АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4493                                             Головуючий у 1 інстанції: Мазур B.C.

2006р.                                                  Суддя-доповідач: Маловічко С. В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2006 року                                                                    м.       Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:  Маловічко С.В.

суддів:            Краснокутської О.М.

Сапун О.А. при секретарі: Тахтаул О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 травня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах приватизації Запорізької міської Ради, приватного підприємця ОСОБА_2, третя особа - об"єднання співвласників багатоквартирного будинку „Гайда" про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся у суд з зазначеним позовом, вказавши, що він разом з членами своєї сім'ї в лютому 1996р. приватизував квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, про що їм було видано свідоцтво про право власності на зазначене житло. В силу цього він став співвласником підвалу площею 567,4 кв. м, розташованого у допоміжному нежитловому приміщенні під будинком, в якому знаходиться його квартира. 12 вересня 2005р. управління у справах приватизації Запорізького міської Ради уклало договір купівлі-продажу зазначеного підвалу з приватним підприємцем ОСОБА_2. Вважає зазначений договір недійсним, оскільки допоміжні приміщення в багатоквартирних житлових будинках є спільною сумісною власністю громадян та передаються їм безоплатно одночасно з приватизацією квартир, тому розпорядження таким майном здійснюється за згодою всіх співвласників. Оскільки співвласники житлового будинку не надавали згоди на відчуження підвального приміщення, просить визнати договір купівлі-продажу підвалу від 12.09.2005р. недійсним в судовому порядку, так як ОСОБА_2 не бажає звільнити підвал в добровільному порядку.

Відповідачі ОСОБА_2 та Управління у справах приватизації Запорізької міської Ради позов не визнали, посилаючись на те, що угода була укладена відповідно до законодавства про приватизацію та в межах компетенції управління, тому просили в позові відмовити.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 травня 2006 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права,  на неправильно встановлених - обставинах  справи  та  неправильно  досліджених  доказах,   що  призвело  до  невірного вирішення справи. Просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов"язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є співвласником квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 в порядку приватизації, про що йому було видано свідоцтво НОМЕР_2 / а.с. 8/.

Відповідно до пункту 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 382 ЦК України кожен з власників квартири в багатоквартирному будинку є співвласником допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою, приміщень загального користування, опорних конструкцій будинку, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир.

Як вбачається з матеріалів справи, в будинку АДРЕСА_1 мається вбудоване нежитлове приміщення НОМЕР_3 підвалу ( під літ. А-4 ) загальною площею 567,4 кв. м, яке є предметом спору між сторонами.

Договором НОМЕР_4купівлі-продажу від 12 вересня 2005р. управління у справах приватизації Запорізької міської ради передало право власності на комунальне майно у вигляді нежитлового приміщення НОМЕР_3 - підвалу загальною площею 567,4 кв. м, яке перебувало на балансі КП «ВРЕЖО № 13» і розташоване в будинку АДРЕСА_1, шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення сесії Запорізької міської ради НОМЕР_5 та відповідно до наказу Органу приватизації НОМЕР_6 фізичній особі - приватному підприємцю ОСОБА_2 / а.с. 36/.

Судом встановлено, що приміщення НОМЕР_3 підвалу (Літ. А-4), розташоване в будинку АДРЕСА_1, належало на праві комунальної власності Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської Ради. Проте в матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує зазначене, тому висновок суду в цій частині не ґрунтується на досліджених матеріалах справи.

Крім того, попередній власник спірного приміщення - Запорізька міська Рада, від імені та в інтересах якого здійснено відчуження нежитлового приміщення НОМЕР_3 підвалу (літ. А-4) згідно договору НОМЕР_4 купівлі-продажу, не притягався до участі у справі в якості відповідача, хоча вирішення справи безпосередньо зачіпає його інтереси та впливає на його права і обов"язки, тобто тягне за собою настання для нього правових наслідків.

Дане порушення судом норм цивільно-процесуального права є істотним, а також безумовною підставою для скасування рішення суду з направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді суду потрібно залучити до участі у справі у якості відповідача Запорізьку міську Раду, ретельно встановити обставини спірних правовідносин, статус спірного приміщення: чи є воно окремим нежитловим приміщенням або являється одночасно ще й допоміжним, та в залежності від цього правильно визначити норми матеріального права, які потрібно застосувати щодо даних спірних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 314, 315,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 травня 2006 року по цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.