РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 рокуСправа №160/1531/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 23.09.2024р. №046150016130, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.09.2024 р. № 046150016130 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

-зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду проходження ним строкової військової служби в лавах Збройних Сил України з 16.05.2002 р. по 09.10.2003 р.;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду проходження ним військової служби під час мобілізації в особливий період з 27.02.2022 по дату його звернення за призначенням пенсії - 16.09.2024 із врахуванням кожного повного року за 1 рік 3 місяці;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час його перебування з 10.03.2022 р. по 10.12.2022 р., з 11.12.2022 р. по 16.01.2023 р. та з 09.04.2023 р. по 14.05.2023 р. в Херсонській та Донецькій областях із застосуванням кратного обчислення - один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.09.2024р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої надав всі необхідні документи, проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було прийнято рішення №046150016130 від 23.09.2024р., яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та у рішенні зазначено про те, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, пільгова довідка, трудова книжка, військовий квиток, довідка про періоди служби) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 38 років 7 місяців 24 дні; пільговий стаж (роботи підземні, професії за постановою №202 (25)) складає 22 роки 10 місяців 29 дні, (роботи підземні, провідні професії (20)) – 18 років 9 місяців 8 днів (із врахуванням періодів військової служби в особливий період), що недостатньо для призначення пенсії. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 27.01.2025р. було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.29).

26.02.2025р. засобами поштового зв`язку, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив по справі на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову позивача в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, пільгова довідка, трудова книжка, військовий квиток, довідка про періоди служби) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 38 років 7 місяців 24 дні; пільговий стаж (роботи підземні, професії за постановою №202 (25)) складає 22 роки 10 місяців 29 дні, (роботи підземні, провідні професії (20)) - 18 років 9 місяців 8 днів (із врахуванням періодів військової служби в особливий період), що недостатньо для призначення пенсії, за викладеного, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с.34-36).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 28.03.2025р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та з 27.02.2022р., проходить військову службу, що підтверджується копіями відповідного посвідчення та довідки військової частини від 01.06.2023р., наявними у справі (а.с.11,21,25).

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2024 року №3006 ОСОБА_1 в періоди з 10.03.2022 року по 10.12.2022 року, з 11.12.2022 року по 16.01.2023 року, з 09.04.2023 року по 14.05.2023 року брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Херсонській та Донецькій області, що підтверджується змістом копії відповідної довідки (а.с.22).

16.09.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, до якої надав всі необхідні документи, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.19).

За результатами розгляду наведеної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було прийнято рішення №046150016130 від 23.09.2024р., яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та у рішенні зазначено про те, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, пільгова довідка, трудова книжка, військовий квиток, довідка про періоди служби) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 38 років 7 місяців 24 дні; пільговий стаж (роботи підземні, професії за постановою №202 (25)) складає 22 роки 10 місяців 29 дні, (роботи підземні, провідні професії (20)) – 18 років 9 місяців 8 днів (із врахуванням періодів військової служби в особливий період), що недостатньо для призначення пенсії, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявною у справі (а.с.20).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача від 23.09.2024р. №046150016130 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду проходження ним строкової військової служби в лавах Збройних Сил України з 16.05.2002 р. по 09.10.2003 р.; зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду проходження ним військової служби під час мобілізації в особливий період з 27.02.2022 по дату його звернення за призначенням пенсії - 16.09.2024 із врахуванням кожного повного року за 1 рік 3 місяці; зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час його перебування з 10.03.2022 р. по 10.12.2022 р., з 11.12.2022 р. по 16.01.2023 р. та з 09.04.2023 р. по 14.05.2023 р. в Херсонській та Донецькій областях із застосуванням кратного обчислення - один місяць служби за три місяці; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058).

Частиною 3 ст.114 Закону №1058 визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі – Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж   встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового  стажу  здійснюється  органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За  відсутності  трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні  необхідні  записи  або  містяться неправильні чи неточні записи про періоди   роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного   реєстру  загальнообов`язкового державного  соціального  страхування, довідки, виписки із наказів, особові   рахунки   і   відомості   на  видачу  заробітної  плати, посвідчення,  характеристики,  письмові трудові договори і угоди з відмітками  про  їх  виконання  та  інші  документи,  які  містять відомості  про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли  в трудовій  книжці  відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу  років,  установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств,  установ,  організацій  або  їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу;  професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт,  найменування  списків  або їх номери, куди  включається  цей  період  роботи; первинні документи за час виконання  роботи,  на  підставі  яких  видана  зазначена довідка.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право на пенсію незалежно від віку мають, зокрема, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових  умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Частиною першої статті 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За положеннями частини третьої цієї статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі — Закон №2232) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою статті 2 Закону №2232 передбачено види військової служби, а саме, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі — Закон №2011), відповідно до статті 1-2 якого військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі — Закон №3551) встановлено, що до учасників бойових дій належать, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Положеннями абзацу 2 частини першої статті 8 Закону №2011 передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз приведених вище норм права дає підставою для висновку, що час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується, зокрема, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також до пільгового стажу роботи зараховується час проходження строкової військової служби, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Наказом Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №1294/2607, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу):

1) один місяць служби за три місяці:

участь у бойових діях у воєнний час;

час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії;

час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;

час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року;

час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки”;

час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;

час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами);

час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей;

інші періоди, зазначені в підпункті “а” пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей” (зі змінами);

крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.

За положеннями абзацу а) пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у його постанові від 21.02.2024р. у справі №160/23223/23.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у періоди з 10.03.2022 року по 10.12.2022 року, з 11.12.2022 року по 16.01.2023 року, з 09.04.2023 року по 14.05.2023 року брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Херсонській та Донецькій області, що підтверджується копією довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2024 року №3006, наявною у справі (а.с.22).

За викладеного, враховуючи вищенаведені норми права, суд приходить до висновку, що час проходження позивачем військової служби, протягом якої позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з 10.03.2022 року по 10.12.2022 року, з 11.12.2022 року по 16.01.2023 року, з 09.04.2023 року по 14.05.2023 року повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача в кратному обчисленні один місяць служби за три.

Окрім того, з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.07.2001р. по 12.05.2002р. та з 21.11.2003р. по 14.07.2004р. працював в ПАТ «АроселорМіттал Кривий Ріг» на посаді слюсаря-ремонтника за Списком №1, що підтверджується змістом копії довідки ПАТ «АроселорМіттал Кривий Ріг» №55-1408 від 23.08.2024р., наявної у справі (а.с.17-18), що не оспорюється відповідачем.

При цьому, у період з 16.05.2002р. по 09.10.2003р. позивач проходив строкову військову службу (а.с.12).

А тому, враховуючи положення абзацу 2 частини першої статті 8 Закону №2011, такий період проходження позивачем строкової військової служби підлягає врахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1.

В свою чергу, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 02.10.2018 № 18997/2-18/54, до законодавчого врегулювання і внесення змін до статті 114 Закону № 1058 вважається за доцільне застосовувати Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Роз`яснення №8).

Відповідно до Роз`яснення №8 працівникам, зайнятим на підземних роботах і в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності із статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та в металургії із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи гірничим очисного вибою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виймальних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік і 3 місяці роботи; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Тобто, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 № 8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10 - річного стажу на підземних роботах, наявність якого у позивача відповідачем не оспорюється.

Крім цього, Кабінет Міністрів України 22.02.1992 прийняв Постанову № 81 «Про заходи щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», у якій є Додаток, який містить перелік проектів нормативних актів щодо застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», який у свою чергу містить Документи, що затверджуються міністерствами. Серед цих документів є Роз`яснення від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постанова КМУ № 81 від 22.02.1992 є чинною.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України №1209-27 від 12.09.2018, до законодавчого врегулювання питання внесення змін до статті 114 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 враховують роз`яснення № 8.

З огляду на вищевикладене відповідач, при розрахунку пільгового стажу позивача відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, зобов`язаний здійснити таке зарахування із застосуванням Роз`яснення №8.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки, пільгової довідки, копії військового квитка та довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2024 року №3006, яка підтверджує, що під час проходження військової служби в періоди з 10.03.2022 року по 10.12.2022 року, з 11.12.2022 року по 16.01.2023 року, з 09.04.2023 року по 14.05.2023 року позивач брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також і з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів, відповідачем безпідставно та необґрунтовано не було зараховано до пільгового стажу роботи позивача відповідно до ч.3 ст.114 Закону вищенаведені спірні періоди у пільговому обчисленні та відмовлено позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішенням від 23.09.2024р. №046150016130 з порушенням вимог наведеного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина  2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства  України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем рішення від 23.09.2024р. №046150016130 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачами жодними доказами.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб`єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем рішення від 23.09.2024р. №046150016130 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши позивачеві у призначенні пенсії у зв`язку із не зарахуванням спірного періоду до пільгового стажу у пільговому обчисленні, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення від 23.09.2024р. №046150016130 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Також, слід зобов`язати відповідача: зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час його перебування з 10.03.2022 р. по 10.12.2022 р., з 11.12.2022 р. по 16.01.2023 р. та з 09.04.2023 р. по 14.05.2023 р. в Херсонській та Донецькій областях із застосуванням кратного обчислення - один місяць служби за три місяці; зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 період проходження ним строкової військової служби в лавах Збройних Сил України з 16.05.2002р. по 09.10.2003р.; провести розрахунок пільгового стажу позивача відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 № 8, а саме: зарахувати до пільгового стажу роботи позивача в металургії кожний повний рік роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців; повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із не зарахуванням наведених періодів у пільговому обчисленні, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист  прав  людини і основоположних свобод  передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача: зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час його перебування з 10.03.2022 р. по 10.12.2022 р., з 11.12.2022 р. по 16.01.2023 р. та з 09.04.2023 р. по 14.05.2023 р. в Херсонській та Донецькій областях із застосуванням кратного обчислення - один місяць служби за три місяці; зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 період проходження ним строкової військової служби в лавах Збройних Сил України з 16.05.2002р. по 09.10.2003р.; провести розрахунок пільгового стажу позивача відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 № 8, а саме: зарахувати до пільгового стажу роботи позивача в металургії кожний повний рік роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців; повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду проходження ним військової служби під час мобілізації в особливий період з 27.02.2022 по дату його звернення за призначенням пенсії - 16.09.2024 із врахуванням кожного повного року за 1 рік 3 місяці, оскільки зі змісту роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 № 8 не вбачається підстав для зарахування у пільговому обчисленні саме періоду проходження військової служби під час мобілізації в особливий період.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 23.09.2024р. №046150016130, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.09.2024р. №046150016130 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час його перебування з 10.03.2022 р. по 10.12.2022 р., з 11.12.2022 р. по 16.01.2023 р. та з 09.04.2023 р. по 14.05.2023 р. в Херсонській та Донецькій областях із застосуванням кратного обчислення - один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 період проходження ним строкової військової служби в лавах Збройних Сил України з 16.05.2002р. по 09.10.2003р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) провести розрахунок пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до ч. 3 ст. 114 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 № 8, а саме: зарахувати до пільгового стажу роботи позивача в металургії кожний повний рік роботи, передбаченої у відповідних розділах Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах від 12.09.2024р. відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням вимог пенсійного законодавства України та висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     С.О. Конєва