Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22ц-3059/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Вдовиченко М.М.

44                                                  Доповідач Єгорова  С. М.   

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2011  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:   головуючого   Полежая В.Д.

                                                          суддів:   Єгорової С.М.,  Чельник О.І.,          

                                                          при секретарі   Зінов»євій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області  від 03 жовтня  2011 року в справі за позовом  ОСОБА_2  до СВК «Надія», треті особи: Маловисківська міська рада, Маловисківська района державна адміністрація, про визнання права на земельну частку (пай) та зобов’язання вчинити певні дії, -  

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2011 року ОСОБА_2  звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування  своїх вимог зазначав, що 16 вересня 1997 року КСП «Нив?а», правонаступником якого є СВК «Надія»був виданий державний акт на право колективної власності на землю. Посилався на те, що він був членом КСП «Нива», рішенням правління КСП ’’Нива’’ 7 серпня 1996 року  прийнятий  на? роботу в господарство механі?ком з 08 червня 1996 року,  а з 27 жовтня 1997 року звільнився за власним бажанням, проте безпідставно не був включений у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), тому вважає, що має право на отримання земельної частки паю, яке було порушене, про що йому стало відомо у 2011 році. Просив визнати за ним право на земельну частку (пай) КСП «Нива», зобов»язати Маловисківську районну державну адміністрацію видати розпорядження про надання йому сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром 5.12 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі із земель резервного фонду Маловисківської міської ради.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області  від 03 жовтня  2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2  до СВК «Надія», треті особи Маловисківська міська рада та Маловисківська районна державна адміністрація,  про визнання права  на земельну частку пай  та  зобов»язання  Маловисківської районної державної адміністрації видати розпорядження про надання сертифікату на право на земельну частку (пай).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду за безпідставністю і необґрунтованістю та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначається, що суд дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності для захисту ним свого права на земельну частку (пай), не врахувавши при цьому, що він дізнався про порушення свого права на отримання земельної частки із земель резервного фонду лише в січні 2011 року.

Позивач та представники відповідача, третіх осіб    в судове засідання  до апеляційного суду не з»явились, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення з підписами про одержання ними судових повісток, про причину своєї неявки не повідомили.  Відповідно до вимог ст..305 ЦПК України колегія суддів вважала можливим розглянути справу  за відсутності вказаних осіб.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з'ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна  сторона, в тому числі й позивач,  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, установлених законом.

         Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами  є  будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин,  що  обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.  Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч. 4 ст. 60 указаного Кодексу доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 2 Указу Президента  України  від  8  серпня  1995  року    №   720 "Про порядок паювання земель,  переданих у колективну власність  сільськогосподарським  підприємствам  і   організаціям" визначено,  що  право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку,  що додається до державного  акта  на  право колективної власності на землю.

Отже, право громадян  як  співвласників  колективної  власності  на землю  набувається з дня видачі в установленому порядку державного акта на  право  колективної  власності  на землю з  обов'язковим додатком - списком громадян,  які є членами сільськогосподарського підприємства.

Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві й була його членом.

   Згідно зі ч. 1 ст. 1, ст. 5 Закону України від 14 лютого 1992 року               № 2114-XII  “Про колективне сільськогосподарське підприємство” членство в колективному сільськогосподарському підприємстві, яке є добровільним  об'єднанням  громадян  у  самостійне підприємство, ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу зі складу його членів. Таким чином, членство у вказаному підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути після проявлення волевиялення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.

 Судом   встановлено, що за  рішенням правління від 07.08.1996 р. позивач з 08.06.1996  р. був  прийнятий у КСП ’’Нива’’на роботу механіком,  а 27.10.1997року був звільнений з роботи за сзідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується відомостями копії трудової книжки  (а.с.7).  

Позивачем не надано доказів, які б свідчили, що він був членом КСП «Нива»на час одержання останнім Державного акту на право колективної власності на землю, виданого 16 вересня 1997 року.

Згідно зі ст. 7 Указу від 8 серпня 1995 року передбачалося створення резервного фонду з метою забезпечення земельними ділянками громадян, зайнятих у соціальній сфері на селі, та осіб, прийнятих після розпаювання землі у члени КСП, або осіб, які  переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Між тим, суду не надано доказів прийняття  місцевою радою рішення про додаткову передачу в колективну власність КСП земель із резервного фонду чи про прийняття рішення зборами КСП про перерозподіл земельних паїв з метою забезпечення позивача земельним паєм.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, який розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пункт 7 зазначеного Указу, на який в обґрунтування своїх доводів  посилався позивач в апеляційній скарзі, встановлює порядок використання земель резервного фонду та передбачає, серед іншого, можливість надання за його рахунок земельних ділянок особам, прийнятим у члени сільськогосподарського підприємства після розпаювання його земель.

Проте ці обставини не були зазначені ним в позові, тому  відповідно до ст..303 ЦПК України не можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції.

Позивач не визначився за захистом якого порушеного чи невизнаного  права: - на земельний пай із земель КСП, які розпайовані, чи передачі йому у власність земельної ділянки із резервного фонду, він  звернувся до суду, а також зі сторонами спірних правовідносин, що відповідно до ст..11 ЦПК України перешкоджає суду з»ясовувати  чи залишилися невикористаними землі резервного фонду та чи є можливість надання земельної ділянки із цього фонду позивачеві.

 За положеннями ч. 2 ст. 267 ЦПК України вимоги про захист порушеного права приймаються судом незалежно від закінчення  позовної давності.

            Згідно із ч. ч. 4, 5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право  підлягає захисту.  

            Ст.ст 74, 75 ЦК УРСР (в ред. від 18.07.1963 р., яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення строку позовної давності, при цьому позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

   Відмовляючи ОСОБА_2 в  задоволенні позовних вимог про визнання права на земельну частку (па?й), суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив? встановлений законом трьохр?ічний строк позовної давност?і для захисту порушеного прав?а і підстав для його поновленн?я немає. При цьому послався на ст.80 ЦК УРСР, якою визначено, що зак?інчення строку позовної давн?ості до подачі позову є підставою для відмови у позові.

   Дослідивши пояснення позивача, подані письмові докази, суд дійшов висновків, що поз?ивачем пропущена позовна давність на захист свого  ци?вільного права.             

Проте погодитися  з такими висновками судів не можна.

Відповідно до викладених вимог закону суд має розглянути спір по суті  та у разі, коли на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме із цих підстав, а не через  пропуск позовної давності.

Якщо ж судом буде встановлено наявність  права  власності позивача на спірне майно і це право порушене, але позов заявлено після спливу позовної давності, то розглядаються наслідки спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦПК України (ст.80 ЦК УРСР) та при визнанні причини пропуску позовної давності   поважною, порушене  право  має  бути  захищене.

Суд  зазначених вимог закону не врахував, і обгрунтовано встановивши відсутність  порушеного права  та   безпідставність пред’явлених вимог, відмовив в в задоволенні позову  через недоведеність поважності  причини пропущення позовної давності., що призвело до порушення  норм матеріального права.

Вимоги позивача не грунтуються на доказах та не відповідають вищевказаним нормам законодавства, які регулюють підстави та порядок набуття громадянами права на земельну частку (пай) із розпайованих земель КСП,  тому не підлягають задоволенню за їх безпідставністю. Крім того, не можуть бути задоволені вимоги щодо зобов»язання  Маловисківської районної державної адміністрацію видати розпорядження про надання йому сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром 5.12 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі із земель резервного фонду Маловисківської міської ради, які  заявлені до неналежного відповідача –СВК «Надія», в той час, коли процесуальний статус  Маловисківської районної державної адміністрацію і Маловисківської міської ради визначений позивачем як треті особи.

З урахуванням викладеного та  відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України  рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права,  з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за   безпідставністю  вимог.

            Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 319  ЦПК України, колегія суддів , -

                                                                  В И Р І Ш И Л А :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити частково.

          Рішення  Маловисківського районного суду Кіровоградської області  від 03 жовтня  2011 року скасувати.

           Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до СВК «Надія», треті особи: Маловисківська міська рада, Маловисківська района державна адміністрація, про визнання права на земельну частку (пай) та  зобов’язання вчинити певні дії.             

            Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий   

Судді: