ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/20626/23Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.

Провадження № 22-ц/817/7/25 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.,

cуддів - Костіва О.З., Храпак Н.М.,        

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 607/20626/23 за апеляційною скаргою Тернопільської обласної прокуратури від імені якого діє Марцун Алла Антонівна на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2024 року (ухвалене суддею Позняк В.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби в Тернопільській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним проведенням обшуку,-

ВСТАНОВИВ:

       У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

       Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2024 року виправлено описку в рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2024 року в даній справі, зазначивши в останньому абзаці мотивувальної та в другому абзаці резолютивної частини рішення суду про те, що кошти на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути «з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України» замість «з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України».

        Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Тернопільська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу.

       Вказує, що виправлення в останньому абзаці мотивувальної та в другому абзаці резолютивної частини рішення суду не відповідає змісту поняття описка чи арифметична помилка, оскільки воно змінює рішення по суті та є підставою для скасування судового рішення.

       У липні 2024 року ОСОБА_1 подав до Тернопільського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін.

       Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

       За змістом ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

       Відповідно до п.19 ч.1 ст.353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення.

       Частиною 2 ст. 369 ЦПК України, передбачено, що особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

       Зазначена справа не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

       Таким чином, дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

       Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

        Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

       Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

       Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 30 000 гривень моральної шкоди.

       У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

       Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційні скарги ГУНП в Тернопільській області, ОСОБА_1 , Тернопільської обласної прокуратури – залишено без задоволення.

       Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2024 року — залишено без змін.

       Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 , Тернопільської обласної прокуратури та ГУНП в Тернопільській області залишено без задоволення.

       Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 червня 2024 року залишено без змін.

       Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2024 року виправлено описку в рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2024 року в цивільній справі № 607/20626/23, зазначивши в останньому абзаці мотивувальної та в другому абзаці резолютивної частини рішення суду про те, що кошти на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути «з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України» замість «з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України».

       Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

       Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Вказаним вимогам оскаржувана ухвала відповідає.

       Постановляючи дану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що в останньому абзаці мотивувальної та в другому абзаці резолютивної частини рішення суду допущено описки, а саме помилково зазначено про стягнення на користь ОСОБА_1 30 000 гривень моральної шкоди «з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України» замість «з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України».

       Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

       Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

       Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

       Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

       Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

       Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

       Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності (п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року “Про судове рішення у цивільній справі”).

       Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, які зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

        У розумінні процесуального закону описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

       Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

       Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер.

       Такий висновок щодо застосування інституту виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 904/10956/16, від 11 січня 2022 року в справі № 921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року в справі № 990/106/22, від 26 квітня 2023 року в справі № 522/22473/15-ц та від 09 травня 2023 року в справі № 522/22473/15-ц.

       Вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.

       Встановивши, що судом було допущено описку в останньому абзаці мотивувальної та у другому абзаці резолютивної частини рішення суду, а саме невірно зазначено «з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України» замість «з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України». Виправлення такої описки не змінює зміст судового рішення, яке було переглянуте в касаційному порядку з винесенням постанови Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2025 року в даній справі.

       З огляду на припис статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

       Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

       У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року в справі № 415/1009/21 зазначено, що: «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

        Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року в справі № 227/4691/21, від 19 березня 2025 року в справі № 199/289/17-ц.

       Таким чином, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у своїй ухвалі від 04 липня 2024 року в даній справі дійшов правильного висновку про наявність підстав для виправлення описки в останньому абзаці мотивувальної та в другому абзаці резолютивної частини рішення суду, оскільки ці частини судового рішення помилково містили відомості про суб`єкта його виконання та вид рахунку, з якого буде здійснено стягнення коштів, що мають істотне значення, так як могли утруднити виконання рішення суду.

       Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про виправлення описки.

       Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2025 року.

Головуючий:                Гірський Б.О.

Судді:        Костів О.З.

                                                                                Храпак Н.М.