисельність правовідносин, що виникали з господарських договорів різного правового характеру, а також те, що рішення у даній справі постановлено 1 лютого 2006 року, доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог про створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та порушення вимог ст. 22 ГПК України, - слід вважати обгрунтованими, а викладені у рішенні суду висновки щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем у зазначених судом обсягах та виникнення зобов”язань по сплаті штрафних санкцій та повернення майна- такими, що є наслідком неповного з”ясування всіх суттєвих обставин справи, що можуть вплинути на результати вирішення спору.
Враховуючи, що встановлення вищенаведених обставин (щодо виконання сторонами умов господарських договорів, на які посилався позивач у позовній заяві та заяві про уточнення позову) входить до предмету доказування в даному спорі, оскільки від цього залежать права та обов'язки сторін у спорі, а в рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду відсутні будь які висновки, що свідчать про те, що вищезгадані обставини були предметом дослідження, то судовими інстанціями порушена вимога ст. 43 ГПК України, щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити доцільність розгляду всіх заявлених позивачем позовних вимог в одному провадженні, перевірити ствердження та заперечення сторін, надати належну оцінку наданих ними доказам, за наявності потреби у витребуванні додаткових доказів, створити сторонам належні умови для встановлення фактичних обставин справи, та вирішити спір відповідно до закону.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Світанок” задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року та рішення Господарського суду Одеської області від 1 лютого 2006 року у справі № 28-1/152-05-3815 скасувати.
Справу передати на новий судовий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська