Справа № 344/3815/25

               Провадження № 1-кп/344/820/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року                                                              м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

з участю секретаря                               ОСОБА_2 ,

прокурора                                              ОСОБА_3 ,

захисника                                              ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                                    ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні – солдат, неодруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, згідно з ст. 89 КК України раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

09.01.2025 приблизно о 13 год 40 хв солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 № 41 від 09.01.2025 «Про виконання вимог наказу командувача Національної гвардії України від 03.01.2025 №2 о/с» щодо необхідності вибуття 09.01.2025 для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати вищевказаний законний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2025 № 41, після чого, демонструючи свою зверхність, демонстративно не вибув у встановлений строк (09.01.2025 року до 14 год 00 хв) до нового місця служби у м. Слов`янськ Донецької області.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно до викладеного в обвинувальному акті. Так, ОСОБА_5 суду показав, що був призваний за мобілізацією у серпні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був прикомандирований спочатку до НОМЕР_4 окремої гірсько-штурмової бригади, потім - до НОМЕР_5 механізованої бригади. 02.09.2023 склав присягу, був на навчанні, після чого відбув на запорізький напрямок (Оріхів, Кам`янське, Роботино), де приймав участь у бойових діях, багато побратимів загинуло на його очах, а він отримав бойове поранення та проходив лікування. Не витримав навантаження, тому у травні 2024 самовільно залишив військову частину. Приїхав додому у с.Петранка та знаходився там. У листопаді 2024 працівники служби військового правопорядку знайшли його вдома, затримали, направили у військову частину у АДРЕСА_1 , зарахували до резервного батальйону в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України наприкінці 2024 року. Два місяці був у в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , а тоді приїхали військові зі Слов`янська. Був наказ начальника відбути у м. Слов`янськ (загальний для всіх, стосувався і його), мали бути штурмовиками на найгарячішому напрямку, розумів, що більшість загинуть, а тому 09.01.2025 відмовився відкрито перед строєм виконувати наказ начальника, бо був у зоні бойових дій чотири з половиною місяці і більше не витримав психоемоційного навантаження, коли бачив, як гинуть побратими. Всього з 50 осіб, вказаних у наказі на відбуття у Слов`янськ, відмовились 10 осіб. До затримання працював на будівництвах, мав дохід 15000-20000 гривень, проживав з батьками пенсійного віку (батько 1963 р.н., а мати – 1964 р.н.), які потребують допомоги.  Неповнолітня дитина проживає з колишньою дружиною, платив аліменти, є рішення суду. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати та призначити менше покарання, ніж просив прокурор.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.4 ст.402 КК України як непокора, тобто відкрита відмову виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином (ч.4 ст.402 КК України), дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений згідно з ст. 89 КК України раніше не судимий (довідка №169-10012025/26210 від 10.01.2025, а.с.72), як вбачається з матеріалів справи прибув до військової частини та прикомандирований до 2-ї стрілецької роти (резервної) після самовільного залишення військової частини (а.с.63), відповідно до довідки КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» №638 від 03.03.2025, у КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та протягом життя у КНП «ПНЦ ІФ ОР» не звертався, амбулаторну допомогу не отримував (а.с.73), відповідно до медичної характеристики в/ч НОМЕР_1 НГ України від 27.02.2025, при первинному медичному огляді скарг на стан здоров`я не мав, на стаціонарному лікуванні не перебував, протипоказів до несення служби немає, на диспансерному обліку у психіатра, нарколога, фтизіатра та дерматовенеролога не перебував (а.с.74), відповідно до службової характеристики, за час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 зарекомендував себе з посередньої сторони, за своїми професійними, діловими та моральними якостями не рекомендується для подальшого проходження служби у лавах Національної гвардії України (а.с.75), відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 №370 від 18.12.2024, зарахований до списків особового складу в/ч (за мобілізацією) (а.с.64), відповідно до військового квитка серії НОМЕР_6 , призваний до Збройних Сил України по мобілізації 31.08.2023, проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні – солдат (а.с.65), неодружений, до мобілізації працював неофіційно на будівництві, мав щомісячний дохід у розмірі від 15000 до 20000 грн, має на утриманні одну неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , непрацездатних батьків – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи (а.с.79-81). Суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Відповідно до досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб), Івано-Франківській РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с.55-58).

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання у межах санкції ч.4 ст.402 КК України – позбавлення волі на строк 5 років, позицію обвинуваченого, який просив призначити покарання на менший строк, ніж запропонований прокурором, позицію захисника, який просив врахувати те, що обвинувачений приймав активну участь у зоні бойових дій, утримання ним малолітньої дитини та непрацездатних батьків, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставини, що пом`якшують покарання, відсутність тяжких наслідків, те, що обвинувачений повністю усвідомив неправомірність своїх дій, а тому вважав за можливе застосувати ч.1 ст.69 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, досудову доповідь про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, посередню характеристику за місцем служби, відповідно до якої ОСОБА_5 не рекомендується для подальшого проходження служби у лавах Національної гвардії України, суд враховує, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням за обставин цього кримінального провадження не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50,65 КК України. В умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов`язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, звільнення військовослужбовців, які ухиляються від виконання таких обов`язків, від виконання покарання з випробуванням де мотивує та знижує рівень військової дисципліни і боєготовність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, що є неприпустимим наслідком такого правозастосування (постанова Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №336/5209/22, провадження №51-4750км23).

За таких обставин суд вважає, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, однак наявні декілька обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого (критичне ставлення до вчиненого, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність потерпілих та заподіяної матеріальної шкоди, попередня участь обвинуваченого у стримуванні збройної агресії проти України, утримання неповнолітньої дитини, непрацездатних батьків), а тому покарання обвинуваченому слід призначити із застосуванням ч.1 ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.402 КК України, у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання речового доказу у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100, 370, 373, 374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України – позбавлення волі на строк один рік шість місяців.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з 09 січня 2025 року. Відповідно до ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 09 січня 2025 року до дня набрання вироком законної сили у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід – тримання під вартою ОСОБА_5 залишити без змін.

Речовий доказ відповідно до постанови від 10.01.2025 (а.с.76-77): оптичний диск з відеозаписом – зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя                                                                                           ОСОБА_9