Справа № 11 -498 /2006 р. ч.З ст. 185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Самрук Ф.В. Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                 УКРАЇНИ

м.Луцьк                                                                                                         22 вересня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської

області в складі: головуючого - судді                      Опейди В.О.,

суддів                                                                                     Олексюка Я.М., Польового М.І.,

з участю прокурора                                                              Смолюка Б.С.,

засудженого                                                                          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Старовижівського районного суду від 17 липня 2006 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уроженця та жителя АДРЕСА_1 Старовижівського району Волинської області, українця, громадянина України, з загальною базовою середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого Старовижівським районним судом 19.10.2005 р. за ч.І ст.162 КК України до 1 року обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України на 1 рік, засудженого за ч.З ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підстав: ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання за «казаним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Старовижівського районного суду від 19.10.2005 р. у відповідності до ст.72 КК України і остаточно визначено покарання у виді З років ,6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний   захід   залишено   -   тримання   під   вартою.   Строк   відбування   покарання засудженому визначено рахувати з 10 липня 2006 року.

Розглянувши справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-

ВСТАНОВИЛА:

Засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що протягом ночі на початку березня 2006 року через незачинені вхідні двері тричі проник в середину приміщення веранди житлового будинку жителя АДРЕСА_1 Старовижівського району ОСОБА_2, звідки таємно викрав три мішки з цукром, вагою 50 кг. і вартістю 200 грн. кожний, загальною вартістю 600 грн..

В апеляції на вирок суду засуджений зазначив, що вини у інкримінованому злочині не визнає, так як кражі не скоював. Стверджує, що крадіжку скоїла його співмешканка ОСОБА_3, а він оговорив себе. Вважаю справу щодо нього сфабрикованою, оскільки на нього чинився тиск дільничним інспектором міліції і прокурором. Просив вирок відносно нього скасувати і виправдати його.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, виклав основні доводи апеляції, думку засудженого про скасування вироку і виправдання його, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.

Скоєння засудженим ОСОБА_1 інкримінованого злочину при вказаних у вироку обставинах стверджено зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Вчинення крадіжки цукру стверджується як показами самого засудженого, про те, що він вчинив викрадення цукру, при цьому причину ж зміни показів пояснити не зміг. Об'єктивно наведене стверджується і показами потерпілого ОСОБА_2 у якого було викрадено три мішки з цукром. Показаннями свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 стверджується, що саме  засуджений просив їх продати йому цукор, а допитані як свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтвердили що купили цукор у вище вказаних осіб.

Наведене в сукупності стверджується і протоколом огляду, місця події /а.с.6/ - у відповідності до якого зазначено звідки була вчинена крадіжка, протоколом огляду місця події у ОСОБА_6 і вилучення мішка з цукром, який був придбаний уОСОБА_4, а також розпискою ОСОБА_1 перед потерпілим про зобов'язання відшкодувати шкоду.

Твердження засудженого про вчинення крадіжки ОСОБА_3 суперечить як даним ним свідченням так і зібраним і дослідженим доказам у їх сукупності. В ході проведення досудового слідства і в судовому засіданні зокрема засуджений періодично змінював показання. Показання свідка ОСОБА_3 вірно оцінені судом і не взяті до уваги, оскільки вони суперечать зібраним доказам і не відповідають фактичним обставинам і перебігу подій.

Посилання засудженого на вчинення щодо нього тиску з боку дільничного інспектора міліції і прокурора не грунтується на матеріалах справи. За період проведення досудового слідства, коли ОСОБА_1 не утримувався під вартою, а також і в ході проведення, судового слідства будь яких скарг і звернень з цього приводу не робив, пояснити такі заяви після прийняття рішення судом не зміг. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає таке твердженням способом захисту і намагання уникнути відповідальності.

Зважаючи на з'ясовані у справі обставини, суд на думку колегії, правильно кваліфікував дії засудженого, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення за ч.З ст.185 КК України.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення, у тому числі й тих, які були наведені в апеляції:

Покарання засудженому призначено судом у відповідності з ст.65 КК України, з врахуванням як обстага.ни самої події, так і обставини, що обтяжують і пом'якшують вину засудженого. У відповідності до наведеного було призначене мінімальне покарання передбачене санкцією статті закону за яким він притягнутий до відповідальності. Тому призначене йому покарання відповідає тяжкості скоєного злочину і особи самого засудженого. Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1, або ж виправдання, колегія суддів судової палати не вбачає.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вирок  Старовижівського  районного  суду  від   17  липня  2006  року  щодо  ОСОБА_1 залишити без змін.