КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2007 № 40/268
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача ТуманцоваА.А., КрюковЮ.Г.
від відповідача 1.КапакляЗ.В., 2. Лісовий С.А., 3. не з'явились
від третьої особи Висоцький М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного університету іноформаційно-комунікаційних технологій
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2005
у справі № 40/268
за позовом Державний університет іноформаційно-комунікаційних технологій
до 1.Київська міська Рада
2.Солом"янська районна у м. Києві рада
3.Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації
за участю третьої особи без самостійних вимог на пре6дмет спору Міністерство транспорту та зв"язку України
про визнання недійсними актів, визнання неправомірними дій, зобов"язання щодо вчинення дій та заборону вчинення дій
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду звернувся Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій з позовом про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 в частині надання Солом'янській районній в м. Києві раді в постійне користування земельної ділянки площею 23 169,28 кв.м. для будівництва, обслуговування та експлуатації житлових будинків по вул. Механізаторів, 18 в Солом'янському районі м. Києва.
Також позивачем було доповнено позовні вимоги, а саме просив суд залучити до участі у справі співвідповідачем Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (відповідач-3); визнати неправомірними його дії, що полягали у протиправному наданні відмови позивачу в оформленні права постійного користування земельною ділянкою; зобов'язати відповідача-3 здійснити відповідно до законодавства дії щодо оформлення права постійного користування позивачем земельною ділянкою на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 1172 від 06.07.1965; визнати недійсним державний акт від 28.02.2005 на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою по вул. Механізаторів, 18, виданий Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації Солом'янській районній у м. Києві раді на підставі рішення Київської міської ради від 18.03.2004 № 125/1335, а також просив заборонити відповідачам вчиняти дії, які можуть порушити право власності держави на стадіон, що знаходиться на земельній ділянці, яка є предметом оспорюваної частини рішення Київської міської ради та знаходиться на балансі позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2005 залучено до участі у справі іншого відповідача - Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. В позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Позивач вважає, що рішення прийняте без повного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Також позивач посилається на підстави в апеляційній скарзі на наступні доводи, що твердження суду першої інстанції про те, що Київська міська рада діяла в межах повноважень наданих їй законом не відповідає обставинам справи та законодавству, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 06.07.1965 № 1172 ”Про відвід земельної ділянки Міністерству зв'язку Української РСР під відділення Одеського електротехнічного інституту зв'язку та Київському політехнікуму зв'язку” та виданим відповідно до цього рішення планом земельної ділянки в м. Києві по вул. Солом'янській, 7, площею 7,0647 га, наданий Мінзв'язку УРСР, з яких слідує, що дана земельна ділянка не могла відноситись до земель міської забудови. Дане рішення є чинним, рішень щодо вилучення чи інше припинення права постійного користування земельною ділянкою щодо Міністерства зв'язку України чи його правонаступників не приймалось.
Крім того, позивач зазначає, що реалізація рішення Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 ”Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” призведе до втрати державного майна, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться стадіон ”Зв'язківець”, який є об'єктом нерухомості, тобто невільний від даної земельної ділянки.
У запереченні Солом'янська районна у м. Києві рада 22.11.2005 на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін. При цьому рада вказує на те, що рішенням Київської міської ради депутатів трудящих від 06.07.1965 № 1172 ”Про відвід земельної ділянки Міністерству зв'язку Української РСР під відділення Одеського електротехнічного інституту зв'язку та Київському політехнікуму зв'язку” земельна ділянка надавалась не позивачу, а Міністерству зв'язку УРСР. Передача ж стадіону ”Зв'язківець” на баланс позивача відбувалась після прийняття спірного рішення, однак перебування майна на балансі підприємства не визначає права власності позивача на стадіон, а тому не тягне за собою автоматичний перехід права користування земельною ділянкою під ним.
Також Солом'янська районна у м. Києві рада зазначає в запереченні, що розмежування земель передбачене п. 10 Перехідних положень Земельного кодексу України та Законом України ”Про розмежування земель державної та комунальної власності” на момент прийняття спірного рішення не відбувалось, доказом чого є рішення Київської міської ради № 313/1747 ”Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві”, яким всі землі в м. Києві, що не перебували в користуванні або у приватній власності були віднесені до земель запасу житлової та громадської забудови м. Києва.
Також у запереченні на апеляційну скаргу Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації просять апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу у відсутності представників Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (відповідача-3) за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.
06.07.1965 Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих було прийнято рішення № 1172 про відвід земельної ділянки Міністерству зв'язку УРСР, правонаступником якого є Міністерства транспорту та зв'язку України (третя особа), площею 7,0 га під будівництво відділень Одеського електротехнічного інституту зв'язку, Київського політехнікуму зв'язку, двох гуртожитків та жилого будинку і допоміжних споруд по вулиці Солом'янській в Залізничному районі м. Києва.
Як вбачається з матеріалів справи, на зазначеній земельній ділянці було збудовано стадіон “Зв'язківець”.
11.05.2004 актом прийому-передачі від Державному університету інформаційно-комуникаційних технологій був переданий стадіон “Зв'язківець”, із зазначенням вартості основних фондів об'єкта.
18.03.2004 пунктом 20 рішення Київської міської ради № 125/1335 надала Солом'янській районній в м. Києві раді у постійне користування земельну ділянку площею 2,32 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Механізаторів. 18 у Солом'янському районі м. Києва.
На підставі рішення Київської міської ради №125/1335, Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації та Київською міською радою видано державний акт від 28.02.2005 на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 18.
Позивач посилається на те, що назване рішення та, виданий на підставі зазначеного рішення, державний акт від 28.02.2005 на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою по за адресою м. Київ вул. Механізаторів, 18, суперечать вимогам закону, а дії відповідачів неправомірними та такими, що порушують права держави та позивача і тому звернувся з даним позовом до суду.
Також позивач посилається на Рішення № 1172 Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 06.07.1965, постанову Верховної Ради України від 08.12.1990 № 563 “Про земельну реформу”, на ст. 155 Земельного кодексу України, вважаючи спірну земельну ділянку власністю держави.
Як вбачається з матеріалів справи, інших доказів, які б підтверджували право позивача на спірну земельну ділянку позивачем не було надано.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не може погодиться з такими посиланнями позивача.
Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та, органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Згідно ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно до вимог ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради в галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста.
На час прийняття Київською міською радою рішення № 125/1335 від 18.03.2004 землі комунальної та державної власності не розмежовані в порядку, передбаченому п. 10 Перехідних положень Земельного кодексу України та Законом України “Про розмежуванням земель державної та комунальної власності” та відповідне рішення Київською міською радою не прийнято, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру за період з 14.10.2002 до 14.05.2004, станом на 27.07.2005.
Земельні ділянки, що не були розмежовані між державною та комунальною власністю, не перебували в користуванні та у приватній власності, відповідно до рішення Київської міської ради від 14.03.2002 № 313/1747 “Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві” віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови міста Києва.
Таким чином, Київська міська рада, в межах повноважень, наданих їй законом, здійснює повноваження розпорядника земель в межах м. Києва до їх розмежування на державну та комунальну, крім земель переданих у власність.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав, відповідних документів виданих йому органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які б посвідчували його право власності або право користування земельною ділянкою площею 23169,28 кв.м. за адресою вул. Механізаторів, 18 у м. Києві.
Також, як вбачається з витягу з кадастрового плану позивач, як на момент прийняття оспорюваних ним актів так і на час розгляду справи не був землекористувачем або власником земельної ділянки за адресою по вул. Механізаторів, 18 у м. Києва.
Рішення Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих № 1172 від 06.07.1965, на яке посилається позивач, не може свідчити про виділення спірної земельної ділянки у користування саме позивачу, оскільки із змісту вказаного рішення Виконкому слідує, що земельна ділянка по вул. Солом'янській, 7 відводилася Міністерству зв'язку УРСР, правонаступником якого є Міністерство транспорту та зв'язку України, а не позивачу.
Посилання позивача на те, що із передачею йому згідно із наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 15.04.2004 № 75 на баланс стадіону “Зв'язківець” до нього перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей стадіон, оскільки відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод при переході права власності на будівлю і споруду, а право користування - на підставі договору оренди. Однак, позивач не надав відповідних документів, а наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 15.04.2004 № 75 не є тим документом, що посвідчує право власності або право користування позивача земельною ділянкою.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняте Київською міською радою рішення № 125/1335 від 18.03.2004 (пункт 20) та виданий Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації державний акт від 28.02.2005 Солом'янській районній у місті Києві раді про набуття права користування земельною ділянкою площею 23169,28 кв.м не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки останній не доводить наявність у нього права користування спірною земельною ділянкою.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційна скарга Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2005 було прийнято з повним з'ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи та без порушення норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до викладеного та керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного університету інформаційно-комунікаційнихтехнологій залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2005 без змін.
Матеріали справи № 40/268 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді