ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2006р. (суддя Бойко І.А.) задоволено позов ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” до ЗАТ “Донецьксталь - металургійний завод” про стягнення недостачі в сумі 1790,94 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняте нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що факт нестачі вантажу  підтверджується актом №301 від 16.07.05р., складеним за участю громадськості  та актом №301/1 від 16.07.05р., згідно якого була проведена перевірка ваги тари вагонів після вивантаження продукції.

Однак, такий висновок суду не є беззаперечним, оскільки він зроблений з порушенням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд  не звернув  уваги, що  зазначені вище акти всупереч вимогам  п. п. 23, 25 Інструкції П-6 підписані не по факту самого переважування, а по факту перенесення даних з одного акту до іншого, що позбавляє їх юридичної сили, оскільки згідно п. 23 Інструкції П-6, особи, здійснюючи прийомку продукції по кількості вправі засвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені за їх участю. Запис в акті даних, не встановлених безпосередньо учасниками прийомки забороняється.

До того ж, вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд першої інстанції не звернув увагу на предмет спору та правовідносини сторін у даній справі.

Зокрема, за умовами укладеного між сторонами договору, ЗАТ “Донецьксталь” -металургійний завод” взяло на себе зобов'язання, починаючи з 01 лютого 2005р., поставляти позивачу -ВАТ “Криворізький металургійний комбінат “Криворіжсталь”  кокс доменний партіями  у кількості 20 000т (+10 000 в опционі), а позивач -прийняти та оплатити його. При цьому, договором передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA, що означає - поставка товару здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці -станція відправника.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки і на його підставі у сторін виникають майново-господарські зобов'язання.

А в силу норм ст. ст. 712, 664 ЦК України та п. 3.1 договору №4874дс/161 від 01.02.20005р., зобов'язання відповідача по поставці вважаються виконаними в момент вручення товару перевізнику і доказом такого вручення, у випадку перевезення залізничним транспортом, є квитанція, в якій зазначаються дані про вантаж, у т. ч. маса вантажу (ст. 23 Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457,  розділ 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).

Фактично ж спір виник у зв'язку з фактом недостачі, який виявлений під час приймання позивачем вантажу -коксу доменного, що надійшов 16.07.2005 р. на його адресу за залізничними накладними №№ 52144950, 52144948, 52144949, 52144947, 52144946, і вантажовідправником якого був ЗАТ “Макіївкокс”.

Саме його засобами було здійснено навантаження, з зазначенням відповідної маси в накладних.

Вищезазначені залізничні накладні підтверджують укладення договору перевезення вантажів (п.2 ст.307 ГК України, п.2 ст.909 ЦК України). Уклавши такий договір, його сторони, погодились на здійснення перевезення на умовах, визначених Статутом залізниць України, відповідно до ст.105 Статуту, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Отже, для дотримання положень ч. 3 ст. 4³, ст. 43 ГПК України, суду слід було залучити до участі в справі відправника вантажу -ЗАТ “Макіївкокс” та перевізника -залізницю.

Викладене свідчить, про не належну юридичну оцінку відносин сторін з огляду на положення Статуту та неповне дослідження фактичних обставин справи, що призвело до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків учасників спірних відносин та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, а також порушення норм процесуального права.

За таких обставин та враховуючи, що  згідно ст. ст. 111⁵, 111⁷ ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або  вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над  іншими, збирати  нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів дійшла висновку, що  рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹   Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.03.2006р. у справі №25/19 скасувати, а матеріали справи передати місцевому господарському суду для нового розгляду.

Головуючий                                                                          Л.Невдашенко

Судді:                                                                                М.Михайлюк

                                                                                          Н.Дунаєвська