КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2006 № 1/252/23
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 - СПД, ОСОБА_2 (довіреність № 1-2750 від 16.09.2005)
від відповідача -1.ОСОБА_4 (довіреність № 24/06 від 30.01.2006) 2. ОСОБА_3 - СПД,
ОСОБА_4 (довіреність № 1791 від 06.12.2005)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2006
у справі № 1/252/23 (Шестак В.І.)
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
до Козелецької селищної ради
Суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання недійсним договору
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від12.07.2006 усправі № 1/252/23 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права. При цьому позивач вказує на те, що договір № 14 від 01.02.2002 підписаний не СПД - фізичною особою підприємцем ОСОБА_3., а його батьком ОСОБА_5, що підтвердив сам ОСОБА_5, в той час як ОСОБА_5 не мав права підписувати договір від імені СПД - фізичної особи підприємця ОСОБА_3, а отже, даний договір не є таким, що породжує юридичні права, зазначені в договорі для СПД - фізичної особи підприємця ОСОБА_3.
Також позивач вказує на те, що господарський суд першої інстанції в основу свого рішення поклав дослідження ксерокопії договору № 14. В господарський суд першої інстанції оригінал договору № 14 відповідачами наданий не був, а призначати експертизу ксерокопії договору № 14, не витребувавши його оригіналу, господарський суд першої інстанції не мав права.
Відповідач-2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін. При цьому відповідач-2 вказує на те, що договір № 14 від 01.02.2002 підписувався особисто ним.
Також відповідач-2 зазначає, що після придбання орендованого приміщення в приватну власність та отримання на руки договору купівлі-продажу приміщення за адресою: АДРЕСА_1він не бачив необхідності зберігати документи по оренді даного приміщення в тому числі і договору, а тому на даний час оригінал договору у нього не зберігся.
Крім того, відповідач-2 зазначає, що як пояснили йому працівники Козелецької селищної ради оригінал договору № 14 був представлений в судові засідання, які відбувались понад 12 разів протягом року, назад їм його не повернули. По якій конкретно справі та кому саме представляли даний договір вони не пам'ятають. Іншого оригіналу в них немає.
Відповідач-1 відзиву на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.
В судовому засіданні 05.10.2006 представником позивача було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із звернення позивача до Прокуратури Козелецького району Чернігівської області по факту викрадення договору оренди № 14 від 01.02.2002.
Представник відповідачів заперечував проти задоволення клопотання представника позивача, оскільки вважає, що такі дії є затягуванням процесу розгляду справи.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 69 ГПК України строк вирішення спору обмежений, а погодженого всіма сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору суду не подано (ч. 4 ст. 69 ГПК), клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним договору оренди № 14 від 01.02.2002 укладеного відповідачами.
Рішенням господарського суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст. 48 ЦК УРСР. Позивачем та наявними матеріалами справи не доведено, що укладений договір № 14 не відповідає вимогам закону і в чому саме є ця невідповідність.
Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 01.02.2002 між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір оренди № 14.
За умовами цього договору відповідач-1, як орендодавець, передав, а відповідач-2, як орендар, прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 76,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Позивач в позовній заяві підставами для визнання договору оренди недійсним зазначив те, що спірний договір оренди підписаний не СПД - фізичною особою підприємцем ОСОБА_3. (відповідачем-2), а його батьком ОСОБА_5, який не мав права підписувати договір від імені СПД - фізичної особи підприємця ОСОБА_3, а отже, даний договір не є таким, що породжує юридичні права, зазначені в договорі для останнього.
Відповідно до п. п. 2, 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 ”Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків; стаття 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45 - 47, 49 - 58 ЦК). Правила зазначеної статті застосовуються також до наслідків визнання недійсною угоди при недодержанні форми, в якій угода під страхом недійсності має бути укладена.
Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами; підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону (п. 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 ”Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абзац 3 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 ”Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, чинного на момент укладання оспорюваного договору оренди, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Згідно із ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Оскільки позивач стверджував, що договір оренди № 14 не підписаний особою, яка повинна була його підписувати ухвалою господарського суду першої інстанції від 08.02.2006 було задоволено клопотання представника позивача та призначено почеркознавчу експертизу для встановлення приналежності підпису на договорі оренди № 14 відповідачу-2.
На запити Чернігівського відділення КНДІСЕ (№ 21/166л/128 від 15.02.2006, № 21/166л/166 від 06.03.2006, № 21/166л/299 від 27.04.2006, № 146ц від 19.06.2006) про надання оригіналу, зокрема, договору оренди № 14 та вільних зразків почерку та підписів СПД - фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_5 господарський суд першої інстанції листами № 1/252/23/483 від 21.02.2006 та № 1/252/23/688 від 143.03.2006 зобов'язав відповідача-2 надати оригінал, зокрема, договору оренди № 14 та відібрав у СПД - фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зразки їх почерку та підписів.
Із наявного в матеріалах справи висновку № 146ц судово-почеркознавчої експертизи від 23.06.2006, в якому досліджувався наданий відповідачем-1 договір оренди № 14, слідує, що встановити чи виконаний підпис на договорі оренди № 14 відповідачем-2 не виявляється можливим, оскільки дане зображення підпису є непридатним для ідентифікаційного дослідження.
Оскільки у вищевказаному висновку судово-почеркознавчої експертизи відсутній висновок про те, що підпис на договорі оренди № 14 за СПД - фізичну особу підприємця ОСОБА_3 виконаний іншої особою, апеляційний господарський суд візуально визначити, що договір оренди № 14 підписаний не СПД - фізичною особою підприємцем ОСОБА_3. не має можливості, так як для цього необхідно володіти спеціальними знаннями, а тому підстав вважати, що підпис на договорі оренди № 14 виконаний не СПД - фізичною особою підприємцем ОСОБА_3., а від його імені іншої особою, зокрема ОСОБА_5, немає.
Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що доказом того, що договір оренди № 14 за СПД - фізичну особу підприємця ОСОБА_3 підписаний його батьком ОСОБА_5 є те, що ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що всі договори в інтересах СПД - фізичної особи підприємця ОСОБА_3підписував саме він не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Слід також зазначити, що письмові докази того, що ОСОБА_5 підтвердив підписання саме ним договору оренди № 14 в матеріалах справи відсутні.
Відповідач-2, заперечуючи проти позову, у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що примірник договору оренди № 14 він підписував особисто і нікому не передоручав його підписання, в тому числі і своєму батькові ОСОБА_5.
Оскаржуючи рішення суду, позивач посилався на те, що господарським судом першої інстанції не досліджувався оригінал договору оренди № 14, оскільки в матеріалах справи наявна копія договору оренди № 14.
З метою з'ясування усіх обставин справи апеляційний господарський суд керуючись ст. ст. 99, 101 ГПК України ухвалами від 21.08.2006 та від 19.09.2006 зобов'язував відповідачів надати оригінал договору № 14 від 01.02.2002, а відповідача-1 в разі відсутності даного договору надати письмові пояснення секретаря Козелецької селищної ради ОСОБА_6 щодо того, в який саме суд та по якій справі ним було надано оригінал договору оренди № 14 від 01.02.2002.
На виконання вимог ухвали суду відповідач-2 зазначив, що не може надати оригінал договору оренди № 14, оскільки останній у нього не зберігся.
У свою чергу відповідач-1 на виконання вимог ухвали суду надав письмові пояснення начальника управління економіки Козелецької селищної ради, в яких останній зазначив, що договір оренди № 14 в оригіналі був переданий секретарю Козелецької селищної ради ОСОБА_6 та письмові пояснення секретаря Козелецької селищної ради ОСОБА_6, в яких остання зазначила, що оригінал договору оренди № 14 від 01.02.2002 із Козелецького управління економіки вона особисто забрала в кінці 2005 року на початку 2006 року на вимогу Господарського суду Чернігівської області і особисто передавала його судді для долучення до матеріалів справи.
До матеріалів справи залучений договір оренди № 14 (а.с. 52), який також був предметом дослідження судово-почеркознавчої експертизи, на першому аркуші договору оренди № 14 міститься підпис, який завірений печаткою фінансового управління Козелецької районної державної адміністрації, з яким було погоджено вказаний договір, а також підпис, який завірений печаткою управління з питань економіки та власності Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому зареєстровано даний договір, а останній аркуш має печатку Козелецької селищної ради, якою завірений підпис голови Козелецької селищної ради, що підтвердив у своєму висновку судово-почеркознавчої експертизи експерт.
Крім того, договір оренди № 14 є прошитим та пронумерованим секретарем Козелецької селищної ради ОСОБА_6 та скріпленим оригінально печаткою Козелецької селищної ради, що підтверджується відповідною відміткою на зворотному боці наданого договору оренди № 14.
Слід також зазначити, що в ході розгляду апеляційної скарги позивач повідомив апеляційний господарський суд, що договір оренди № 14 знаходиться у приватного нотаріуса Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_7 та заявив клопотання про витребування оригіналу договору оренди № 14 у приватного нотаріуса Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_7.
Апеляційним господарським судом було задоволено клопотання представника позивача та 25.09.2006 направлено запит № 02-11/1380 до приватного нотаріуса Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_7 з проханням надати оригінал договору оренди № 14.
У відповідь на запит апеляційного господарського суду приватний нотаріус Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_7 надіслав листа № 62 від 02.10.2006, в якому повідомив, що оригінал договору оренди № 14 у справах нотаріуса не залишався, а є лише копія договору оренди № 14, яку приватний нотаріус Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_7 і надіслав апеляційному господарському суду.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив визнати договір оренди № 14 недійсним.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами документи, а також враховуючи наведені обставини, апеляційний господарський суд з урахуванням ст. 33 ГПК України, дійшов висновку, що позивачем не доведено того, що договір оренди № 14 не є особисто підписаним відповідачем-2.
З урахуванням наведеного та матеріалів справи рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2006 у справі № 1/252/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
ВСТАНОВИВ:
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від 12.07.2006 у справі №1/252/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи № 1/252/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.