РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2670/2011

 11.08.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Кукти М.В., при секретарі Гавриловій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до ОСОБА_1, яка діє в інтересах себе та неповнолітньою ОСОБА_2, ОСОБА_3, при третіх особах Житлово Експлуатаційному Об’єднанні Київського району м. Сімферополя, Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради та Прокуратури Київського району м. Сімферополя, про усунення перешкод в праві власності та  виселенні без надання іншого жилого приміщення, -

                                                    ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідачів з позовом у якому, посилаючись на ст. 91, 99 ЖК України та 386, 387 ЦК України просить суд усунути перешкоди в праві власності та виселити відповідачів з АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачі є піднаймача, та  після того як основний наймач виїхав до іншої держави повинні були виселитися з займаної квартири.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала.

Відповідачі та представник відповідача позов не визнали, посилаючись на те, що у відповідності до письмових пояснень ОСОБА_4 (колишнього наймача) вони вселились до квартири як члени однієї сім’ї, так саме як члени сім’ї вони і були зареєстровані. Фактично саме вони, вклавши гроші від продажу попередньої квартири, відремонтували за свій рахунок спірну квартиру, яка до цього була непридатна до проживання.  

Також вказують на те, що ніколи не були піднаймачами, та не укладали будь якого договору з цього приводу.

З врахування відсутності у них іншого житла в м. Сімферополі, навчання неповнолітньої в школі поблизу від спірної квартири, просять суд відмовити у задоволенні позову.

Представник ЖЕО Київського району м. Сімферополя покладається на розсуд суду.

Представник Служби у справах дітей Сімферопольської міської ради вважає позов не підлягаючим задоволенню та просить суд відмовити у його задоволенні з огляду на права та інтереси неповнолітньої.

Представник Прокуратури Київського району м. Сімферополя, що була залучена з метою захисту прав дітей, просить суд розглянути справу у відповідності до законодавства.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 4, 8, 10 ЦПК України, суд розглядає справи у відповідності до Конституції України, законодавства України, в межах позовних вимог, та наданих сторонами доказів.

У відповідності до ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або облежаний у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач, разом з неповнолітніми дітьми, вселилися до спірної квартири приблизно у 2006 р., за згоди, як пояснюють відповідачі, колишнього наймача ОСОБА_4 (письмові пояснення якого є у справі), зробивши перед цім ремонт цієї квартири за власні кошти, отримані від продажу попереднього житла.    

Відповідно до рішення Залізничного районного суду від 09.07.2010 р. було встановлено юридичний факт проживання відповідача та ОСОБА_4 однією родиною (л.с. 68).

На підставі цього рішення відповідачем оформлено та отримано ордер на спірну квартиру.

У подальшому, після звернення ініціативною групою сусідів відповідача зі скаргами до прокуратури, позивач скасував рішення про виділення відповідачу спірної квартири та видачу ордеру.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 07.12.2010 р. рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 09.07.2010 р. скасоване, позов залишено без розгляду (л.с. 75).

В наслідок скарг з боку сусідів відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про виселення відповідачів.

Спірна квартира не приватизована.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважає, що позивач, під час подачі позову та надання пояснень у суді, помилково вважає відповідачів піднаймачами житла. А від так неправильно вказав матеріальне законодавство щодо підстав виселення відповідачів.

Матеріали справи, пояснення сторін не містять доказів укладання з відповідачами договору піднайму, про що вказав позивач та заперечували відповідачі, з посиланням на ст. 91 ЖК України. Тому суд не має підстав погодитись з вимогами позивача про те, що відповідачі є піднаймачами, та після вибуття основного наймача ОСОБА_4, повинні бути виселені з спірного будинку саме як піднаймачі.

Суд вважає, що з врахуванням відсутності доказів укладання відповідачами договорів піднайму, скасування на цей час рішення суду від 09.07.2010 р., обставин, встановлених судовим розглядом, мова може йти лише про тимчасових жильців – ст. 98 ЖК України.

Представник позивача не змінював і не уточнював свої вимоги. Самостійно змінювати статті матеріального законодавства у позові, уточнювати чи підказувати сторонам підстави для звернення до суду, з метою задоволення чи відмови у задоволенні позову, а також виходити за межі позовних вимог  суд не уповноважений.

Тому суд вважає, що позов Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до відповідачів, за вказаних обставин, не підлягає задоволенню.

Судові витрати суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 61 ЦПК України, ст. 91 – 99 ЖК України, суд

ВИРІШИВ:

          Відмовити у задоволенні позову.

          Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя у відповідності до вимог ст. 291 – 296 ЦПК України

    Суддя