Справа № 2-2659/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 р. Суворовський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого  судді  –               Бузовського В.В.,

при секретарі           –              Петровської О.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Одесі, цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Одеська міська рада, про приведення об’єкту в попередній стан, звільнення земельної ділянки шляхом знесення кам’яного забору, -

встановив:

Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до суду з зазначеним позовом та просив зобов’язати ОСОБА_1, привести у попередній стан АДРЕСА_1 шляхом демонтажу дверей та встановлення віконного отвору, звільнити земельну ділянку шляхом перенесення кам’яного забору. В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що з листа Суворовської райадміністрації стало відомо про те, що ОСОБА_1, в зазначеній квартирі, замість віконного отвору встановила вхідні до двері квартири та перенесла кам’яний забор. Як на підставу задоволення позовних посилається на ч. 7 ст. 376 ЦК України.

Відповідачка вимоги позову не визнала, представник відповідачки в заперечення позову пояснив, що для встановлення вхідних дверей для одноповерхового будинку, отримання проектів, дозволів не передбачено будівельними нормами та правилами, посилання позивача на ч. 7 ст. 376 ЦК України не може бути прийнято до уваги оскільки встановлення дверей не є самочинним будівництвом в розумінні зазначеної норми права. Відносно кам’яного забору пояснив, що позивачем не надано жодного доказу про те, що забор перенесла відповідачка, а також, що у зв’язку із перенесенням забору було самовільно зайнято земельну ділянку, оскільки таке перенесення не зменшило земельної ділянки, що належить місцевій громаді, а відповідачка не використовує її для своїх потреб і взагалі не має ніякої земельної ділянки біля будинку багатоквартирного заселення. Крім того, звернув увагу на те, що відповідачка взагалі ніякого відношення до АДРЕСА_1 не має, оскільки власником квартири, ще з 2009 року є ОСОБА_2.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 45, 46).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі –продажу від 01.07.2009 року (а.с. 48). В зазначеній квартирі, що знаходиться на першому поверсі одноповерхового будинку, власником у віконному отворі встановлені вхідні двері (а.с. 18). Також встановлено, що здійснено перенесення кам’яного забору, що відгороджував будинок багатоквартирного заселення від земельної ділянки переданої Одеською міською радою ВАТ «Одеська автобаза «Дунайводобуд»для обслуговування автобази.

Відповідно до ч. 2,4 ст. 50 КАС України, позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб’єкти владних повноважень, у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, житловий дім, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї цілі, або без належного дозволу чи належним чином затвердженого проекту. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана знести цю будову та відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням об’єкту в попередній стан.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позов Виконавчого комітету Одеської міської ради задоволенню не підлягає, оскільки встановлення вхідних дверей у віконному отворі не є об’єктом самочинного будівництва в розумінні ст. 376 ЦК України, крім того, встановлення дверей в одноповерховому будинку не потребує отримання проектів, дозволів.

Крім того, ч. 2 ст. 383 ЦК України визначено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Позивачем не надано жодного доказу про те, що зміни в АДРЕСА_1 призвели до порушень прав власників інших квартир у житловому будинку, порушили санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку та з таких підстав позивач до суду з позовом не звертався.

Щодо перенесення кам’яного забору, суд звертає увагу про те, що позивачем не надано жодного доказу про те, що саме відповідачка здійснила його перенесення, крім того, суд звертає увагу на те, що земельна ділянка перебуває в користуванні ВАТ «Одеська автобаза «Дунайводобуд» і перенесенням забору порушуються права землекористувача, а не власника, оскільки земельна ділянка, як перебувала так і перебуває у власності місцевої громади, але у зв’язку із перенесенням забору вибула з користування ВАТ «Одеська автобаза «Дунайводобуд»та стала прибудинковою територією до будинку, який належить місцевій раді. Таким чином, Виконком не є належним позивачем щодо вимог про звільнення земельної ділянки.

Частинами першою –другою статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В силу ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_1, про приведення об’єкту в попередній стан, звільнення земельної ділянки шляхом знесення кам’яного забору задоволенню не підлягають в повному обсязі, оскільки позов пред’явлений не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом в частині приведення об’єкту в попередній стан, і пред’явлений неналежним позивачем в частині звільнення земельної ділянки. З заявою про заміну відповідача, представник позивача не звертався.

З іншими вимогами позивач до суду не звертався.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Виконавчого комітету Одеської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Одеська міська рада, про приведення об’єкту в попередній стан, звільнення земельної ділянки шляхом знесення кам’яного забору –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.   

                              Суддя: