Справа № 11-501/06 Головуючий у 1 інстанції Миронюк М.Г.
ст. 187 ч.2 КК України Доповідач Силка Г.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Хлапук Л..І.
суддів Матвієнко Н.В., Силки Г.І.
з участю прокурора Смолюка Б.С.
захисника - адвоката ОСОБА_1
захисника ОСОБА_5
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями помічника Ковельського міжрайонного прокурора, захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 12 липня 2006 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець і житель м.Ковель, АДРЕСА_1 Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, непрацюючий, судимий вироком Ковельського міськрайонного суду від 2 листопада 2001) року за ч.2 ст. 185 КК України на 2 /два/ роки позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік,
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 5 /п'ять/ років позбавлення волі; за ч.2 ст. 187 КК України на 7 /сім/ років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ч.І ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначеного ОСОБА_3 8 /вісім/ років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є власністю засудженого.
На підставі ч.І ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 2.11.2005 року, остаточно визначено до відбування ОСОБА_3 9 /дев'ять/ років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є власністю засудженого.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з 14 березня 2006 року, з часу взяття його від варту.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець і житель м.Ковель, АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, судимий вироком Ковельського міськрайонного суду від 29 грудня 2005 року за ч.2 ст.186 КК України на 4 /чотири/ роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України на 3 /три/ роки,
засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 7 /сім/ років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його власністю.
На підставі ч.І ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 29.12.2005 року і остаточно визначено до відбування ОСОБА_4 9 /дев'ять/ років позбавлення волі, з конфіскацією майна, що є власністю засудженого.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати ОСОБА_4 з 12 березня 2006 року. На підставі ст. 96 КК України призначено примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженець і житель м.Ковель, АДРЕСА_3, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, непрацюючий, не одружений, судимий вироком Ковельського міськрайонного суду від 16.09.2005 року за ч.І ст. 186 КК України до штрафу в сумі 850 грн.,
засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 7 /сім/ років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є власністю засудженого. Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 12 травня 2006 року.
Запобіжїглй захід засудженим залишено тримання під варто.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 судові витрати в сумі 132 грн. 65
коп. в доход держави,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за те, що вони 11 березня 2006 року о 23 годині за попередньою змовою між собою, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля ставка, що навпроти стадіону "Локомотив" по вул. Сагайдачного в м.Ковелі, із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, з метою заволодіння майном напали на останнього, нанісши йому удари ногами і руками по голові і тулубу, а ОСОБА_2 ще й палицею по голові, яку підібрав на місці злочину, заподіявши ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров'я. Після чого заволоділи майном потерпілого: мобільним телефоном "Соні-Еріксон К-300 І" вартістю 600 грн., в якому був стартовий пакет "Джине" вартістю 25 грн., на рахунку якого було 10 грн., шкіряним чохлом для мобільного телефону вартістю 20 грн., портмане вартістю 25 грн. з грошима в сумі 4 грн. та стартовим пакетом "Діджус" вартістю 25 грн. на рахунку якого було 6 грн., запальничкою вартістю 15 грн., всього майном загальною вартістю 730 грн.
Крім цього ОСОБА_3 в цей же день близько 21 години, знаходячись на зупинці біля школи № з по вул.Незалежності в м. Ковелі, в стані алкогольного сп'яніння, повторно, з метою відкритого викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_7, заподіявши легкі тілесні ушкодження без розгляду здоров'я та відкрито викрав мобільний телефон марки "Соні-Еріксон Т-290 І вартістю 407 грн. 50 коп. з стартовим пакетом "Діджус" вартістю 50 грн., на рахунку якого було 5 грн. та який знаходився в щкіряному чохлі вартістю 15 грн. і гроші в сумі 4 грн. 70 коп., а всього майна на загальну суму 482 грн. 20 коп.
В апеляціях на вирок суду помічник Ковельського міжрайонного прокурора Мосійчук О.П., не оспорюючи кваліфікації дій засуджених і доведеності ними вчиненого, вказує, що судом безпідставно застосовано ст. 96 КК України ОСОБА_4, призначивши йому примусове лікування від алкоголізму.
Просить змінити вирок щодо ОСОБА_4, виключивши вказівку суду про застосування примусового лікування від алкоголізму.
. Захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 зазначає, що останній засуджений за ч.2 ст. 187 КК України безпідставно за відсутності прямих доказів його винності.
Просить вирок змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_2-з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України та врахувавши дані про його особу, обрати йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції зазначає, що наносячи удари палицею по тулубу потерпілого ОСОБА_6, він хотів розборонити бійку, а не заволодіти майном останнього. Просить пом'якшити покарання.
Засуджений ОСОБА_3 в своїх апеляціях вказує на безпідставність його засудження за ч.2 ст. 187 КК України, так як ударів по голові потерпілому ОСОБА_6 він не наносив. Просить перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 187 КК України на ч,2 ст. 186 КК України та пом'якшити покарання.
; Засуджений ОСОБА_4 стверджує, що він засуджений не обгрунтовано, за відсутності будь-яких доказів його винності. Крім того, суд безпідставно йому застосував примусове лікування від алкоголізму. Просить винести справедливе рішення по справі.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, пояснення засуджених, які свої апеляції підтримали, захисників, які просять задовольнити апеляції засуджених, прокурора про необхідність залишення вироку без зміни щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині кваліфікації їх дій, доведеності і обраної міри покарання та змінити вирок щодо ОСОБА_4, виключивши ст. 96 КК України, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і засудженого ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково, апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 задоволенню не піддягають.
Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні грабежу поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_8 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_9 і заволодіння майном останнього, обгрунтовані об'єктивними доказами, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Як показав потерпілий ОСОБА_8, що 11 березня 2006 року у вечірній час коли він стояв на зупинці біля школи № 3 в м.Ковелі, до нього підійшов ОСОБА_3, відвів його в провулок Шевченка, де наніс удар кулаком в обличчя, від якого він впав на землю. Після цього він став підніматись щоб втекти від ОСОБА_3, однак останній збив його з ніг та заламавши руку забрав мобільний телефон марки "Соні-Еріксон Т-290 І" вартістю 407,50 грн., із стартовим пакетом "Діджус" на рахунку якого було 5 грн. і який був у чохлі вартістю 15 грн. та з кишені забрав 4 грн. 70 коп.
Аналогічні показання щодо обставин нанесення йому тілесних ушкоджень і заволодіння його майном дав ОСОБА_8 під час відтворення з ним обстановки і обставин події/а.с. 98-100/.
Об'єктивність показань потерпілого стверджується висновком судово-медичної експертизи № 256 від 20.04.2006 року, з якої вбачається, що у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців правої та лівої скроневих ділянок, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я /а.с. 75/.
Про те, що ОСОБА_3 11 березня 2006 року біля 21 години відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_8, а саме мобільним телефоном разом з чохлом, не заперечував і сам засуджений, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні.
Вищенаведеними доказами спростовуються посилання ОСОБА_3 в апеляції про те, що він потерпілому ОСОБА_8 не наносив тілесних ушкоджень . при заволодінні майном останнього.
Тому дії; ОСОБА_3 в цій частині кваліфіковані судом правильно за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно.
Судом також правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблено обгрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб.
Як показав потерпілий ОСОБА_6, що 11 березня 2006 року у вечірній час він з ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були в барі "Омега", де вживали спиртні напої, потім вирішили піти в бар "Берізка". Проходячи через поле, ОСОБА_3 попросив у нього мобільний телефон, на що він відмовився давати. Тоді ОСОБА_3 вдарив його в обличчя і в цей час підбігли ОСОБА_4, ОСОБА_2 та збивши його з ніг, стали наносити удари руками і ногами по голові і тулубу. ОСОБА_2 наносив удари також палицею. Під час розбійного нападу в нього забрали мобільний телефон "Соні-Еріксон К-300 І" вартістю 600 грн. із стартовим пакетом "Діджус" на рахунку якого було 10 грн., портмане вартістю 25 грн. з грошима в сумі 4 грн., стартовий пакет "Діджус" вартістю 25 грн. на рахунку якого було 6 грн. і запальничку. Наносячи удари підсудні йому заподіяли легкі тілесні ушкодження з розладом здоров'я.
Як показала свідок ОСОБА_11, що вона разом з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 знаходилися в барі "Омега" 11 березня 2006 року у вечірній час, де вживали спиртні напої. Потім вирішили поїхати в бар "Берізка". Коли йшли через поле, то ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 напали на ОСОБА_6 і стали його бити, збивши його з ніг. Пізніше ОСОБА_6 сказав їй, що в нього забрали мобільний телефон та інші речі.
Про те, що в ОСОБА_2 було вилучено мобільний телефон із стартовим пакетом "Діджус", які належать потерпілому ОСОБА_6 стверджується протоколом добровільної видачі /а.с. 22/.
З висновку судово-медичної експертизи № 230 від 10 квітня 2006 року видно, що в потерпілого ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді ран правої тім'яної ділянки волосистої частини голови, нижньої повіки правого ока, першого пальця лівої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, синці та садна нижньої повіки правого ока, лівої кисті, грудини, правої поперекової ділянки, правої кисті, лівої тім'яної ділянки волосистої частини голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів /руками, ногами, палицею/ в час вказаний в постанові /а.с.67/.
Про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 попередньо домовились про вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_6, а також всі троє напали на останнього і стали наносити йому удари руками і ногами по тулубу і голові, збивши з ніг потерпілого, а ОСОБА_2 наносив удари по голові! також палицею стверджував на досудовому слідстві ОСОБА_3 /а.с. 124-126, 132-135/.
Вищенаведеними доказами спростовуються посилання в апеляція:: ОСОБА_4 про непричетність його до вказаного злочину, ОСОБА_2 і його захисника про те, що ОСОБА_2 розбороняв бійку і не приймав участі у нападі та твердження ОСОБА_3, що ударів потерпілому по голові він не наносив.
Безпідставними є посилання засуджених і захисника ОСОБА_1, яке спростовується наведеними доказами і про те, що в ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 не було попередньої змови між собою щодо вчинення розбійного нападу на ОСОБА_6 з метою заволодіння майном останнього.
Обставини, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів чи правильність висновків суду про винність ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у злочині, за який їх засуджено, не встановлено.
Дії ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в цій частині за ч.2 ст. 187 КК України як вчинення ними розбійного нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, кваліфіковано правильно.
Призначене покарання засудженим відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого ними злочину та даних про їх особи.
Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на ч.2 ст.186 КК України, застосування ОСОБА_2 ст.75 КК України та пом'якшення покарання всім засудженим, колегія судців не вбачає.
Разом з тим апеляції помічника прокурора і засудженого ОСОБА_4 підлягають до задовольнення частково в тій частині, що судом безпідставно застосовано ОСОБА_4 примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі. Тому дана вказівка суду підлягає виключенню із вироку.
Крім того, судом невірно визначено ОСОБА_2 строк відбуття покарання. Оскільки, як вбачається з протоколу затримання, ОСОБА_2 затриманий 12 березня 2006 року, а не 12 травня, як визначено судом /а.с. 204/. Тому в цій частині вироку слід внести виправлення, вказавши, що строк відбуття покарання
ОСОБА_2 слід рахувати з 12 березня 2006 року, а не 12 травня 2006 року, як
вказано судом.
Відповідно до вимог ст.59 КК України, призначаючи засудженим покарання у виді конфіскації майна, суд не вказав чи все майно засуджених, чи його частина підлягає конфіскації. Тому, колегія суддів вважає за необхідне запропонувати суду в порядку ст.409 КПК України вирішити питання щодо розміру конфіскованого майна.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області
УХВАЛИЛА:
Апеляції помічника Ковельського міжрайонного прокурора Мосійчука О.П., і засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Апеляції захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 залишити*без задоволення.
Вирбк Ковельського міськрайонного суду від 12 липня 2006 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 залишити без зміни, виключивши з вироку вказівку суду про застосування примусового лікування від алкоголізму відносно засудженого ОСОБА_4.
В порядку ч.2 ст.365 КПК України внести виправлення в резолютивну частину вироку вказавши, що строк відбуття покарання ОСОБА_2 слід рахувати з 12 березня 2006 року замість 12 травня 2006 року, як зазначено судом.
В порядку ст.409 КПК України запропонувати суду вирішити питання про частину майна, яке підлягає конфіскації.
Головуючий /-/ Хлапук Л.І.
Судді/-//-/Матвієнко Н.В., Силка Г.І.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду Г.І.Силка