КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.04.2007                                                                                           № 20/54

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Моторного О.А.

 суддів:                                          Кошіля В.В.

                                        Алданової  С.О.

 при секретарі:                     О.В.Вінницька 

 за участю представників:

від позивача -          Суботін І.М., ШелягінС.Д.

від відповідача -          ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2007

 у справі № 20/54 (Палій В.В.)

 за позовом                               Приватного підприємства "КиївПакСервіс"

 до                                                   Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

 про                                                  стягнення 2414,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2007 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на користь Приватного підприємства “КиївПакСервіс” 1421,70грн. основного боргу, 52,08грн. пені,, 1038,19грн. річних, 98,30грн. державного мита та 113,72грн. інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в позовних вимогах повністю. Також відповідача в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всіх обставин що мають значення для справи та припущено значну кількість суттєвих порушень норм матеріального та процесуального права.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

01.01.2005 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) сторонами укладено договір постачання товару, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати і передати у власність покупцю товар по накладним, а покупець приймати такий товар та оплачувати.

Відповідно до накладних № 1213 від 15.09.2005 на суму 9,82грн., № 1314 від 03 10.2005 на суму 548,00грн., № 3616 від 12.10.2006 на суму 963,88грн. на виконання договору постачання товару від 01.01.2005 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 521,70грн.

Відповідно до п. 3.3 договору постачання товару, покупець сплачує вартість продукції в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку-фактури товару (не пізніше 5 банківських днів з моменту передачі товару).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вартість одержаного товару за вище зазначеними накладними оплатив у сумі 100,00грн.

На час розгляду справи заборгованості відповідача перед позивачем складає у сумі 1421,70грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільною законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стосовно застосування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання, а саме пені у розмірі 147,58грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України зазначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 статті 231 ГК України передбачає, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Скорочений строк позовної давності в один рік застосовується, зокрема, до вимог й про стягнення неустойки (штрафу, пені) згідно ст. 258 ЦК України.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила відповідно ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивачем до суду 24.01.2007 строк позовної давності для стягнення пені за порушення грошового зобов'язання по оплаті одержаного товару за накладними № 1213 від 15.09.2005 та № 1314 від 03.10.2005 минув. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 52,08грн. - пені за порушення грошового зобов'язання по оплаті одержаного товару за накладною № 3616 від 12.10.2006.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом. Оскільки п. 6.3 договору сторони визначили сплату процентів за прострочення термінів оплат у розмірі 100% річних від суми заборгованості, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню річні.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2007 року.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2007 є обґрунтованим і таким, що прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, 

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2007 у справі № 20/54 залишити без змін.

Матеріали справи № 20/54 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Алданова  С.О.