Справа № 366/2133/22

Провадження № 2/366/13/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2025 року                                                                 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Гончарука О.П., секретаря судового засідання Іванової І.С., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користування будинком, шляом виселення.

Просить суд усунути перешкоди ОСОБА_2 , у праві користування та розпорядження будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в березні 2012 року він знаходився разом з дружиною, ОСОБА_5 , в будинку його покійної матері за адресою: АДРЕСА_1 . До них звернулись Скробови та виявили намір придбати вказаний будинок. Цього ж дня вони узгодили вартість будинку в розмірі 10000,0 доларів США. На наступний день він з дружиною, взявши технічний паспорт на будинок, приїхали до ОСОБА_3 щоб показати документи на будинок. Оглянувши документи ОСОБА_3 сказав, що документи в порядку. Одночасно з цим, ОСОБА_3 зазначив, що наразі у нього не вистачає всієї суми. Він запитав чи згодні ми на половину суми, а другу половину зобов`язується сплатити через 3 (три) місяці, коли продасть квартиру, що знаходиться в с. Катюжанка і тоді ж передати та переоформити документи на будинок. При цьому ОСОБА_3 завірив, що вже знайшов покупця на квартиру. Досягнувши усної домовленості він написав розписку про отримання 5.000 ( п`яти тисяч) доларів США. Фактично з березня 2012 року, тобто з моменту досягнення домовленостей щодо продажу будинку і написання розписки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві власності та мав бути придбаний вказаними особами. Протягом року з вищевказаного дня він неодноразово звертався до ОСОБА_3 та його дружини з питанням щодо того коли буде завершено питання з будинком, переоформимо вказану нерухомість на них та вони здійснять другу частину оплати, відповідно до їх домовленостей. Проте щоразу Скробови відповідали, що на даний час у них немає грошей і просили відтермінувати виплату і почекати, бо вони ще не продали будинок в с.Катюжанка, про що свідчить розписка ОСОБА_4 від 01.06.2013 року. В подальшому, приблизно через місяць позивачу віддали наступну частину за будинок, а саме 20 000 грн., на підтвердження чого він надав відповідну розписку. Надалі знову ж таки позивач неодноразово дзвонив і приїжджав до ОСОБА_6 , з проханням виплатити останні грошові кошти у розмірі 2 500 доларів США., щоб завершити процес купівлі-продажу будинку на АДРЕСА_1 . Проте кожного разу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідали, що ще не продали квартиру в с. Катюжанка та коштів не мають. В листопаді 2016 року подружжя ОСОБА_6 звернулось до нього із проханням, щоб він, як власник будинку де вони проживають з`явився до сільської ради з документами на будинок і переуклав договір із РЕС з метою поновлення електропостачання. Він виконав їхнє прохання і в присутності ОСОБА_4 надав документи на будинок по АДРЕСА_2 . Навесні 2017 року він з`явився до свого будинку, де проживало подружжя ОСОБА_6 , щоб знову ж таки спробувати врегулювати питання купівлі-продажу вказаного будинку, на що Скробови вигнали його з будинку надвір та написали заяву до поліції щодо того, що він їх побив. Надалі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надіслали йому вимогу від 29.06.2017 року про повернення коштів, які ними були йому сплачені з метою купівлі будинку. У тексті вимоги вони зазначали номер телефону, за яким він може зв`язатись із ними для укладення договору-купівлі продажу будинку та попереджали про можливу наявність шахрайських дій. 15.07.2020 р. о 08.30 год. позивач зустрівся з ОСОБА_3 по дорозі в с. Лапутьки і запропонував зустрітись 17.07.2020 р. в Горностайпільській сільській раді, щоб вирішити питання щодо будинку. Проте, ОСОБА_3 проігнорував його пропозицію і сказав, щоб він повернув йому кошти. На що він відповів, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали в його будинку 5 років, за цей час нанесли шкоду майну, а саме знищили систему теплопостачання в будинку, шляхом вирізання батареї, труб, котла, розібрали піч. Крім того, в будинку в результаті проживання вказаних осіб зламано дах, і під час несприятливих погодних умов та рясних опадів дах протікає, внаслідок чого без відновлення будинок в подальшому може стати непридатним для життя та продажу. На підставі викладеного, позивач був вимушений звернутись до суду для захисту своїх справ.

Після виконання частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою від 11.01.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 18 жовтня 2023р. зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства (кримінальне провадження №42017111130000206 від 07.08.2017 року).

Постановою Київського апеляційного суду від 18.01.2024р. ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 18.10.2023р.про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства (кримінальне провадження №42017111130000206 від 07.08.2017 року) скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до Іванківського районного суду Київської області.

Ухвалою від 29.01.2024 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 18.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 28.11.2024 року у задоволенні заяви відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про поновлення строків на подання відзиву відмовлено.

В судовому засіданні позивач та його представник – адвокат Домітращук І.М. позивні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, та пояснили, що як їм відомо згорів технічний паспорт на будинок, та залишився тільки спірний будинок, тому наданий в якості доказу технічний паспорт на будинок вважає недійсним. В будинку вони зробили ремонт, відремонтували сарай, вважали, що будинок належить їм, оскільки давали гроші за нього, а позивач писав розписки на 5000,0 доларів та на 2500,0 доларів. Правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку вони не мають, оскільки позивач гроші взяв, а документи не зробив. ОСОБА_4 пояснила, що коли позивач брав гроші та писав розписку, його дружина ОСОБА_7 сказала, що займається підготовкою документів для продажу будинку. В будинку проживають дванадцять років, вважали, що є його власниками. Позивач дозволив заселитись до будинку, після отримання грошей. Якби знали, що будинок не є їх власністю, то поточні ремонти в ньому не проводили. Гроші позивач віддавати не хоче, тому порушено кримінальне провадження за фактом шахрайство.

Відповідачі та їх представник – адвокат Декань М.В. в судове засідання, призначене на 25 березня 2025 року не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, будь-яких клопотань до суду не подано. Щодо неодноразових клопотань про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що справа перебуває в проваджені суду майже три роки. Судом неодноразово відкладався розгляд справи та суд сприяв тому, щоб сторона відповідача мала можливість прийняти участь у розгляді справи, однак відповідачі неодноразово звертались до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Разом з тим, уст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (згідно з рішеннями у справах «Савенкова проти України», № 4469/07 від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Таким чином, зважаючи на п.5 Рекомендацій від 02.03.2022, передбачена Конституцією України «безперебійність» здійснення правосуддя у разі відкладення та зняття з розгляду справ фактично порушується. Адже відкладення розгляду справи не є її вирішенням по суті.

При цьому, судом завчасно повідомлено відповідача про дату та час судового засідання, неможливість прибуття його до судового засідання не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки сторона не позбавлена можливості залучити до участі у справі іншого представника, а доказів неможливості проведення судового засідання без участі відповідача, матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки судом були створені всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків, та було вжито заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також зважаючи на те, що розгляд справи неодноразово відкладався, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду справи в даному випадку може призвести до порушення прав сторін, суд приходить до висновку можливість продовження розгляду справи без участі відповідачів.

У зв`язку з неявкою відповідачів та не повідомленням про поважність причин неявки, в порядку, визначеному статтею 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що рішенням Іванківського районного суду Київської області від 23.04.2009 року визнано за ОСОБА_2 , 1962 р.н., право приватної власності на спадкове майно його матері – ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на жилий будинок з госоподарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23131298 від 25.06.2009 року, встановлено, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Іванківського районного суду Київської області від 23.04.2009 р.

З наданого суду технічного паспорту КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», виготовленого 12.06.2009р. на замовлення ОСОБА_2 , на будинок АДРЕСА_1 , встановлено, що будинок загальною площею 64,0 кв.м., житлова 34,0 кв.м.

ОСОБА_3 звернувся з вимогою до ОСОБА_2 від 29.06.2017р., посилаючись на те, що 22.03.2012 року та 04.07.2013 року, ним було сплачено ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 5000 (п`ять тисяч) доларів США та 20 000 (двадцять тисяч) гривень, на що вказують надані розписки. Вказані кошти були сплачені у зв`язку з усною домовленістю про оформлення в майбутньому договору купівлі-продажу житлового будинку, який находиться в АДРЕСА_1 , після оформлення ОСОБА_2 належних правовстановлюючих документів на зазначений жилий будинок та земельну ділянку на якій розташований даний будинок, однак, на жаль, ОСОБА_2 ухиляєтесь від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу вищевказаного житлового будинку. Таким чином, просить у найкоротший термін зв`язатися зі ним за телефоном (096) 908-61-18 та домовимося про час та місце нотаріального оформлення договору купівлі-продажу вище значеного житлового будинку. В іншому випадку ОСОБА_3 буде змушений звернутися до суду для захисту своїх прав внаслідок чого з ОСОБА_2 додатково будуть штрафні санкції за весь час прострочення виконання зобов`язання, витрати пов`язані з розглядом справи у суді, а також послуги на юридичну допомогу. Окрім того, повідомив, що дії ОСОБА_2 містять ознаки складу злочину, передбаченого статтею 190 Кримінального кодексу України, а саме заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Враховуючи зазначене, у разі не укладанні між ними договору купівлі-продажу житлового, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 він вимушений буде звернутися до правоохоронних органів повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З наданої суду копії розписки від 01 червня 2013 року, убачається, що ОСОБА_4 просить відстрочити час виплати за будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з продажом квартири в с.Катюжанка, сума 40000,0 грн (5000 тисяч доларів).

Відповідно до довідки Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області від 24 липня 2017 року за №520, убачається, що дійсно 21 листопада 2016 року до сільської ради звернулася ОСОБА_4 , яка проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 та власник житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , шо проживає в АДРЕСА_3 з відповідними документами на будинок в АДРЕСА_1 , метою одержання довідки з місця проживання без реєстрації сім`ї ОСОБА_9 за вказаного адресов для переукладення договору на постачання електроенергії ПрАТ «Київобленерго». Сільською радою на підставі документа на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 було видано 21 листопада 2016 року довідку на ім`я ОСОБА_2 про належність йому даного житлового будинку та надано ксерокопії права власності на будинок. 22 листопада 2016 року видано довідку на ім`я ОСОБА_3 про місце проживання без реєстрації в АДРЕСА_1 .

Вважаючи, що відповідачі по справі неправомірно створюють перешкоди у здійсненні права власності на будинок АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд застосовує наступні норми законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Положеннями статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні; право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 109 Житлового кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Згідно положень статті 150 Житлового кодексу Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством України (ст.155 ЖК УРСР).

Згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Прокопович проти Росії», заява №58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява №19009/04, пункт 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України», заява №39948/06, пункт 47).

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява №30856/03) ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

В практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Аналіз даних норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Дана правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 та постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 727/11132/14-ц.

В пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

З встановлених обставин та положень закону вбачається, що позивач є власником спірного будинку та відповідно земельною ділянкою, та не дивлячись, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017111130000206, попередня кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст. 190 КК України яке досі триває, слід зазначити, що тільки власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд, тобто лише власник має право визначати долю свого майна, в тому числі й шляхом надання майна іншим особам, або його повернення(вилучення).

В частині вимоги позивача усунення перешкоди шляхом виселення, а враховуючи принцип дотримання справедливого балансу при втручанні в право власності відповідача в контексті ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то у цій частині позов підлягає задоволенню.

Таким чином слід усунути перешкоди позивачу, а саме позивачу ОСОБА_2 у праві користування та розпорядження будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим заявлений позов підлягає задоволенню.

Досліджуючи питання законності втручання у право відповідачів на користування спірним будинком в контексті обставин цієї справи, суд зауважує, що позивач ОСОБА_2 наділений правом, як власник будинку АДРЕСА_1 , на звернення до суду із вимогою про усунення перешкод у здійсненні права власності на будинкок, шляхом виселення відповідачів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачі по справі: ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 не є членами сім`ї позивача по справі ОСОБА_2 . Також, спірне житло не є предметом договору найму, тощо, між позивачем та вказаними відповідачами, а доказів протилежного суду не надано.

Слід зазначити, що відповідачі не звернулись до суду із зустрічним позовом, для захисту своїх прав, а тільки надали листи, що розглядається на стадії досудового розслідування кримінальне провадження №42017111130000206.

Суд звертає увагу, що технічний паспорт – це документ, зроблений на вимогу замовника, в якому відображається фактичний стан об`єкта, та він не є правовстановлюючим документом на нерухомість, тому відсутність техпаспорта не позбавляє права особи власності на квартиру або на будинок.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наступне: відповідачі по справі ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 не були і не є членам сім`ї позивача ОСОБА_2 , не володіють житлом (будинок АДРЕСА_4 )на будь-яких правових підставах; вказані вище особи вселилися у спірне житло до набуття позивачем права власності на нього та проживають у ньому на даний час без відповідної згоди позивача; ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 наразі продовжують проживати у будинку та чинять перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належним йому жилим приміщенням шляхом не допуску в будинок; протиправність зайняття ними спірного будинку та порушення цим прав позивача.

Доказів зворотного відповідачами в ході розгляду справи надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині усунення перешкод у здійсненні права власності будинком шляхом виселення ОСОБА_11 та ОСОБА_4 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суддя, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення – задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 , у праві користування та розпорядження будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь  ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена відповідачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява буде ним подана протягом двадцяти днів з дня вручення копії рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена позивачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання скарги, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлено 02 квітня 2025 року.

Суддя: О.П. Гончарук