Справа 22ц -11647/2006 р. Головуючий у І Інстанції
Князєва Н.В.
Категорія 30(1) Доповідач Неклеса В.І
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006р. серпня 16 дня колегія суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого: Неклеси В.І.
Суддів: Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А. при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_1, на рішення Інгулецького районного суду м .Кривого Рогу від 29 травня 2006 року, по справі за позовом ЗАТ "Надєжда" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору найма квартири та про виселення їх без надання другого житлового приміщення.
Особи, яки беруть участь у розгляді справи:
відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх
представник ОСОБА_1; представник позивача ЗАТ
"Надєжда" Кудрявцев Віктор Михайлович.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 29 травня 2006 року розірван договір найму квартири АДРЕСА_1, укладений 15 січня 2002 року між концерном "Надєжда" та ОСОБА_2 і висилині ОСОБА_2 та ОСОБА_3. із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення .
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ЗАТ "Надєжда" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 17 грн. та на користь ДП "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційне-технічне забезпечення в сумі 7грн. 50коп.
Повернуто ЗАТ "Надєжда" зайве сплачений судовий збір у доход держави 8грн.50коп.
В апеляційній скарзі представник відповідачів просить скасувати рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ,так як суд не вірно застосував ст.ст. 168-170 ЖК України до встановлених правовідносин та не взяв до уваги заключні та перехідні положення ЦК України і не застосував главу 59 ЦК України в редакції 2003 року .Суд не врахував положення ЗУ "Про власність " та умови договору укладеного між позивачем та відповідачем і що відповідач ОСОБА_2 була звільнена по п.іст.36 КЗпП України .
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд вірно встановив обставини по справі, дав їм належну оцінку і відповідно до положень Закону України "Про власність ", норм процесуального закону обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині розірвання договору майна квартири від 15 січня 2002 року та виселення відповідачів із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення.
Такий висновок суду підтверджується матеріалами справи. Із договору найма квартири від 15 січня 2002 року убачається ,що наймодатель може розірвати договір у випадку, якщо найма дач або один із всіх членів його сім'ї не знаходиться в трудових відносинах із наймодателем. Строк дії договору не був встановлений . Крім того, договір міг бути розірваний за ініціативою наймодателя у випадку, якщо наймач не сплачував квартирну плату та інші платежі протягом трьох місяців.
Вказаний договір був укладений між концерном "Надєжда " та відповідачем ОСОБА_2
Після виходу із складу концерна позивача ЗАТ "Надєжда", якому належала спірна квартира на праві власності, вказаний договір найму спірної квартири не припинявся, продовжував діяти і всі його умови та забов'язання, права наймодателя перейшли до ЗАТ "Надєжда",
Згідно довідки (а.с.43) відповідач ОСОБА_2 працювала у концерні "Надєжда" до 31 березня 2003 року пекарем та начальником зміни .
Спірна квартира була повернута концерном "Надєжда" у власність ЗАТ "Надєжда" на підставі протоколу НОМЕР_1 у зв'язку з виходом ЗАТ "Надєжда" із складу концерна "Надєжда" (а.с.60).
Після звільнення з концерна "Надєжда" відповідач ОСОБА_2 не працевлаштувалась в ЗАТ "Надєжда", стала на облік в Інгулецький центр зайнятості де і перебувала на обліку з 14 квітня 2003 року по 07 квітня 2004 року і з 10 червня 2004 року знята з обліку у зв'язку з працевлаштуванням до приватного підприємця ,що підтверджується довідкой НОМЕР_2 (а.с.106).
На підставі вказаних обставин суд вірно дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 з квітня 2004 року не виконує умов договору найма квартири в частині знаходження її або любого члена її сім'ї у трудових відносинах із власником спірної квартири і позивач набув права на подання позову про розірвання договору найму квартири.
Задовольняючи позовні вимоги частково , суд вірно застосував положення ЗУ «Про власність » та виходив із умов, прав та обов'язків сторін по договору найму квартири . Разом з тим ,суд застосував норми житлового кодексу ,-ст.ст. 168-170 ЖК України , які не можуть застосовуватись до правовідносин між позивачем та відповідачами , оскільки вони не відносяться до житлових, а тому колегія суддів вважає їх застосування помилковим та зайвим.
Крім положень ЗУ «Про власність » суд міг застосувати і ст. ст. 825, 826 ЦК України до встановлених правовідносин, оскільки, згідно п.9 Прикінцевих та переходних положень ЦК України (2003р.) до договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і проводжують діяти після набрання чинності ЦК України , застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав , порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Не застосування норм ЦК України судом при розгляді цього спору не може бути підставою для скасування рішення суду.
Доводи в апеляційній скарзі про те що суд не прийняв до уваги. що відповідач ОСОБА_2 розірвала трудовій договір за п.1 ст.36 КЗпП України , не вірно застосував норми ЖК України та не застосував норм ЦК України , не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Виходячи з наведеного , колегія судів приходить до висновку , що підстав передбачених законом для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст. ст. 303,308,313-315 ЦПК України ,колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Інгулецького районного суду м .Кривого Рогу від 29 травня 2006року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.