Справа № 344/10898/24

Провадження № 11-кп/4808/147/25

Категорія ст.411 КПК України (1960 року)

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

               головуючого судді                                 ОСОБА_2 ,

               суддів                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

               з участю секретаря с/з                         ОСОБА_5 ,

       прокурора                                         ОСОБА_6 ,

               засудженого                                         ОСОБА_7 ,

               захисника                                         ОСОБА_8

розглянувши матеріали про звільнення від відбування додаткового покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання вироку за апеляцією захисника ОСОБА_8 , на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року,

в с т а н о в и в :

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року, винесеною в порядку ст.411 КПК України (в редакції 1960 р.) та ст.80 КК України, відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про звільнення його від відбування додаткового покарання у виді позбавлення військового звання «полковник», яке призначене вироком Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 19.02.2002 року, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

На дану постанову захисник ОСОБА_8 подав апеляцію, в якій не погоджується з постановою суду. Вказує, що вирок Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 19.02.2002 року в частині позбавлення ОСОБА_7 військового звання «полковник» підлягав виконанню посадовою особою, яка призначала таке звання, а саме Міністром оборони України, шляхом винесення відповідного Наказу та внесення відомостей про позбавлення військового звання із присвоєнням ОСОБА_7 військового звання рядового запасу. Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2014 року № 7/1485 вбачається, що в особовій справі ХД 15771 відсутні дані про такий наказ Міністра оборони України. До матеріалів справи було долучено копію послужного списку ОСОБА_7 за №И-800436 в якому містяться відомості про присвоєння ОСОБА_7 військового звання «Полковник» згідно із наказом Міністра оборони України №0260 від 18.02.1994 року. Разом з тим, у вказаному послужному списку відсутні відмітки про позбавлення ОСОБА_7 військового звання «полковник» та присвоєння військового звання «рядового (матроса) запасу», як це передбачено п. 29 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року №1053/2001.

Як вбачається згідно із Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.09.2017 року №101, ОСОБА_7 як полковнику у відставці призначено одноразову грошову компенсацію у зв`язку із інвалідністю внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. Аналогічну грошову компенсацію ОСОБА_7 було призначено згідно із протоколом цієї ж комісії від 01.03.2019 року №27, що підтверджує той факт, що він пішов у запас з військовим званням «Полковник». Наведені обставини підтверджують те, що вирок Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 19.02.2002 року в частині позбавлення ОСОБА_7 військового звання залишився не виконаним.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову, якою звільнити ОСОБА_7 від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення військового звання «полковник» у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку в цій частині.

В судовому засіданні апеляційного суду, засуджений ОСОБА_7 та його захисник підтримали вимоги апеляції, посилаючись на викладені в ній обставини.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляції. Свою позицію мотивував тим, що вирок щодо ОСОБА_7 виконувався після його фактичного звільнення з військової служби. Вирок було виконано шляхом позбавлення його відповідних виплат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи апеляції, апеляційний суд дійшов висновків, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно вироку Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 19.02.2002 року ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.111, ч.2 ст.423 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі на строк сім років та додаткового покарання у виді позбавлення військового звання «полковник».

Відповідно до ухвали Верховного суду України від 28.05.2002 року вирок військового апеляційного суду Центрального регіону від 19.02.2002 року стосовно ОСОБА_7 залишено без змін. З цього числа вирок набрав законної сили.

На той момент виконання вироку в частині додаткового покарання було врегульовано Положенням «про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не зв`язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених» затвердженим Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 22 червня 1984 року №7193-X (далі «Положення про виконання покарань»).

Стаття 27 цього положення передбачає порядок звернення до виконання вироку про позбавлення військового або спеціального звання і дії органів, що присвоїли ці звання.

Згідно цієї статті, суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого військового або спеціального звання, надсилає копію вироку після набрання ним законної сили органові, що присвоїв звання. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено військового або спеціального звання, орган, що присвоїв це звання, вносить у встановленому порядку до відповідних документів запис про позбавлення засудженого звання і вживає заходів до позбавлення його всіх прав і пільг, зв`язаних з цим званням, про що повідомляє суду.

Зазначених вимог «Положення про виконання покарань» було дотримано і засуджений ОСОБА_7 був позбавлений прав і пільг, зв`язаних зі званням «полковник», що свідчить про виконання цього покарання.

Так, відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2014 року № 7/1485 (а.с.47) зазначено, що в особовій справі ХД 15771 відсутні дані щодо позбавлення ОСОБА_7 військового звання «полковник» наказом Міністерства оборони України, однак позбавлений такого звання згідно вироку Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 19.02.2002 року.

Згідно відповіді наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 № 8/3/1147 від 09.08.2021 року (а.с.54) на звернення ОСОБА_7 , виплата пенсії ОСОБА_7 здійснювалася з 09.05.1998 по 27.05.2002 року та була припинена згідно рішення Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 20.06.2002 року. Більше того, відповідно до наданої інформації зазначено, що згідно рішення Військового апеляційного суду Центрального регіону України № 1138 від 20.06.2002 року ОСОБА_7 позбавлений військового звання «полковник», про що на звернення ОСОБА_7 від 27.07.2021 року було повідомлено вказаним листом.

Відповідно до відповіді № 10/1/8229 від 10.12.2024 року, перший примірник особово-пенсійної справи (ХДГ57711) громадянина ОСОБА_7 зберігається в архіві ІНФОРМАЦІЯ_3 . В даній особовій справі знаходиться копія вироку військового апеляційного суду Центрального регіону України від 19 лютого 2002 року, яка надійшла з супровідним листом №1139 від 20 червня 2002 року.

Доводи сторони захисту, про неможливість виконання вироку без відповідного наказу Міністра Оборони України про позбавлення військового звання, не заслуговують на увагу апеляційного суду.

Так, захисник просив взяти до уваги ст.29 Положення «про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України» затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001.

Згідно цього Положення, військовослужбовці можуть бути позбавлені військових звань офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) у зв`язку із засудженням за вчинені злочини за вироком суду, а також у порядку дисциплінарного стягнення посадовими особами, яким таке право надано Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Особам, позбавленим військових звань офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), військовими комісарами одночасно із прийняттям на військовий облік присвоюється військове звання рядового (матроса) запасу.

Проте, апеляційний суд враховує, що зазначені положення, передбачають дві різних підстави позбавлення військового звання в залежності від виду відповідальності (кримінальної чи дисциплінарної):

1) за вироком суду;

2) у порядку дисциплінарного стягнення посадовими особами, яким таке право надано Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Таким чином, виконання призначеного ОСОБА_7 обвинувальним вироком додаткового кримінального покарання у виді позбавлення військового звання «полковник», не вимагало винесення відповідного наказу Міністром Оборони України.

За таким же принципом диференціації видів відповідальності відбувається і поновлення у попередньому військовому званні, що передбачено ст.30 цього Положення:

1) у зв`язку зі скасуванням чи зміною вироку суду або в разі звільнення від покарання на підставі закону про амністію чи акта про помилування;

2) за рішенням посадових осіб, які позбавили цю особу військового звання у порядку дисциплінарного стягнення.

Таким чином, доводи засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 не відповідають законодавству, а тому оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382, 411 КПК України (в редакції 1960 р.), -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий                                                                 ОСОБА_2

Судді                                                         ОСОБА_3

                                                        ОСОБА_4