Справа № 443/1438/24 Головуючий у 1 інстанції: Равлінко Р.Г.

Провадження № 22-ц/811/3785/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

Провадження №22-ц/811/3837/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року та додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання,

встановив:

12.08.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з продовженням навчання, в розмірі 1/4 частини від усіх доходів платника аліментів, щомісячно, до досягнення донькою двадцяти трьох років.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 18.09.2004 року зареєструвала шлюб з відповідачем, в якому у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 04 червня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2018 року, з відповідача на її користь стягувались аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 дочці ОСОБА_3 виповнилося 18 років, проте, вона вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка і навчається на першому курсі географічного факультету денної форми навчання.

Позивач зазначала, що денна форма навчання свідчить про повну зайнятість дочки у навчальному процесі та необхідність матеріального утримання від батьків.

Наголошувала, що відповідач служить у Збройних Силах України та матеріально забезпечений, відтак, зобов`язаний утримувати свою повнолітню доньку у період навчання в університеті.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з 12.08.2024 року і до досягнення донькою двадцяти трьох років або припинення навчання.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Додатковим рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Обидва судові рішення оскаржила позивач ОСОБА_1 .

Позивач просить скасувати рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що суд не з`ясував про матеріальне становище відповідача та його сукупний дохід за 2023 рік.

Вважає, що відповідач свідомо надав суду неправдиву інформацію про свій дохід за попередній рік.

Вказує, що заявляла у суді першої інстанції клопотання про допит відповідача, як свідка, на підставі ч.4 ст.93 ЦПК України, однак, суд не вирішив цього клопотання та, відповідно, не отримав важливий у справі доказ про сукупний дохід відповідача за 2023 рік.

На переконання позивача, наведене свідчить про те, що рішення у справі не є законним, а тому підлягає скасуванню.

Наголошує на необхідності допитати відповідача ОСОБА_2 , як свідка, попередити його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві відповіді, зобов`язати його дати відповіді на питання у формі «заяви свідка», які позивач зазначила в позовній заяві.

Додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2024 року позивач просить змінити, присудивши на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 4355 грн.

Зазначає, що суд першої інстанції незаконно зменшив розмір витрат на правничу допомогу на 70%.

Наголошує, що позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати мають бути розподілені пропорційно до розміру задоволених вимог.

Вказує, що просила стягнути аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх доходів відповідача, однак, суд присудив їй аліменти в розмірі 1/6 частки, що становить 67% від розміру задоволених вимог, тому розмір витрат на правничу допомогу повинен був становити 4355 грн.

Додає, що інших підстав для зменшення розміру судових витрат не було.

03.01.2025 року відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Гивеля В.П., подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги позивача.

Наголосив, що в матеріалах справи міститься копія довідки Державного центру зайнятості від 27.07.2023 року №60, відповідно до якої, сукупний дохід ОСОБА_2 за 2023 рік становив 2566 грн. 67 коп., і жодних доказів на спростування вказаної інформації позивачка не надала.

Додає, що в матеріалах справи наявні докази на спростування доводів позивачки про отримання ним доходів, пов`язаних з несенням військової служби.

Вважає, що присуджений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і співмірним із складністю даної справи.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 21.03.2025 року, є дата складення повного судового рішення - 28.03.2025 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

У відповідності до частини першої статті 199 Сімейного кодексу (далі - СК) України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частиною другою статті 199 СК України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до частини 3 статті 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У відповідності до частини першої статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

У відповідності до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання, зокрема, другим з батьків.

В постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Отже, правовий аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що з 18.09.2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 04 червня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2018 року, з відповідача на користь позивача стягувались аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.06.2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 дочці ОСОБА_3 виповнилося 18 років.

Відповідно до довідки Львівського національного університету імені Івана Франка від 01.09.2023 року №94, ОСОБА_3 є студенткою першого курсу денного відділення платної форми навчання географічного факультету Львівського національного університету (далі - ЛНУ) імені Івана Франка і закінчує навчання в червні 2027 року.

Згідно з договором про навчання в ЛНУ імені Івана Франка №2383-23/ВС-219-11.12 від 13.08.2023 року, ОСОБА_3 навчається за освітньою програмою туристична діяльність за спеціальністю туризм і рекреація, ступінь здобуття вищої освіти: бакалавр.

Відповідно до платіжної інструкції 0.0.3425536067.1 від 19.01.2024 року, позивач ОСОБА_1 перерахувала ЛНУ імені Івана Франка 17242 грн. 50 коп., призначення платежу: навчання ОСОБА_3 , географічний, 242, туризм, ГРТ11,1,98311.

Відповідно до квитанції про оплату №289805934 від 25.08.2024 року, позивач ОСОБА_1 перерахувала ЛНУ імені Івана Франка 18122 грн., призначення платежу: за перше півріччя навчання 2024 - 2025 ОСОБА_3 ГРТ-21 (2 курс).

Відповідно до довідки про доходи від 30.08.2024 року, позивач ОСОБА_1 працює економістом зі збуту в ТОВ «МОДЕРН ПАК»; загальна сума одержаного позивачкою доходу за період з травня 2023 по липень 2024 складає 158086 грн. 25 коп.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.04.2023 року №194-ОС, солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення у запас.

Згідно з довідкою №553 від 17.05.2023 року, відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітній в Стрийській філії ЛОЦЗ з 12.04.2023 року.

Згідно з довідкою №60, виданою Стрийською філією Львівського обласного центру зайнятості, дохід ОСОБА_2 за період 12.04.2023 року по 30.06.2023 року складає 2566 грн. 67 коп.

Відповідно до довідки №748 від 23.08.2024 року, відповідач ОСОБА_2 не перебуває на обліку у відділі №2 (Жидачівський) УСЗН Стрийської РДА та не одержує жодних видів допомог та компенсацій.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , 02.02.2023 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис №7.

Наведеними вище письмовими доказами підтверджується відсутність доходу у відповідача на момент звернення до суду із вказаним позовом, однак, відповідач рішення суду першої інстанції про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки в розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) не оскаржив, а отже, погодився з таким рішенням.

За встановлених обставин, в колегії суддів немає підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивачки, тому її апеляційна скарга на рішення не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).

З матеріалів справи встановлено, що позивач просила стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 6500 грн., однак, суд першої інстанції, ураховуючи заявлене стороною відповідача клопотання про зменшення цих витрат, дійшов висновку про їх неспівмірність із складністю даної справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), тому, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача лише 2000 грн. на відшкодування даного виду судових витрат.

Таким чином, доводи позивача про неврахування судом першої інстанції часткового задоволення позовних вимог є безпідставними, тому апеляційну скаргу на додаткове рішення необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення - залишити змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 листопада 2024 року та додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 03 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 28 березня 2025 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич