ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2025 р. м.Київ Справа№ 914/3180/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Сибіги О.М.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 05.03.2025:

прокурор: Вакулюк Д.С. (в залі суду)

від відповідача-1:Пилип?як Х.І. (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2:Вельможко К.С. (в залі суду)

від відповідача-3: Вовк У.Я. (в режимі відеоконференції)

від третьої особи:не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" та заяви Державної інспекції архітектури та містобудування україни про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.09.2024

у справі №914/3180/23 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Львівської обласної прокуратури

до 1. Львівської міської ради

2. Державної інспекції архітектури та містобудування України

3. Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів

захисників вітчизни "Львівська здравниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3 - державний реєстратор виконавчого комітету Трускавецької міської

ради Львівської області Лужаниця Тарас Петрович

про визнання незаконним та скасування рішення, дозволу

державної реєстрації права власності,,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

23.10.2023 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської обласної прокуратури з вимогами до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України та Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про:

1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі";

2) визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі;

3) скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2023, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, позовну заяву Львівської обласної прокуратури повернуто позивачу.

Постановою Верховного Суду від 28.02.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 у справі №914/3180/23 скасовано, справу №914/3180/23 передано до Господарського суду Львівської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 матеріали справи №914/3180/23 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 позов задоволено повністю, а саме:

- визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі";

- визнано незаконним та скасовано дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданий Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі;

- сасовано державну реєстрацію права приватної власності Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- Брюховицька селищна рада безпідставно, в порушення вимог 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та всупереч інтересів територіальної громади, прийняла рішення від 20.10.2020 №2088 "Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця";

- виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення від 23.10.2020 №2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі" прийнято протиправно, всупереч вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на підставі лише заяви юридичної особи та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території);

- підставою для видачі дозволу стали вищезгадані оспорювані містобудівні умови та обмеження MUO1:7850-0341-5116-3886, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради 23.10.2020 за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови, отже, дозвіл ДІАМ України було видано на підставі документу, який не відповідає вимогам законодавства, а тому він підлягає скасуванню в судовому порядку;

- оскільки Брюховицька селищна рада допустила численні порушення законодавства при наданні в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця", у зв`язку з чим суд дійшов висновку визнати незаконним та скасувати дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданий Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі, і як наслідок позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності за відповідачем 3 також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Підприємство громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067, визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV12221019254 та скасування державної реєстрації права власності відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:

- підтримуючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції аргументував оскаржуване рішення тим, що земельна ділянка кадастровий номер 4610166300:05:004:0002 була надана Брюховицькою селищною радою ПГО «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» в постійне користування начебто всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки не були проведені земельні торги; у заяві на отримання земельної ділянки в постійне користування не зазначена мета використання земельної ділянки; відсутні затверджені план зонування смт. Брюховичі та детальний план території в районі вул. Широка, 2, що виключає можливість передачі земельної ділянки для містобудівних потреб, водночас, серед позовних вимог прокуратура не заявляє вимогу про скасування рішень Брюховицької селищної ради, на підставі яких земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:05:004:0002 за адресою: смт. Брюховичі, вул. Широка, 2 була надана в постійне користування ПГО «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця»;

- обов`язковість проведення земельних торгів встановлена для продажу земельних ділянок державної та комунальної власності; для передачі земельної ділянки державної та комунальної власності в оренду; для оформлення права суперфіцію на земельну ділянки державної та комунальної власності; для оформлення права емфітевзису на земельну ділянки державної та комунальної власності, натомість, для передачі земельної ділянки комунальної власності у постійне користування чинне законодавство не передбачає обов`язковості проведення земельних торгів;

- в долученій прокурором до позову заяві ГО «Асоціація Інвалідів Захисників Вітчизни» та ПГО «Львівська здравниця» від 28.08.2020 р., зазначено мету діяльності Громадської організації (задоволення основних потреб та захист законних, соціальних, економічних, вікових та інших суспільних інтересів осіб, які стали інвалідами внаслідок бойових дій в рамках проведення антитерористичних операцій на території України та інтересів інших своїх членів), мету створення ПГО «Львівська здравниця» (для реалізації статутних завдань, Громадською організацією створено Підприємство громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни» «Львівська здравниця», яке буде функціонувати як заклад з лікування, відновлення та реабілітації осіб з інвалідністю серед військовослужбовців та цивільного населення) та необхідність виділення саме цієї земельної ділянки;

- на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:05:004:0002 за адресою: смт. Брюховичі, вул. Широка, 2 планувалося розміщення не об`єктів будівництва, а модульних споруд, що спростовує твердження прокурора про порушення ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при наданні вказаної земельної ділянки в постійне користування;

- у уповноваженого органу були наявні всі документи, надання яких передбачено ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для видачі заявнику містобудівних умов та обмежень, що виключає можливість відмови у їх видачі та, відповідно можливість їх скасування на підставі зазначеної норми законодавства;

- станом на дату затвердження оспорюваних містобудівних умов та обмежень єдиною містобудівною документацією смт. Брюховичі був коригований Генеральний план, затверджений рішенням Брюховицької селищної ради №567 від 26 квітня 2018 року «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт. Брюховичі», який включає план зонування, що узгоджується з положеннями абзацу 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- згідно коригованого Генерального плану смт. Брюховичі земельна ділянка, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, розташована в зоні громадської забудови, а тому видача містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва громадського призначення відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що виключає можливість визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №2067 від 23 жовтня 2020 року на підставі п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 року «Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі»;

- відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 року, свідчить і про відсутність підстав для скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 року №IV012221019254 на виконання будівельних робіт;

- в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність інших підстав для відмови в проведенні державної реєстрації, а відповідно і підстав для її скасування, визначених ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»;

- судом проігноровано ту обставину, що питання законності реєстрації об`єкта незавершеного будівництва було предметом дослідження Міністерством юстиції України, яким прийнято наказ №2363/7 від 10.10.2023 «Про відмову у задоволенні скарги Львівської міської ради від 18.09.2023 № 2901-14 вих-113611», оскільки рішення від 13.09.2023 № 69270610 державного реєстратора Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниці Тараса Петровича відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав;

- коригований Генеральний план смт. Брюховичі, затверджений рішенням Брюховицької селищної ради №567 від 26 квітня 2018 року «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт. Брюховичі», включає план зонування, що фактично усуває наявність порушеного права територіальної громади м. Львова станом на дату звернення Львівської обласної прокуратури до суду за захистом її прав та інтересів;

- станом на дату затвердження оспорюваних містобудівних умов та обмежень, єдиною містобудівною документацією смт. Брюховичі був коригований Генеральний план, затверджений рішенням Брюховицької селищної ради №567 від 26 квітня 2018 року «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт. Брюховичі»,який включає план зонування, що узгоджується з положеннями абзацу 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції

24.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від Львівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішенян суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав:

- безпідставними є твердження про законність отримання земельної ділянки для містобудівних потреб, оскільки в заяві Громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни» та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» № 01/19 від 19.10.2020 № 01/19 про надання Підприємству громадської організації в постійне користування спірної земельної ділянки не вказано жодних аргументів щодо мети використання, цілей та необхідності у виділенні землі, обумовлених необхідністю реалізації цілей громадської організації;

- для обгрунтування мети отримання земельної ділянки підприємством замовлено розробку ТОВ «Констрлайт» Концепції модульного центру оздоровлення та реабілітації осіб з інвалідністю серед військовослужбовців та цивільного населення з використанням швидкозбірних некапітальних споруд на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, відповідно до якої передбачалося розміщення модульних споруд, які б мали відповідати наступним характеристикам: малоповерхові споруди, без улаштування фундаменту, збірно- розбірного типу, можливість демонтажу та переміщення на іншу земельну ділянку без втрати їх основних характеристик, натомість, в подальшому на зазначеній земельній ділянці розпочато будівництво не модульних, а капітальних споруд, що не відповідало меті, заявленій під час отримання земельної ділянки;

- відтак, Брюховицька селищна рада безпідставно, в порушення вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 92, 134 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання», ст. ст. 4, 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та всупереч інтересів територіальної громади, прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088 надавши таким чином переваги цій організації на отримання прав на зазначену земельну ділянку поряд з іншими суб`єктами, без проведення земельних торгів та позбавивши територіальну громаду можливості отримання максимальних доходів від її продажу чи прав на неї на аукціоні та одержання належних платежів;

- відповідно до інформації Львівської міської ради від 04.10.2023 № 2401-вих-121804, на час прийняття Брюховицькою селищною радою рішення № 2088 про надання Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» у постійне користування земельної ділянки на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі для містобудівних потреб ні детальний план території, ні план зонування в районі вул. Широкої, 2 затверджені не були;

- винятки, передбачені ст. 24 Закону № 3038-VI, у даному випадку не застосовуються;

- відтак, Брюховицька селищна рада безпідставно, в порушення вимог ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та всупереч інтересів територіальної громади, прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088 «Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» для містобудівних потреб;

- відповідно до Генерального плану смт. Брюховичі земельна ділянка на вул. Широка, 2, розташована в межах території громадської забудови проектної(І черга період з 2013 по 2028 рік).;

- відповідно до експлікації до Генерального плану запроектовано розташування школи, а не будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру;

- у заяві підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» від 21.10.2020, жодного з передбачених ст. 29 Закону № 3038-VI документів додано не було, що, відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI, є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень;

- посилання апелянта на розроблену ТОВ «Констрлайт» Концепцію модульного центру оздоровлення та реабілітації осіб з інвалідністю серед військовослужбовців та цивільного населення з використанням швидкозбірних некапітальних споруд на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, відповідно до якої передбачалося розміщення модульних споруд, суперечить виданим містобудівним умовам від 23.10.2020, якими запроектовано будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру з облашгтуванням капітальних споруд;

- за наведених обставин, виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення від 23.10.2020 № 2067 «Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі» прийнято протиправно, всупереч вимог Закону № 3038-VI, на підставі лише заяви юридичної особи та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території);

- підставою для видачі дозволу стали оспорювані містобудівні умови та обмеження МUО1:7850-0341-5116-3886, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради 23.10.2020 за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови;

- на час реєстрації права власності за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на незавершене будівництво, таке фактично було відсутнє як об`єкт, що підлягав реєстрації, та об`єкт не був прийнятий в експлуатацію, що передбачено рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 про надання містобудівних умов;

- за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав, у той же час державним реєстратором Лужаницею Т.П., рішення про відмову в державній реєстрації не прийнято, а незаконно зареєстровано право власності «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на незавершене будівництво.

14.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від Львівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому Львівська міська рада відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на наступне:

- виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі» прийнято протиправно, всупереч вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на підставі лише заяви юридичної особи та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території);

- відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, Державною інспекцією архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України) 20.10.2022 видано дозвіл №IV012221019254 Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по вищезгаданому об`єкту, однак, підставою для видачі дозволу стали вищезгадані оспорювані містобудівні умови та обмеження MUO1:7850-0341-5116-3886, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради 23.10.2020 за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови, у зв?язку з чим дозвіл ДІАМ України було видано на підставі документу, який не відповідає вимогам законодавства, а тому він підлягає скасуванню в судовому порядку;

- на час реєстрації права власності за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на незавершене будівництво, таке фактично було відсутнє як об`єкт, що підлягав реєстрації, та об`єкт не був прийнятий в експлуатацію, що передбачено рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 про надання містобудівних умов;

- за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав, у той же час державним реєстратором Лужаницею Т.П., рішення про відмову в державній реєстрації не прийнято, а незаконно зареєстровано право власності «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на незавершене будівництво.

Короткий зміст заяви про приєднання до апеляційної скарги

17.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від Державної інспекції архітектури та містобудування надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23, в якій заявник просить прийняти зазначену заяву до провадження та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до відповідача-1 - Львівської міської ради, відповідача-2 - Державної інспекції архітектури та містобудування України, відповідача-3 Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 № 2067, визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254 та скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Заява мотивована тим, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Заява мотивована зокрема тим, що:

- враховуючи наявність чинних, на момент видачі дозволу на виконання будівельних робіт № IУ012221019254 від 20.10.2022, містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого дошкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі Львівської області» ДІАМ діяла у повній відповідності до Закону №3038-VI та Порядку № 466;

- рішення першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт № IУ012221019254 від 20.10.2022, таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідний дозвіл був прийнятий на підставі діючих Містобудівних умов та обмежень, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 № 2067, а тому питання щодо правомірності дозволу на виконання будівельних робіт № IУ012221019254 від 20.10.2022 повинно вирішуватись після вирішення питання/надання оцінки рішенням посадових осіб, які були прийняті до видачі зазначеного дозволу на виконання будівельних робіт;

- суд в оскаржуваному рішенні неправильно застосував норми матеріального права, так як листом Львівської обласної прокуратури від 18.09.2023 не запитувалась інформація стосовно вжиття заходів архітектурно-будівельного контролю та нагляду, що не може свідчити про бездіяльність уповноваженого органу;

- рішення про скасування дозволу на виконання будівельних робіт є протиправним, оскільки суперечить вимогам Закону № 3038-VI, яким врегульовано, що за зверненням відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю суд своїм рішенням може припинити право на виконання будівельних робіт, на підставі чого орган державного архітектурно-будівельного контролю анулює дозвіл на виконання будівельних робіт, а стверджувати про порушення замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання будівельних робіт ДІАМ може тільки за результатами перевірки;

- враховуючи, що перевірка об`єкта будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого дошкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі Львівської області, І черга будівництва» замовником якого є Підприємство громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» не проводилась, то у ДІАМ не має підстав стверджувати про дотримання чи порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил;

- оскаржуваний дозвіл на будівельні роботи фактично є правовим актом індивідуальної дії, який породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано, а тому відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує права на звернення із цим позовом до суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Барсук М.А., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 витребувано з суду першої інстанції матеріали справи №914/3180/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

26.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №914/3180/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 у судовому засіданні 07.11.2024 об 11 год. 30 год. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (м. Київ, вул. Шолуденка, 1а, зал судового засідання №7).

17.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від Державної інспекції архітектури та містобудування надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23, в якій заявник просить прийняти зазначену заяву до провадження та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до відповідача-1 Львівської міської ради, відповідача-2 Державної інспекції архітектури та містобудування України, відповідача-3 Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 № 2067, визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254 та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

31.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" надійшла заява про відвід колегії суддів: Ткаченко Б.О., суддів - Барсук М.А., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 заяву Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Барсук М.А. від розгляду справи №914/3180/23 задоволено, справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024, справу №914/3180/23 за апеляційною скаргою Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 справу № 914/3180/23 за апеляційною скаргою Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Сибіга О.М., розгляд призначено на 11.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 заяву представника Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" адвоката Вовк У.Я. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 розгляд справи відкладено до 05.02.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному з 22.01.2025, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо розгляду справи у визначеному складі суду - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.02.2025, справу №914/3180/23 за апеляційною скаргою Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 справу № 914/3180/23 за апеляційною скаргою Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М., розгляд призначено на 05.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 заяву представника Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" адвоката Вовк У.Я. про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції - задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 заяву Львівської міської ради (в особі адвоката Пилип`як Х.І.) про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №914/3180/23 - задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 приєднано заяву Державної інспекції архітектури та містобудування України про приєднання до апеляційної скарги Громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 05.03.2025 з`явились: прокурор Львівської обласної прокуратури (в зал суду), представник відповідача-1 - Львівської міської ради (в режимі відеоконференції), представнк відповідача-2 - Державної інспекції архітектури та містобудування України (в зал суду), представник відповідача-3 - Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця"(в режимі відеоконференції).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3 - державний реєстратор виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниця Тарас Петрович в судове засідання своїх представників не направив, про час і дату судового засідання повідомлявся належним чином.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги внаслідок неявки представників третьої особи - відсутні.

Також, в судовому засіданні суд апеляційної інстанції вказав, що від Громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" надійшло через систему «Електронний суд» клопотання про закриття провадження у справі.

В свою чергу, оскільки представник відповідача-3 - Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" в судовому засіданні 05.03.2025 повідомив про те, що вказане клопотання відповідачем-3 не підтримується і просив залишити його без розгляду, суд апеляційної інстанції залишає без розгляду вказане клопотання, як і заперечення прокурора на нього.

В судовому засіданні 05.03.2025 представник відповідача-3 - Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" (скаржника) надав свої пояснення по суті спору та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067, визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV12221019254 та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 05.03.2025 підтримав заяву про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23, прросив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Львівської обласної прокуратури в інтересах держави до відповідача-1 - Львівської міської ради, відповідача-2 - Державної інспекції архітектури та містобудування України, відповідача-3 Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 № 2067, визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254 та скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

В судовому засіданні 05.03.2025 прокурор надав свої пояснення по суті спору та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та заяви про приєднання, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача-1 - Львівської міської ради просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача-3 та заяви про приєднання, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі заяви Громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни" та Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про дозвіл на демонтаж незавершеного будівництва загальноосвітньої школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, яка належить територіальній громаді смт. Брюховичі в особі Брюховицької селищної ради, 22.09.2020 виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення №1961, яким затверджено Акт технічного стану об`єкта нерухомості "Незавершене будівництво школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховиці"; висновок про технічний стан об`єкта нерухомості "Незавершене будівництво школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховиці"; звіт про незалежну оцінку об`єкта нерухомості, рекомендовано виконкому Брюховицької селищної ради подати на розгляд чергової сесії Брюховицької селищної ради рішення про списання шляхом ліквідації незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої шкоди по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді смт. Брюховичі; списати та демонтувати об`єкт комунальної власності; дати дозвіл Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на демонтаж незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої школи по вул. Широка, 2 смт. Брюховичі.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 08.10.2020 №1921 вирішено списати з балансу Брюховицької селищної ради шляхом ліквідації (у зв`язку з аварійністю та непридатністю для подальшого використання) об`єкт незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої шкоди, загальною площею 10390,5 кв.м., за адресою: вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, м. Львів, Львівська обл.

Рішенням Брюховицької селищної ради №2046 від 15.10.2020 змінено вид використання земельної ділянки по вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі (кадастровий номер 4610166300:05:004:0002), площею 3,46 га "для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти" на вид використання "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови".

Рішенням Брюховицької селищної ради №2088 від 20.10.2020 вирішено припинити право постійного користування на земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, яка належить Брюховицькій селищній раді; надати Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" у постійне користування земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

21.10.2020 за Підприємством громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002.

Рішенням Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі.

20.10.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІV012221019254, найменування об`єкта будівництва - нове будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі Львівської області, 1 черга будівництва.

В свою чергу, прокурор у позові заявив вимоги про:

1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі";

2) визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі;

3) скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181.

Вимоги мотивовані тим, що виконавчим органом Брюховицької селищної ради та Державною інспекцією архітектури та містобудування України рішення від 23.10.2020 № 2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі" та про видачу дозволу від 20.10.2022 №IV012221019254 на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі, прийнято всупереч ст. ст. 1, 5, 24, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 1, 5, 17 «Про основи містобудування» та інтересів територіальної громади, а право власності зареєтровано з порушенням ст. ст. 5, 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв?язку з чим останні підлягають визнанню незаконними та скасуванню в судовому порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як зазначалось вище, на підставі заяви Громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни" та Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про дозвіл на демонтаж незавершеного будівництва загальноосвітньої школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, яка належить територіальній громаді смт. Брюховичі в особі Брюховицької селищної ради, 22.09.2020 виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення №1961, яким затверджено Акт технічного стану об`єкта нерухомості "Незавершене будівництво школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховиці"; висновок про технічний стан об`єкта нерухомості "Незавершене будівництво школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховиці"; звіт про незалежну оцінку об`єкта нерухомості, рекомендовано виконкому Брюховицької селищної ради подати на розгляд чергової сесії Брюховицької селищної ради рішення про списання шляхом ліквідації незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої шкоди по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді смт. Брюховичі; списати та демонтувати об`єкт комунальної власності; дати дозвіл Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на демонтаж незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої школи по вул. Широка, 2 смт. Брюховичі.

Рішенням Брюховицької селищної ради від 08.10.2020 №1921 вирішено списати з балансу Брюховицької селищної ради шляхом ліквідації (у зв`язку з аварійністю та непридатністю для подальшого використання) об`єкт незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої шкоди, загальною площею 10390,5 кв.м., за адресою: вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, м. Львів, Львівська обл.

Рішенням Брюховицької селищної ради №2046 від 15.10.2020 змінено вид використання земельної ділянки по вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі (кадастровий номер 4610166300:05:004:0002), площею 3,46 га "для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти" на вид використання "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови".

Рішенням Брюховицької селищної ради №2088 від 20.10.2020 вирішено припинити право постійного користування на земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, яка належить Брюховицькій селищній раді; надати Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" у постійне користування земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

21.10.2020 за Підприємством громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002.

Рішенням Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі.

20.10.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІV012221019254, найменування об`єкта будівництва - нове будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі Львівської області, 1 черга будівництва.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор вказував, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім певних випадків. Однак, на дату прийняття Брюховицькою селищною радою рішення №2088 від 20.10.2020, яким надано Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" у постійне користування земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, ні детальний план території, ні план зонування в районі вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі затверджені не були. Крім того, відповідно до Генерального плану смт. Брюховичі земельна ділянка на вул. Широка, 2 розташована в межах території громадської забудови, де запроектовано будівництво школи, тоді як рішенням Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі.

Також, прокурор вказував, що відповідно до ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Однак, яка зазначав прокурор, жодних із передбачених документів Підприємством громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" не надавався.

За таких обставин, за твердженням прокурора, виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення від 23.10.2020 №2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в сит. Брюховичі" прийнято протиправно, всупереч вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на підставі лише заяви Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території).

Оскільки підставою для видачі дозволу на будівництво стали оспорювані містобудівні умови та обмеження, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови, то дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України на виконання будівельних робіт №ІУ012221019254 також підлягає скасуванню.

11.09.2023 за Підприємством громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" зареєстровано право власності на незавершене будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО).

Однак, як вказував прокурор, на час проведення реєстраційних дій за Підприємством громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на незвершене будівництво, таке фактично було відсутнє як об`єкт, що підлягав реєстрації, та об`єкт не був прийнятий в експлуатацію.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини п`ятої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Таким чином, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 9901/513/19, відповідно до якого прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58).

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У пунктах "б", "в", "є" статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно із частиною другою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частини першої статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, правонаступником прав та обов?язків якої Львівська міська рада, і саме тому визначає її відповідачем у справі.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).

У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

Відносини власності на землю поряд з традиційною тріадою правомочностей власника включає обов`язок щодо охорони земель, використання їх з урахуванням інтересів (екологічних, економічних, соціальних) суспільства взагалі та територіальної громади зокрема. Особливістю суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних їх майже неможливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов`язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб`єкта, яким може і повинен відповідно до Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

У пункті 8.8 постанови від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у прокурора були повноваження звернутися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику, що він і зробив. Та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи. Орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Отже з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави у разі зміни органом місцевого самоврядування цільового призначення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

Що ж до наявності/відсутності іншого компетентного органу, який міг би звернутися до суду для захисту інтересів держави, суд апеляційної інстанції зазначє наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виклдено висновок про те, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У цьому випадку Держгеокадастр здійснює повноваження як суб`єкт здійснення права державної власності на землю.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 Цивільного кодексу України).

При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись статтею 16 Цивільного кодексу України та 152 Земельного кодексу України.

Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Стаття 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" має загальний характер. Повноваження Держгеокадастру як органу виконавчої влади визначаються відповідними нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Абзацом п`ятим статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до абзаців першого - третього пункту "а", абзацу першого та другого пункту "б" частини першоїстатті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Згідно з абзацом дев`ятим статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до пункту 1 Положення від 14.01.2015 №15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15, зокрема, встановлено що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, у правовідносинах, що склались у цій справі, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено дії, які має вчиняти Держгеокажастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.

Водночас статтею 152 Земельного кодексу України, статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.

Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

За обставин цієї справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №718-р. на виконання статті 7-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Додаток до вищезазначеного розпорядження ларедбачає утворення Львівської територіальної громади, до складу якої увійшли території Львівської, Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад. Адміністративним центром новостворенної територіальної громади визначено місто Львів.

06.12.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій" № 1009-ІХ. Вказаним Законом України внесені зміни до ряду законів України, в тому числі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, вказаним Законом передбачено, у розділі V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцево самоврядування в Україні" доповнити пунктом 6-1 такого змісту: до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

- у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селишних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади);

- сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;

- не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром, сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;

- юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Момент набуття повноважень місцевими радами унормовано Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, ч. ч. 1, 8 статті 45 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення) районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових 1 позачергових) виборах.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 №795-ІХ від 25.10.2020 було призначено чергові місцеві вибори депутатів місцевих рад сільських, селищних, міських голів, які проводились, серед іншого, на території Львівської територіальної громади.

29.11.2020 відбулась перша сесія депутатів Львівської міської ради.

З огляду зазначене, з цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, у тому числі Брюховицької селищної ради.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 №6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади" Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади.

Ухвалою №7 від 29.12.2020 Брюховицьку селищну раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Відтак, з 29.11.2020 повноваження Брюховицької селищної ради припинились, а її правонаступником стала Львівська міська рада.

За таких обставин на цей час рішення виконавчого органу Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 про видачу містобудівних умов та обмежень MUO1:7850-0341-5116-3886 не може бути скасовано самою селищною радою у зв`язку з її припиненням.

З інформацій Львівської міської ради від 04.10.2023 за №2401-вихЛ21804 та від 19.10.2023 № 2901-вих-129398, отриманих на запити прокурора в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", не вбачається вжиття радою заходів для скасування оспорюваного рішення про видачу містобудівних умов.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Частинами 1, 2 ст. 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

23.12.2020 постановою Кабінету Міністрів України №1340 утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Вказаною постановою затверджено положення про ДІАМ, у відповідності до якого, основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрації: та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності.

Згідно з п.4 вказаного Положення, ДІАМ скасовує чи зупиняє дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених законом повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з одночасним складенням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті ДІАМ; складає акти перевірок, протоколи про вчинення правопорушень, розглядає справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та справи про адміністративні правопорушення із прийняттям відповідних рішень, накладає штрафи відповідно до закону; розглядає в порядку нагляду рішення про скасуванню чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

Пунктом 7 положення передбачено, що ДІАМ здійснює свої повноваження, безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

ДІАМ є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенні Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду. Пунктом 2 даної постанови передбачено, що нагляд здійснюється посадовими особами Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Пунктом 3 даної постанови передбачено, що основними завданнями нагляду є:

1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншими органами, що здійснюють контроль у містобудівній діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавство у містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;

2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів;

3) притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

20.05.2021 до Єдиного державний реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - ДІАМ (ідентифікаційний код юридичної особи - 44245840).

15.09.2021 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №960, якою погодився з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

З інформації ДІАМ України від 18.09.2023 за №1642/05/18-23, отриманої на запит прокурора в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", не вбачається вжиття цим органом заходів для скасування оспорюваного дозволу на виконання будівельних робіт по об`єкту на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі.

Таким чином, як вказує прокурор, на цей час Державною інспекцією архітектури та містобудування України, після отримання відомостей про порушення містобудівного законодавства, не вжито заходів архітектурно-будівельного контролю та нагляду, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

Більше того, Державною інспекцією архітектури та містобудування України, за наявності невідповідності виданих містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству та документації на місцевому рівні, прийнято незаконне рішення про видачу дозволу на здійснення будівельних робіт по об`єкту на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Львівська обласна прокуратура обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" подано позовну заяву як позивачем до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України та Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця".

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з відповідним позовом, обгрунтувавши порушення інтересів держави. Проте, правові підстави позову, як і їх обгрунтування, є предметом дослідження під час розгляду справи по суті, і досліджуються з урахуванням наявних у справі доказів.

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі", суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладання відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, пункт 180).

Велика Палата Верховного Суду уже зазначала, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом або про визнання недійсним договору), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)).

З огляду на те, що рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі" вичерпало свою дію фактом його виконання, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, а тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наведеного рішення слід відмовити через неефективність обраного прокурором способу захисту прав територіальної громади.

В свою чергу, прокурор як у позові, так і в запереченнях на апеляційну скаргу вказував, що Брюховицька селищна рада безпідставно, в порушення вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 92, 134 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання», ст. ст. 4, 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та всупереч інтересів територіальної громади, прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088, надавши переваги позивачу на отримання прав на відповідну земельну ділянку поряд з іншими суб`єктами, без проведення земельних торгів та позбавивши територіальну громаду можливості отримання максимальних доходів від її продажу чи прав на неї на аукціоні та одержання належних платежів. Крім того, відповідно до інформації Львівської міської ради від 04.10.2023 № 2401-вих-121804, на час прийняття Брюховицькою селищною радою рішення № 2088 про надання Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» у постійне користування земельної ділянки на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі для містобудівних потреб ні детальний план території, ні план зонування в районі вул. Широкої, 2 затверджені не були.

Тобто, прокурор вказує саме про незаконність отримання позивачем у постійне користування спірної земельної ділянки, і що, на його переконання спричиняє незаконність подальших розпорядчих актів, стосовно неї.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Захист права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 392 цього Кодексу, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Водночас статтями 387, 388 Цивільного кодексу України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача (за відповідних умов).

Ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (п. б ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на 16.10.2020).

Таким чином, прокурор наголошуючи на тому, що Брюховицька селищна рада безпідставно, в порушення вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 92, 134 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання», ст. ст. 4, 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та всупереч інтересів територіальної громади, прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088, надавши переваги позивачу на отримання прав на відповідну земельну ділянку поряд з іншими суб`єктами, без проведення земельних торгів та позбавивши територіальну громаду можливості отримання максимальних доходів від її продажу чи прав на неї на аукціоні та одержання належних платежів, а відповідно до інформації Львівської міської ради від 04.10.2023 № 2401-вих-121804, а також на тому, що на час прийняття Брюховицькою селищною радою рішення № 2088 про надання Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» у постійне користування земельної ділянки на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі для містобудівних потреб ні детальний план території, ні план зонування в районі вул. Широкої, 2 затверджені не були, - не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, обравши належний та ефективний спосіб захисту територіальної громади міста Львова, передбачений саме статтями 386, 387, 388 Цивільного кодексу України, який ним у даному провадженні не обрано, з огляду на предмет та підстави позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі" та про визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі - задоволенню не підлягають у зв?язку з неефективним та неправильним способом захисту, з урахуванням мотивів та висновків даної постанови.

При цьому, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Щодо вимог прокурора в частині скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

За змістом ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України, добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Отже, державна реєстрація права власності на нерухоме майно за позивачем - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на таке майно та водночас елемент позасудової процедури реєстрації такого права. Внаслідок відповідної реєстрації між сторонами фактично існує спір про право цивільне стосовно спірного майна.

Ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на момент звернення з відповідним позовом) визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

В свою чергу, підставою державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394), зазначено рішення державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниці Т.П. від 13.09.2023 № 69270610, а також рішення Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088.

Отже, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, враховуючи те, що прокурором у позові не заявлено вимог щодо скасування саме документів, які стали підставою для такої реєстрації, а тому в цйі частині позовних вимог прокурором також обрано неефективний та неправильний спосіб захисту, у зв?язку з чим вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.

При цьому, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають, з урахуванням мотивів та висновків даної постанови.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги Львівської обласної прокуратури до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі"; визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі, скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181 - задоволенню не підлягають за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову повністю у зв?язку з неефективністю та неналежністю обраного прокурором способу захисту.

При цьому, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги та заяви про приєднання

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі та в заяві про приєднання, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими обставини з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову прокурора повністю, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- судовий збір за подачу позову слід залишити за Львівською обласною прокуратурою;

- з Львівської обласної прокуратури на користь Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 12 078,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23 та заяву Державної інспекції архітектури та містобудування україни про приєднання до апеляційної скарги Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №914/3180/23- скасувати.

3. Ухвалити нове рішення:

У задоволенні позову Львівської обласної прокуратури до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України та Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 "Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі", визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі, скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181 - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за Львівською обласною прокуратурою.

5. Стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 12 078,00 грн.

6. Матеріали справи №914/3180/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту постанови: 01.04.2025.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Сибіга

С.А. Гончаров