КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2006 № 42/206
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
від прокуратури - Баклан Н.Ю. посв. №7 від 05.01.05р.
від позивача- Ушаков О.В. дов. № 16/06-1 від 16.05.2006р.
від відповідача 1 - Кращенко С.В. дов. №9 від 22.05.06р.
від відповідача 2 - не з'явився
від третьої особи - Яцюта Т.П. дов. №09-727 від 28.09.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України №05/1/1-5155(а)-06 від 27.07.06р.
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.05.2006
у справі № 42/206
за позовом Корпорації "Трансекспо"
до Міністерства транспорту та зв"язку України Державного казначейства України
третя особа відповідача Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу"
про стягнення боргу, неустойки, сум за простроченння виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 2369230,49 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2006р. (суддя Паламар П.І.) частково задоволено позов Корпорації “Трансекспо” та стягнуто з Міністерства транспорту та зв'язку України 1 679 254,80 грн. вартості поставленого обладнання та пусконалагоджувальних робіт за договором №020/2003 від 06.06.2003р. та додаткових угод до нього №1 від 17.10.2003р. і №2 від 15.04.2004р., 334401,34 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 87446,35 грн. - 3% річних та 132215,87 грн. пені. Стягнення мотивовано наявністю боргу за договором позивача з державним підприємством “Укрсервіс Мінтрансу”, яке діяло як повірений на підставі договору доручення №000/030-2002 від 11.11.2002р. з Міністерством транспорту та зв'язку України. В частині стягнення 135912,13 грн. пені судом відмовлено з огляду на вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування штрафних санкцій.
На підставі проведеної перевірки Генеральна прокуратура України заявила апеляційне подання та, посилаючись на неповне з'ясування обставин спору, просить рішення господарського суду скасувати, а в позові до Міністерства транспорту та зв'язку України відмовити. При цьому заявник вказує на те, що ДП “Укрсервіс Мінтрансу”, як повірений за вказаним договором доручення з Міністерством, не повинен був укладати угоди на поставку обладнання, а мав здійснювати лише контроль за виконанням робіт та підписувати відповідні акти. Заявник також вважає, що вказане підприємство не може виступати державним замовником, бо не належить до категорії відповідних підприємств (ст.1 ЗУ “Про державне замовлення для задоволення приоритетних державних потреб”), і що за договором від 06.06.2003р. майно передано у власність державному підприємству, а не Міністерству, тому останнє не є зобов'язаною стороною.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Міністерство транспорту та зв'язку України уклало з ДП “Укрсервіс Мінтрансу” договір доручення №000/030-2002 від 11.11.2002р. на виконання певних дій, пов'язаних з реконструкцією адміністративної будівлі (а.с. 63-67).
Не з'ясувавши чітко об'єм своїх обов'язків і повноважень (щодо правочинів), повірений, який є юридичною особою і суб'єктом самостійної відповідальності, від свого імені уклав з позивачем договір №020/2003 від 06.06.2003р. на поставку обладнання (а.с. 18-21), безпідставно вважаючи, що він не є стороною за цим договором, а стороною є Міністерство. Відповідно до ст.1000 ЦК України за договором доручення повірений вчиняє правочини (на відміну від близької комісії) не від свого імені. У спірному договорі Міністерство не є стороною (див. сторони в договорі і реквізити сторін).
Невірно оцінивши договір №020/2003 від 06.06.2003р. відповідну помилку допустив і позивач, і суд першої інстанції, поклавши відповідальність за розрахунки по цьому договору без відповідних правових підстав на Міністерство. Крім того, звертає на себе увагу часткове здійснення розрахунків між сторонами договору - позивачем та ДП “Укрсервіс Мінтрансу”.
За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи і тому керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2006р. у справі № 42/206 скасувати.
2. В позові до Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного казначейства України відмовити.
3. Справу №42/206 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Рєпіна Л.О.
Синиця О.Ф.