ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

12 жовтня 2006 р.

№ 3/111

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Першиков Є. В.

судді

Савенко Г.В.

Ходаківська І.П.

розглянувши

касаційне подання касаційну скаргу

Заступника прокурора м. Києва Державної акціонерної компанії “ Хліб України”

на	постанову від 21.07.2006р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№3/111 господарського суду м. Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Олімпекс Лтд”

До За участю

ДАК “Хліб України” Прокуратури м. Києва

про	стягнення 16 534 351,59 грн.

З участю представників :

позивача –Переметчик О.В., за довірністю

відповідача –Хижняк І.О., за довіреністю

Генеральної прокуратури України: Громадський С.О., прокурор відділу

                                                     ВСТАНОВИВ :  

  ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Олімпекс ЛТД»звернулось в місцевий господарський суд з позовом про стягнення з ДАК «Хліб України» 16 534 351,59 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно укладеної сторонами мирової угоди від 31.08.2001 та затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2005 по справі № 22/222.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2006 року у справі №3/111, яке залишене без змін постановою від 21.07.2006р. Київського апеляційного господарського суду,  позов задоволений повністю.

Заступник прокурора м.Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, а Державна акціонерна компанія “Хліб України” –з касаційною скаргою, в яких  просять скасувати постанову від 21.07.2006р. Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2006 року у справі №3/111, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

       Справа розглядається по суті колегією суддів у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореною розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.     

        Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора м. Києвата та касаційна скарга Державної акціонерної компанії “Хліб України” підлягають задоволенню, виходячи з наступних обставин.  

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма “Олімпекс Лтд” до з ДАК «Хліб України»про стягнення  16 534 351,59 грн. заборгованості, попередні судові інстанції виходили з того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2001р. у справі №22/222 затверджено мирову угоду сторін від 31.08.2001 та припинено провадження у справі.

У п. 5 мирової угоди відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем у сумі 21 227 373,01 грн., у визначеному угодою порядку.

      У п. 5.3 мирової угоди сторони дійшли згоди про те, що за узгодженням сторін, розрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Олімпекс ЛТД»можуть здійснювати в грошовій формі, товаром, послугами, роботами, майном, а також іншими формами, у тому числі заліками, цінними паперами й іншими способами, не забороненими чинним законодавством України.

Відповідач частково погасив заборгованість, визначену мировою угодою, на загальну суму 4693021,42 грн., тому попередні судові інстанції  прийшли до висновку про  стягнення заборгованості з відповідача, що складає 16534351,59 грн.  відповідно до акту звірки взаєморозрахунків.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до п.5 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у порушення вимог даної статті не надано розрахунку ціни позову. При цьому, судами першої та апеляційної інстанції даний факт було проігноровано, незважаючи на те що, відповідач посилався на відсутність обґрунтованого розрахунку позовних вимог у письмових поясненнях від 27.03.2006 за № 12-1-09/1855 та у апеляційній скарзі на рішення господарського суду м.Києва від 04.04.2006 по справі №3/111.

Попередні судові інстанції, посилаючись лише на акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 22.12.2004., не дали оцінки доводам відповідача щодо необхідності  підтвердження заборгованості первинним бухгалтерським документом, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Тоді як відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.  

Щодо строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Місцевий та апеляційний суди  прийшли до висновку, що строки позовної давності Позивачем не пропущено, оскільки, Відповідач 10.09.2003 здійснив поставку пшениці в рахунок погашення заборгованості ( накладна №000279 від 10.09.2003), а отже Відповідачем було вчинено дії, які на думку господарського суду, свідчать про визнання заборгованості перед Позивачем. Також судами зазначено, що між сторонами ніяких зобов'язань окрім, договору на постачання бензину та мирової угоди, не існувало.

Однак, попередні судові інстанції залишили поза увагою ті обставини, що в накладній від 10.09.2003 № 000279 визначено в якості підстави відпуску товарно-матеріальних цінностей  лист від 08.09.2003 № 127/0, тоді як позовні вимоги Позивача ґрунтуються на підставі Мирової угоди від 31.08.2001.

Окрім того,  судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалось чи існували між сторонами інші зобов'язання, а також не надано юридичної оцінки листу від 08.09.2003 № 127/0.

        Беручи до уваги, що вказані питання в їх сукупності не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова оцінка їм не надавалась, колегія суддів вважає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття  необґрунтованих рішення та постанови.

        Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

         Відповідно до  ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін  оголошена  вступна   та резолютивна частини постанови .          

       Керуючись, ст.ст.111-5,  111-9, 111-7, 111-11   Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

 

                                                      ПОСТАНОВИВ :

      Касаційне подання прокурора м. Києвата та касаційну скаргу Державної акціонерної компанії “ Хліб України”  задовольнити.

     Постанову від 21.07.2006р. Київського апеляційного господарського суду, та рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2006 року у справі №3/111 скасувати .

     

     Справу  направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва .

Головуючий    суддя                                                                    Є. Першиков

                                                                  

Судді                                                                                              Г. Савенко

                 

                                                                                               І.  Ходаківська