Справа № 2-3524/11                                                                                                   

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 року   Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:

                                           головуючого –судді: Дзиговського Ю.В.

                                           при секретарі: Сікора О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія»про стягнення недоплаченої заробітної плати за час простою та відшкодування моральної шкоди, суд -  

встановив:

           Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилається на те, що з 29.01.2008 року по 21.08.2011 року він працював слюсарем четвертого розряду на ПАТ «Таврійська будівельна компанія». В зв’язку зі зменшенням обсягів виробництва на підприємстві мав місце факт простою не з вини працівника, доплата за час простою ОСОБА_1 не виплачувалася, заборгованість за весь час перебування його у трудових відносинах з відповідачем становить 13 286 грн. Невиплати в повному обсязі заробітної плати за час вимушеного простою призвели до моральних страждань позивача, втрати ним душевного спокою через неспроможність знайти іншу роботу. Спричинену йому моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 29 180 грн. Через те, що позивач почав звертатися до адміністрації підприємства із скаргами, в січні 2011 року його було відправлено у безстрокову відпустку, а 22.08.2011 року його було звільнено у зв’язку із скороченням штату. За весь цей період, його жодного разу не було викликано на роботу, при цьому позивач був змушений сидіти вдома та чекати дзвінка з ПАТ «Таврійська будівельна компанія», щоб його відсутність не тлумачили як прогул. В зв’язку з чим, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ПАТ «Таврійська будівельна компанія» на його користь суму недоплаченої заробітної плати за час простою в розмірі 13 286 грн., а також моральну шкоду в розмірі 29 180 грн. та судові витрати.  

           Позивач  в судовому засіданні збільшив заявлені позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої заробітної плати за час простою в розмірі 14 700 грн., а також моральну шкоду в розмірі 29180 грн.

           Представники відповідача в останнє судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. В судових засіданнях від 20.10.2011 року, 31.10.2011 року позов не визнали та пояснили, що наказом ЗАТ «Таврiйська будiвельна компанiя»№ 48/01-1-2 вiд 10.02.2009 року, у вiдповiдностi до ст.35 КЗпП України з 12.02.2009 року попереджено всiх робiтникiв пiдприємства про можливiсть змiн в органiзацiї виробництва та працi, внаслiдок чого може бути встановлено змiни тривалостi робочих змiн, встановлення або скасування неповного робочого часу. Даний наказ було погоджено із профспілковим комітетом. У відповідності до п.3.14 колективного договору та ст.56 КЗпП України, на підприємстві встановлено та погоджено з профспілковим комітетом графіки роботи ПАТ «Таврійська будівельна компанія», оплата праці проводилась пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.  Зроблений позивачем розрахунок не відповідає табелям робочого часу, оскільки заробітна плата нараховувалася ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст.56, 113 КЗпП України, тобто при знаходженні його на робочому місці за відпрацьований на підприємстві робочий час. Своїми діями ПАТ «Таврійська будівельна компанія» не спричиняло ОСОБА_1 моральної шкоди, так як діяло у відповідності до норм діючого трудового законодавства України. Крім того, твердження позивача про те, що він знаходився без засобів існування не відповідає дійсності, оскільки з 23.11.2009 року йому було призначено пенсію за віком, а з січня 2011 року він мав право використати щорічну відпустку та отримати заробітну плату за час відпустки, однак цим правом не скористався. Представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити в зв’язку з його необґрунтованістю.

           Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

           З 29.01.2008 року по 22.08.2011 року ОСОБА_1, позивач по справі,  працював слюсарем четвертого розряду на ПАТ «Таврійська будівельна компанія», що підтверджується трудовою книжкою, наказом про зарахування на роботу № 7-к/пр. від 29.01.2008 року та наказом № 38-к/зв про припинення трудового договору за скороченням штату від 22.08.2011 року.  

У відповідності до роздiлу I постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20.12.2008 року № 1107 «Про затвердження Програми дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України подолання впливу свiтової фiнансово-економiчної кризи та поступальний розвиток», поширення свiтової фiнансової кризи на Україну свiдчать поточнi тенденцiї розвитку економiки: стрiмке скорочення промислового виробництва, що змiнює структуру внутрiшнього попиту i призводить до накопичення запасiв нереалiзованих товарiв, як це було на початку 90-х рокiв, тобто, спостерiгається зниження попиту на продукцiю металургiйної, машинобудiвної, будiвельної та iнших галузей.

Наказом ЗАТ «Таврiйська будiвельна компанiя»№ 48/01-1-2 вiд 10.02.2009 року «Про можливiсть змiн в органiзацiї виробництва та працi», у зв'язку з впливом фiнансової кризи на будiвельну галузь, зменшення об'ємiв будiвництва у регiонi iз можливим зменшенням об'ємiв реалiзацiї продукцiї, яка виробляється, з метою збереження робочих мiсць та запобiганню скорочення кадрiв у вiдповiдностi до статтi 35 Кодексу законiв про працю України з 12.02.2009 року попереджено всiх робiтникiв пiдприємства про можливiсть змiн в органiзацiї виробництва та працi, внаслiдок чого може бути встановлено змiни тривалостi робочих змiн, встановлення або скасування неповного робочого часу.

Вищезазначений наказ було погоджено з профспiлковим комiтетом ЗАТ «Таврiйська будiвельна компанiя», про що свідчить підпис голови профкому ОСОБА_2, та доведено до вiдома всiх працiвникiв пiдприємства.

З довiдки ПАТ «Таврiйська будiвельна компанія»вбачається, що за 2009-2011 роки в наслiдок свiтової фiнансової кризи суттєво знизились показники об'єму виготовляємої та реалiзованої продукції, а також середньоспискова чисельність працівників.

Згідно п. 3.14 колективного договору ЗАТ «Таврiйська будiвельна компанія»у випадках зниження об'єму виробництва з причин обмеження поставки паливно - енергетичних ресурсiв або вiдсутностi збуту продукцiї, з метою забезпечення зайнятостi та збереження робочих мiсць, пiдприємство може встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень, або графiк роботи пiдприємства згiдно статтi 56 КЗпП України.

На підставі п.3.14 колективного договору та ст.56 КЗпП на ЗАТ «Таврiйська будiвельна компанія» встановлено та погоджено з профспiлковим комiтетом графiки роботи ЗАТ «Таврiйська будiвельна компанiя»на III, IV квартал 2008 року, I, II, III, IV квартал 2009 року, I, II, III, IV квартал 2010 року, I, II, III квартал 2011 року. Оплата працi   в зазначений період часу  проводилась   у відповідності до табелів обліку робочого часу, пропорцiйно   вiдпрацьованому  часу  або  залежно  від  виробiтку, однак не менш тарифної ставки, встановленої для працівників підприємства.  

Відповідно наказу ЗАТ «Таврiйська будiвельна компанія» № 257/01-1 від 28.12.2010 року, ОСОБА_1 було залучено до роботи по демонтажу устаткування аспірації, вентиляції, ПВМ в грудні 2010 року та січні 2011 року.

Згідно з наказом  ЗАТ «Таврiйська будiвельна компанія»  № 25/01-1-2 від 21.01.2011 року, ОСОБА_1 не залучався до роботи по технічному переоснащенню виробництва силікатної цегли через невідповідність його кваліфікації по роботі з новим обладнанням.

31.05.2011 року у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства», на підставі наказу № 142/01-1, ЗАТ «Таврiйська будiвельна компанія» було перейменовано в  ПАТ «Таврiйська будiвельна компанія», що підтверджено Статутом.  

Через затвердження наказу ПАТ «Таврiйська будiвельна компанія»№ 06/01-1 від 15.06.2011 року про скорочення штату, ОСОБА_1 було запропоновано перейти на іншу роботу, однак 22.08.2011 року  він відмовився, про що свідчить його підпис.

          У відповідності до ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може проводитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки та інше встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

            Статтею 21 Закону України «Про оплату праці»визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. В ст.3 Закону України «Про оплату праці»зазначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

       Відповідно ч.3 ст.32 КЗпП України, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці –систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших –працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ч.1 ст.36 цього Кодексу.

             Згідно ст.103 КЗпП України, про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

             В ст.111 КЗпП України зазначено, що при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

            У відповідності до ч.1 ст.113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

             Судом встановлено, що у зв'язку з впливом фiнансової кризи на будiвельну галузь, зменшення об'ємiв будiвництва у регiонi iз можливим зменшенням об'ємiв реалiзацiї продукцiї, яка виробляється, з метою збереження робочих мiсць та запобiганню скорочення кадрiв наказом  ЗАТ «Таврiйська будiвельна компанiя»№ 48/01-1-2 вiд 10.02.2009 року, погодженим із профспілковим комітетом підприємства, працівників було попереджено про можливість змін в організації виробництва та праці, внаслідок чого може бути встановлено змiни тривалостi робочих змiн, встановлення або скасування неповного робочого часу.  Із зазначеним становищем ОСОБА_1 був ознайомлений ще при прийомі його на роботу.  У відповідності до п.3.14 колективного договору та ст.56 КЗпП України, на підприємстві було  встановлено та погоджено з профспілковим комітетом графіки роботи ПАТ «Таврійська будівельна компанія». Про зупинку виробництва адміністрацією підприємства виносився наказ, в якому визначався термін зупинки. Оплата  праці проводилась на підставі табелів обліку робочого часу пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, про що також свідчить довідка про відпрацьований час й нараховану заробітну плату ОСОБА_1  

          Як встановлено судом із досліджених в судовому засіданні документів, наданих сторонами по справі,   в період часу з січня 2008 року по січень 2011 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату як за пропорційно відпрацьований час, так і залежно від виробітку, що сумарно перевищувало 2/3 частини тарифної ставки встановленого йому розряду. В зв’язку з чим суд вважає, що права позивача порушені не були, що привело до висновку про необґрунтованість позову в цій частині, через що зазначені позовні вимоги  задоволенню не підлягають.

            При цьому, судом встановлено, що з лютого 2011 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ПАТ «Таврійська будівельна компанія», однак на роботу не виходив, що підтверджується табелями обліку робочого часу за вказаний період.

            Суд не бере до уваги посилання представників відповідача на те, що оскільки ОСОБА_1 не мав достатньої кваліфікації для продовження роботи, в зв’язку з чим не викликався підприємством, що дає підстави для ненарахування позивачу заробітної плати взагалі або 2/3 частин тарифної ставки, так як зазначене протирічить засадам та нормам діючого трудового законодавства.  

Судом встановлено, що у зв’язку із затвердженням наказу ПАТ «Таврійська будівельна компанія», № 06/01-1 від 15.06.2011 року про скорочення штату, ОСОБА_1 лише 22.08.2011 року було запропоновано перейти на іншу роботу, та після того, як він письмово відмовився, його було звільнено на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.   

       Таким чином, оскільки позивач з лютого 2011 року по 22.08.2011 року   перебував у трудових відносинах із ПАТ «Таврійська будівельна компанія», при цьому не виходив на роботу не зі своєї вини, а з вини роботодавця, в режимі простою підприємства, він мав отримувати не менше ніж  2/3 частини тарифної ставки встановленого йому розряду, в зв’язку  з чим в даній частині позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

В порядку ст.10 ЦПК України, позивачу було роз’яснено його право заявити клопотання про призначення судово-економічної експертизи для визначення  суми недоплаченої йому заробітної плати за час простою за період з лютого 2011 року по 22.08.2011 року, однак він цим правом не скористався.    

      Згідно наданого ПАТ «Таврійська будівельна компанія» розрахунку, сума недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за час простою (із розрахунку місячної заробітної плати в розмірі 2/3 частин тарифної ставки встановленого йому розряду з урахуванням фактичного середнього відпрацьованого робочого часу на одного працівника цеху № 1) у період з лютого 2011 року по 22.08.2011 року становить 4 524,22 грн.

           Однак, суд не може погодитися із таким розрахунком та вважає за необхідне розрахувати суму недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за час простою у період з лютого 2011 року по 22.08.2011 року, виходячи із нормативної тривалості робочого часу, який за вказаний період становить 1094 години, та 2/3 частин погодинної тарифної ставки позивача (2/3 частині від 9,38 грн. = 6,25 грн.), що складає 6 837,50 грн. (1094 години * 6,25 грн. = 6 837,50 грн.).

           Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.            

     У відповідності до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

     Суд вважає, що діями ПАТ «Таврійська будівельна компанія» позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в переживаннях та моральних стражданнях ОСОБА_1, втрати ним душевного спокою та нормальних життєвих зв’язків, звичайного ритму життя, неможливості утримувати свою родину.  

            Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер неправомірних дій, глибину душевних страждань позивача, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, також враховує вимоги розумності і справедливості  і вважає, що розмір спричиненої позивачу моральної шкоди повинен становити 2 000 грн.             

У зв’язку з чим, суд, оцінивши в сукупності надані та дослідженні в судовому засіданні докази, вважає необхідним позов задовольнити частково.   

          На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає  стягненню судовий збір в розмірі  188,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32, 56, 97, 103, 111, 113, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про оплату праці»,  суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія»про стягнення недоплаченої заробітної плати за час простою та відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія»на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої заробітної плати за час простою в розмірі 6 837,50 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

В іншій частині позову відмовити в зв’язку з його необґрунтованістю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія»  на користь держави судовий збір в розмірі 188,20 грн.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі в десятиденний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СуддяЮ. В. Дзиговський