РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1674/2011

 19.08.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

    Київський районний  суд  м. Сімферополя   АР  Крим  у  складі:  головуючого,  судді   Харченко  І.О.,   при  секретарі  Гуляєвій Г.В.,  за  участю  прокурора  Худоба Н.М.,  адвоката  ОСОБА_1,    розглянувши   в  відкритому  судовому  засіданні  у  м. Сімферополі  цивільну  справу  за  позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3,  третя  особа  -  Служба  у  справах  дітей,  сім’ї  та  молоді  Київської  районної   ради   м. Сімферополя,  про  визначення   місця   проживання  дитини  з  матір’ю -                                                         

                                                          в с т а н о в и в:

            18.03.2011  року   ОСОБА_2  звернулася  до  суду   з  позовом   до  ОСОБА_3,  третя  особа  -  Служба  у  справах  дітей,  сім’ї  та  молоді  Київської  районної   ради   м. Сімферополя,  про  визначення   місця   проживання   дитини  з  матір’ю.  Свої  вимоги   мотивувала  тим, що  07.11.2009  року між нею та  відповідачем  було  зареєстровано шлюб. Від шлюбу  мають  сина   ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.  З  лютого  2011 року шлюбні  відносини  між  нею та  відповідачем  припинено,  проживають  окремо. Вона  проживає у своїх батьків  за  адресою: АДРЕСА_1.  Дитина  проживає  з  батьком – відповідачем, який  не   дозволив  їй   взяти  дитину  з  собою. У добровільному   порядку  дійти  згоди  щодо  місця  проживання   дитини  вони  не  можуть.

          Позивачка   та  її   адвокат  у  судовому   засіданні   позовні   вимоги  підтримали  та  наполягали   на   їх  задоволенні  з  мотивів  та  підстав,   викладених   у  позові.          

Відповідач   у   судовому  засіданні    позовні   вимоги  не  визнав,   просив  відмовити у  їх  задоволенні.  Також   просив   суд   визначити   місце   проживання   дитини   з  ним.

          Прокурор   та   представник   служби  у  справах  дітей,   сім’ї  та  молоді  Київської  районної   ради   м. Сімферополя  у   судовому   засіданні    вважали   доцільним  визначити місце  проживання   дитини   з  батьком.

          Вислухавши   учасників    процесу,   свідків,  дослідивши   матеріали   цивільної  справи  та  докази,  надані   сторонами    відповідно   до   приписів   ст.ст. 10, 60 ЦПК України,  суд    дійшов   до  наступного.

          Судом  встановлено, що сторони  перебувають у  зареєстрованому  шлюбі  з  07.11.2009  року,  що  підтверджується   копією  свідоцтва  про   шлюб (а.с. 6). Від  шлюбу   сторони   мають   сина  ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). З лютого 2011 року шлюбні  відносини   сторони    не  підтримують,  проживають   окремо.  Дитина  на  даний  час  проживає  з  батьком  за  адресою:  АДРЕСА_2.

          У зв’язку   з   тим, що  між  позивачкою  та   відповідачем   не  досягнуто  домовленості про  місце   проживання   дитини,  позивачка  звернулася  до суду.

          Згідно  зі  ст. 157 Сімейного   кодексу України   питання   виховання дитини  вирішується  батьками   спільно.

Відповідно  до  положень  статті  161 Сімейного  кодексу України,  якщо  мати  та батько, які   проживають   окремо  й   не дійшли  згоди   щодо   того, з ким  із  них  буде проживати   малолітня   дитина,  спір  між  ними   може   вирішуватися  органом  опіки  та   піклування або судом.   Під   час  вирішення  спору   щодо  місця   проживання   малолітньої   дитини беруться до уваги ставлення   батьків  до  виконання  своїх   батьківських обов’язків, особиста  прихильність   дитини до   кожного  з  них,   вік  дитини, стан  її   здоров’я  та  інші  обставини,  що  мають   істотне   значення.  

Як  роз’яснив  Пленум  Верховного  Суду  України  в  п. 24  постанови  від  червня  1998  року  № 16  «Про  застосування  судами    деяких   норм   Кодексу  про  шлюб  та  сім’ю  України»,  вирішуючи  спори  між  батьками,  які  проживають  окремо,  про  те,  з  ким  із  них  і  хто   саме  з  дітей   залишається,  суд   виходить  з   рівності  прав  та  обов’язків  батька  й  матері  щодо своїх   дітей   повинен  постановити   рішення,  яке  відповідало  б  інтересам  неповнолітніх.  При  цьому  суд   враховує,  хто   з  батьків  виявляє  більшу  увагу  до  дітей    і  турботу  про  них,  їхній вік  і  прихильності    кожного  з  батьків,  особисті  якості  батьків,  можливість  створення    належних   умов  виховання,  маючи   на  увазі,  що  перевага  в  матеріально-побутовому   стані  батьків   сама  по  собі  не є  вирішальною  умовою  для  передачі  йому   дітей.  

З положень  ч.4, 5  статті 19  Сімейного   кодексу України   вбачається,  що  при розгляді  судом  спорів  щодо  участі  одного з   батьків  у  вихованні   дитини,   місця проживання дитини   обов’язковим  є  участь   органу  опіки  та  піклування. Орган  опіки та піклування подає суду письмовий  висновок   щодо розв’язування  спору  на   підставі    відомостей, одержаних  у результаті  обстеження  умов  проживання  дитини,  батьків,   інших осіб, які бажають  проживати  з   дитиною,   брати  участь у її вихованні, а  також  на  підставі   інших документів,  які   стосуються справи.   

Висновок  органу   опіки  та  піклування   щодо  місця  проживання дитини   має  істотне   значення   для   суду, оскільки   він    дозволяє   чітко   представляти,  в яких   умовах і з   ким  буде проживати  дитина  в   майбутньому.  Проте,   сам по собі  цей   висновок не є критерієм  для  остаточного  вирішення  спору,   він   оцінюється  судом  у  сукупності  з іншими   доказами.

Суд  не   бере  до уваги    висновок   органу  опіки та  піклування  Київської  районної  ради  м.  Сімферополя    щодо   визначення   місця   проживання    дитини   за  місцем   проживання  батька,  оскільки   він  зроблений   без  дослідження  умов  проживання   матері  дитини   та   без   урахування   принципу  6  Декларації  прав   дитини.   

Згідно з ч.7 та 8  статті  7 Сімейного   кодексу України  дитина  має бути забезпечена  можливістю  здійснення   її    прав,   установлених   Конституцією  України,   Конвенцією  про права   дитини,   іншими   міжнародними  договорами України,   згода на  обов’язковість яких надана   Верховною Радою України.   Регулювання   сімейних   відносин  має здійснюватися  з   максимально   можливим   урахуванням   інтересів   дитини.   

В  матеріалах   справи  наявно   акти  обстеження  умов   проживання   дитини як за місцем проживання  батька, так  і матері,   з  яких   вбачається, що   дитині  можуть бути створені   необхідні    умови   для   проживання  за   місцем   проживання  обох   батьків. Обидві сторони   відповідально    ставляться  до  виконання   своих   батьківських  обов'язків, мають   позитивні  характеристики,  належні    матеріально-побутові  умови  для забезпечення потреб  малолітньої   дитини.

Те,  що  дитина   деякий   час  проживала  з  батьком  і  він  активно  та  всестороннє займався   сином,   створив   йому   належні   умови   для   проживання  та  виховання,  не  дає  підстав   для  відмови  у  задоволенні   позову   ОСОБА_2,  оскільки дитина  потребує   її   турботи  і  вона   в змозі    надати   їй  необхідний    догляд  і  належне   виховання.

          Неможливість  ОСОБА_2  деякий  час,  на  думку  суду  з  вини  відповідача  ОСОБА_3,   займатися   вихованням   дитини,    не  свідчить  про   її   байдужість  до  неї   і  нехтування    своїми   батьківськими    обов’язками.   Про  порушення   своїх  прав  та  прав  свого  сина   ОСОБА_4,   ОСОБА_2  неодноразово   повідомляла    відповідні  органи,  що   підтверджено   матеріалами   справи.

            В  судовому  засіданні    позивачка  ОСОБА_2  пояснила,  що  вона  була  змушена   залишити    будинок,   де  проживала  з   відповідачем  та  сином,    оскільки    відповідач   ОСОБА_3  застосовував  до  неї   фізичну   силу,   вчинював    скандали   тощо.  Забрати  з  собою  сина   відразу  вона  не  мала  можливості,  проте   на   даний  час  вона  проживає  з   батьками  в  смт. Зуя   в  будинку,  в  якому  облаштовано  кімнату  для  проживання   її  з  сином,   створені  для  цього  всі  необхідні   умови,  вона  працює  асистентом   лікаря  стоматолога,  має   стабільну  заробітну   плату,  рівень  її  освіти   дає  можливість  забезпечити  дитині   нормальний   всебічний   розвиток.  Вона  готова   покинути   свою   роботу   для   особистого    догляду   за   сином  до  набуття  ним   3-х   років.  

 Будь-яких  доказів   відносно   того,   що  ОСОБА_2  не  може  належним  чином  доглядати  за  дитиною,  чи  своєю  поведінкою  заплямувала  свою  репутацію,  суду  надано  не  було.  Напроти,  суд   з’ясував,  що  мати  дитини  добре  характеризується,  любить дитину,  може  і   бажає  піклуватися  про   неї.

           Вирішуючи  спір   щодо  місця   проживання   малолітньої    дитини,  суд  врахував і принцип  6   Декларації   прав   дитини   від   20 листопада 1959 року,   відповідно до   якого малолітня    дитина  не  повинна,   крім   випадків, коли   є  виключні   обставини,    бути розлученою   зі   своєю    матір`ю.

Не  ставлячи   під   сумнів   права   та  обов’язки   батька   ОСОБА_4  -  ОСОБА_3  та  його  бажання  виховувати  сина   особисто  і    зважаючи  на  вищенаведене  та  приймаючи   до   уваги  конкретні  обставини   справи,  вік   дитини,  суд  дійшов    висновку   про  задоволення    вимог  позивачки   щодо   визначення   місця   проживання    малолітнього  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,  з   матір’ю  -  ОСОБА_2

Розглянувши    дану    цивільну   справу  за   участю  усіх   зацікавлених осіб,  у  рамках  заявлених   вимог,  на   основі   дотримання    принципів    диспозитивності,    змагальності   і  справедливості    судочинства,   всебічного  та  повного  дослідження   обставин  справи,  перевірки   їх   наданими    сторонами   доказами,  оцінивши  їх  у    сукупності,   виконавши   вимоги   процесуального   закону, суд    дійшов     висновку,   що    позов  підлягає  задоволенню.  

На   підставі  ст.ст. 7, 19, 157, 161 Сімейного Кодексу України,  принципу 6 Декларації прав  дитини   від   20  листопада 1959 року,   керуючись  ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209,  212,  214-215, 218  ЦПК   України,  с у д  -

                                                                        В И Р І Ш И В:

          Позов  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3, третя  особа  -  Служба  у  справах  дітей,  сім’ї  та  молоді  Київської  районної  ради  м. Сімферополя,  про  визначення   місця   проживання   дитини  з   матір’ю  -  задовольнити.

           Визначити  місцем  проживання   малолітнього   ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір’ю – ОСОБА_2, за  адресою: АДРЕСА_1.  

Рішення  може  бути   оскаржене  до  Апеляційного   суду АР Крим  через   Київський  районний суд м. Сімферополя   АР  Крим   шляхом   подачі   в 10-денний  строк  з  дня  проголошення   рішення   апеляційної    скарги.  Особи,   які   брали   участь  у   справі,  але  не  були   присутні  у   судовому  засіданні    під   час   проголошення    судового   рішення,  можуть   подати   апеляційну   скаргу   протягом   десяти    днів   з   дня   отримання   копії    цього   рішення.

    Суддя