ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"26" березня 2008 р. |
Справа № 03/5-5А. |
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Ковель
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області, м. Ковель
про скасування вимог щодо сплати недоїмки
Суддя Сініцина Л.М.
При секретарі Пастушук А.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1. - підприємець
від відповідача: Борисюк А.С. -зав. юрид. сектором, дов. в справі
Суть спору: Підприємець ОСОБА_1просить суд скасувати вимоги Управління пенсійного фонду України в м. Ковелі від 16.10.2006р. та від 06.11.2006р. про сплату 162 грн. 62 коп. боргу (недоїмки). Свої вимоги обґрунтував тим, що він є суб'єктом підприємницької діяльності і сплачує єдиний податок. Вимогою від 16.10.2006р. про сплату боргу відповідач зобов'язував його сплатити 162,62 грн. недоїмки; вимогу від 06.11.2006р. відповідач скерував до Державної виконавчої служби у м. Ковелі та Ковельському районі для примусового стягнення з нього вищевказаної суми. Постановою від 08.11.2006р. ВП №2502617 було відкрито виконавче провадження. Вважає, що вимоги виставлені всупереч Розпорядженню від 10.03.2005р. №58-р Кабінету Міністрів України «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування»; є нечинними. Обидві вимоги не набрали чинності, оскільки в п.4 вимог відсутня дата набрання ними чинності.
В заяві від 17.03.2008р. про уточнення позовних вимог позивач пункт 2 позовних вимог виклав в редакції: «Визнати нечинними і скасувати вимоги від 16.10.2006р., від 06.11.2006р. про сплату 160,62 грн. боргу (недоїмки); доповнити первісні позовні вимоги додатковою позовною вимогою наступного змісту: «Зобов'язати відповідача утриматися від виставлення вимог про сплату боргу (недоїмки) за перший квартал 2005р. до втрати чинності розпорядження від 10.03.2005р. №58р Кабінету Міністрів України «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування»».
Відповідач у поясненні щодо позовних вимог посилається на пункт 1 частини 1 статті 14, статті 15,17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підпункт 4 пункту 8 Прикінцевих положень цього Закону, статтю 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»і зазначає, що позивач сплатив єдиний податок по 70 грн. за кожний місяць І кварталу 2005 року; до бюджету фонду повинно було б надійти 42% від цієї суми за кожен місяць кварталу (70 х 42% х 3 = 88,20 грн.). Отже, позивач мав сплатити 160,62 грн. фіксованого розміру страхового внеску (83,84 + 83,84 + 83,14 -88,20 = 160,62 грн.). Позивач 13.10.2006р. подав до Управління пенсійного фонду України в м. Ковелі звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік з встановленим фіксованим розміром страхових внесків, в якому стверджував правильність зазначених відомостей своїм підписом, що є первинним доказом, згідно якого нарахована сума 248,82 грн. На суму боргу ОСОБА_1. 16.10.2006р. була надіслана вимога про сплату недоїмки на суму 160,62 грн., яка відповідно до ч.3 ст. 106 Закону України №1058-ІV є виконавчим документом. Заява на узгодження вимоги про сплату недоїмки від 16.10.2006 року від позивача не надходила, сплата боргу не проводилась. Тому на підставі абз.7 ч.3 ст.106 Закону вимога на суму 160,62 грн. 06.11.2006р. була передана до ДВС в м. Ковелі та Ковельському районі для стягнення в примусовому порядку. Щодо набрання чинності вимоги про сплату недоїмки від 06.11.2006р. №Ф149У то державна виконавча служба постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2006р. вказала дату набрання чинності вказаної вимоги, а саме: 06.11.2006р. -цей факт відомий позивачу. Недоїмка списанню не підлягає, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Законодавством пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати не встановлені.
В доповненні до пояснення відповідач не погоджується із твердженням позивача щодо того, що вимоги виставлені всупереч розпорядження КМУ від 10.03.2005р., так як перевірка підприємця ОСОБА_1. щодо сплати страхових внесків не проводилась, акт№168 від 13.10.2006р. є актом про результати перевірки з питання несвоєчасної подачі звітності, який складається в разі виявлення порушення та є підставою для прийняття рішення про застосування фінансової санкції. Тому вимоги Управління пенсійного фонду України в м. Ковелі є правомірними та підлягають стягненню.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог; подав копію скарги, надіслану ним Прем'єр міністру України (а.с.63-64); представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у поясненні та доповненні до нього.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень позивача та представника відповідача, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1зареєстрований 17.01.2003р. Ковельським міськвиконкомом про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 17.01.2003р. (а.с.10).
Згідно свідоцтва серії НОМЕР_1від 09.12.2005р. він є платником єдиного податку (а.с.11).
З поданого 13.10.2006р. підприємцем звіту про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вбачається, що встановлений фінансовий розмір страхових внесків підприємцем зазначений за січень-лютий в сумі 83,84 грн., за березень 81,14 грн., однак з відміткою «відмовився сплачувати»(а.с.24).
Актом №168 від 13.10.2006р. «Про результати перевірки підприємця ОСОБА_1. з питання несвоєчасної подачі звітності в управління ПФУ в м. Ковелі »встановлено, що звіт про нарахування та сплати суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік подано 13.10.2006р., де сума страхових внесків становить 248 грн. 82 коп., чим порушено вимоги Закону, якими передбачено подачу звіту за базовий звітний період (не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення місячного базового звітного періоду, не пізніше 1 квітня наступного за звітним) (а.с.25).
Рішенням Управління пенсійного фонду України в м. Ковелі від 13.10.2006р. до підприємця ОСОБА_1. було застосовано фінансові санкції в розмірі 170 грн. (а.с.26).
Вказане рішення було оскаржено підприємцем до господарського суду, однак, в позові підприємцю було відмовлено постановою господарського суду Волинської області від 10.01.2007р. у справі №5/105-5А, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2007р. (а.с.33,47-50).
16.10.2006р. Управлінням пенсійного фонду України в м. Ковелі було складено акт звірки сплати єдиного податку фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності у 2005р. згідно якого від підприємця ОСОБА_1. за І квартал 2005 року до ПФУ надійшло 29,40 грн. за грудень 2004р.; фіксований розмір страхових внесків за січень та лютий 2005р. становить по 83,84 грн.; за березень 81,14 грн.; сума до сплати -січень -54,44 грн., лютий -54,44 грн., березень -51,74 грн., всього -160,62 грн. Акт підприємцем не підписаний (а.с.62).
16.10.2006р. Управлінням ПФУ в м. Ковелі було прийнято вимогу про сплату боргу в сумі 160 грн.62 коп. за станом на 13.10.2006р. (а.с.12,27). Вказана вимога була надіслана 18.10.2006р. підприємцю рекомендованим листом, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 20.10.2006р. (а.с.28).
06.11.2006р. вимогу про сплату боргу №Ф149У Управлінням ПФУ в м. Ковелі (а.с.13,27) на підставі абзацу 8 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»було направлено у Виконавчу службу в м. Ковелі та Ковельському районі, яка 08.11.2006р. постановою відкрила виконавче провадження з виконання вимоги №Ф -149 -У від 06.11.2006р. (а.с.14,44).
Згідно картки особового рахунку підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2004р. по 15.01.2007р. за ним рахується борг в сумі 160,62 грн. (а.с.29-31).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.2003р., який набрав чинності з 1 січня 2004 року (далі Закон №1058-ІV), передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи і встановлення прямої залежності розмірів пенсії від страхового стажу й заробітку, з якого були фактично обчисленні та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду.
Статтею 5 Закону № 1058-ІУ регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом першим статті 11 Закону № 1058-ІV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону № 1058-ІV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97ВР, яким разом із Законом № 1058-ІV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»є нормативним актом, сфера дії якого розповсюджується на податкові правовідносини. Закон №1058 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Частиною 5 статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004р. в редакції чинній у період І кварталу 2005р, передбачено: установити на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на місяць на кожну особу.
Згідно пункту 4 частини 8 «Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»»фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Мінімальний страховий внесок згідно абзацу 9 статті 1 Закону 1058-ІV -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Статтею 82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»установлено з січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 грн. на місяць.
Отже, відповідачем правомірно, відповідно до норм чинного законодавства донараховано позивачу фіксований розмір страхового внеску за І квартал 2005 року в сумі 160,62 грн. (83,84 + 83,84 + 81,14 -88,20 = 160,62 грн.).
Відповідно до пункту 7 частини 14 «Прикінцевих положень»було зобов'язано Кабінет Міністрів України разом із проектом Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо сплати страхових внесків у фіксованому розмірі фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбали спеціальний торговий патент), та членами сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, а також пропозиції щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005р. №58-р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування»передбачено -підтримати пропозицію Пенсійного фонду України, погоджену з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією, щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного і фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - I кварталі 2005 року, застосування пов'язаних із цим санкцій, а також щодо зняття арешту з банківських рахунків зазначених осіб, який було накладено у зв'язку із стягненням згаданої заборгованості, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.
Але, згідно частини 15 «Перехідних положень»Закону №1058-ІV -до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині що не суперечить цьому Закону.
А відповідно до частини 6 статті 18 Закону №1058-ІV законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, вимоги позивача не доведені і до задоволення не підлягають. В позові слід відмовити.
Керуючись Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», «Про Державний бюджет на 2005 рік», Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування», статтями 70,71,86,94,158-163,186 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі Волинської області про визнання нечинними і скасування вимог від 16.10.2006р. та від 06.11.2006р. про сплату 160 грн. 62 коп. боргу (недоїмки) та зобов'язання відповідача утриматися від виставлення вимог про сплату боргу (недоїмки) за перший квартал 2005 року до втрати чинності розпорядженням від 10.03.2005р. №58-р Кабінету Міністрів України «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування», відмовити
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20 денний строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього 20 денного строку. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.М.Сініцина
В повному обсязі постанову складено 28.03.2008р.