Справа № 2-3095/11

                                                            2011 р.

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

14 липня 2011 року                                                                             м. Білгород-Дністровський

          Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області  у складі:

          головуючого -  одноособово судді Толкаченко О.О.,                   

при секретарі Ткаченко О.М.,

за участю: позивача – ОСОБА_1,

відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач –ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, а саме просить суд, визнати укладений між ОСОБА_1, з однієї сторони, та відповідачем по справі, ОСОБА_2, договір купівлі-продажу житлового будинку під номером 27 (двадцять сім), що розташований по АДРЕСА_1, що в цілому складається з: житлового будинку під літ. «А», житловою площею –18,0 кв.м., загальною площею –38,6 кв.м., сараю літ. «Б», вбиральні літ. «В», навісу літ. «Г», літньої кухні літ. «Д», споруд № 1-4 –дійсним. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок під номером 27 (двадцять сім), що розташований по АДРЕСА_1, що в цілому складається з: житлового будинку під літ. «А», житловою площею –18,0 кв.м., загальною площею –38,6 кв.м., сараю літ. «Б», вбиральні літ. «В», навісу літ. «Г», літньої кухні літ. «Д», споруд № 1-4.

          Позивач –ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги, та просила їх задовольнити.

          Відповідач –ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, та пояснила, що вона не проти того щоб піти до нотаріуса, та нотаріально завірити договір-купівлі продажу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 732844 від 12.04.2010 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 26.02.2010 року за № 22, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 26173948 від 20.05.2010 року.

30 грудня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2.

На підтвердження укладення договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 сплатила відповідачу кошти в сумі 15000 (п’ятнадцять тисяч) гривень, що підтверджується розпискою ОСОБА_2, яка міститься в матеріалах справи, яка в свою чергу зобов’язалася посвідчити договір купівлі-продажу у нотаріуса до 30 січня 2011 року.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки,   єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК ( 435-15 ) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується  з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона  ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Отже, оскільки момент вчинення такого правочину відповідно до статей 210, 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов’язки.

Враховуючи вищевикладене та те, що даний правочин пов’язується з державною реєстрацією, а тому він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов’язки, а також те, що позивач ОСОБА_1 не надала до суду жодного доказу в підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 дійсно ухилявся від нотаріального посвідчення, більш того відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона не проти нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, у зв’язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно є такими, що не підлягають задоволенню.    

          Керуючись ст. ст. 210, ч.3 640, 657, ч.2 220 ЦК України, ст. ст. 209, 213- 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                                                       О.О. Толкаченко