ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 

13 березня 2008 р.

№ 31/354

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

 

суддів:

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ЗАТ "Завиток"

 

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 р.

 

у справі

№31/354

 

господарського суду

м.Києва

 

за позовом

ЗАТ "Завиток"

 

до	МП "Київзв'язокбуд"

 

третя особа:

ЗАТ "Український мобільний зв'язок"

 

про	визнання договору недійсним

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Коваль Ю.І., Данилов Ю.В.

 

від відповідача:

Кравчук Г.Є.

 

від третьої особи:

не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 05.09.2007 р. у справі №31/354 (суддя Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 р. (судді: Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.), у задоволенні позову ЗАТ "Завиток" до МП "Київзв'язокбуд", третя особа -ЗАТ "Український мобільний зв'язок" про визнання договору недійсним відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ "Завиток" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 р. у справі №31/354 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі та визнати договір оренди нерухомого майна від 28.12.2005 р. №Е-060105DRG, укладений між МП "Київзв'язокбуд" та ЗАТ "Український мобільний зв'язок", недійсним; зобов'язати відповідача привести нерухоме майно (частину даху будівлі площею 20 кв.м, розташованої за адресою: м.Київ, вул.Ревуцького, 14) у стан, що передував укладенню спірного договору оренди нерухомого майна шляхом демонтажу встановленого обладнання базової станції, антенно-фідерних пристроїв; стягнути з МП "Київзв'язокбуд" на користь ЗАТ "Завиток" судові витрати, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 41, 92, 129 Конституції України,  ст.ст. 355, 358, 368, 369 Цивільного кодексу України.

Третя особа не скористалася своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

18.06.1996 р. ЗАТ "Завиток" (позивач) уклало з Представництвом Фонду державного майна у Харківському районі м.Києва договір купівлі-продажу приміщення, орендованого ЗАТ "Завиток", відповідно до п. 1.1 якого Представництво Фонду державного майна у Харківському районі м.Києва продало, а ЗАТ "Завиток" (покупець за договором) купив приміщення площею 127,4 м² (довідка-характеристика з БТІ №275, реєстраційне посвідчення від 13.05.1996 р. №1341-П на домоволодіння №14 по вул.Ревуцького).

Згідно з довідкою-характеристикою будівлі №14 по вул.Ревуцького у м.Києві, реєстраційним посвідченням на домоволодіння №14 по вул.Ревуць кого та експлікацією внутрішніх площ будівлі №14 по вул.Ревуць кого у м.Києві до 127,4 м² площі приміщення, викупленого позивачем, входять площі трьох кабінетів (87 м²), трьох коридорів (37,2 м²), умивальника (1,2 м²), туалету (2,0 м²).

Мале підприємство "Київзв'язокбуд" (відповідач) відповідно до договору купівлі-продажу приміщення, яке орендує МП "Київзв'язокбуд", від 02.09.1996 р. №23/П, укладеного з Представництвом Фонду державного майна України у Харківському районі м.Києва, також придбало у будинку №14 по вул.Ревуцького у м.Києві приміщення площею 833,2 м² (реєстраційне посвідчення БТІ за реєстраційним №1788-П від 28.08.1996 р. №487).

Відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу від 02.09.1996 р. №23/П передача приміщення продавцем (Представництвом Фонду державного майна України у Харківському районі м.Києва) і прийняття приміщення покупцем (відповідачем) засвідчуються актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до акта прийому-передачі приміщення, яке орендувало МП "Київзв'язокбуд", від 04.11.1996 р., реєстраційного посвідчення на домоволодіння, а також довідки-характеристики належного відповідачу нежитлового приміщення відповідач купив нежитлове приміщення загальною площею 833,2 м² в будинку №14 по вул.Ревуцького у м.Києві; однак у вказаних документах не зазначено, які саме приміщення входять до загальної площі придбаного відповідачем приміщення.

Відповідно до експлікації внутрішніх площ приміщення за вказаною адресою до загальної площі приміщення в розмірі 833,2 м² входить площа основних приміщень у розмірі 615,7 м² та підсобних приміщень у розмірі 217,5 м².

Згідно з договором оренди нерухомого майна від 28.12.2005 р. №F-060/05 DRG МП "Київзв'язокбуд" надало в оренду ЗАТ "Український мобільний зв'язок" частину даху площею 20 м² будівлі, розташованої за адресою: м.Київ, вул.Ревуцького, 14, для розміщення обладнання базової станції, антенно-фідерних пристроїв, телекомунікаційного та іншого обладнання.

Позивач, вважаючи, що внаслідок укладення між МП "Київзв'язокбуд" та ЗАТ "Український мобільний зв'язок" без погодження з позивачем договору оренди даху будинку по вул.Ревуцького, 14 у м.Києві, який є спільною власністю позивача та відповідача,  порушено його права та охоронювані законом інтереси як власника частини вказаного будинку, звернувся до господарського суду з позовом до МП "Київзв'язокбуд" про визнання договору, укладеного між МП "Київзв'язокбуд" та ЗАТ "Український мобільний зв'язок", недійсним; зобов'язання відповідача демонтувати встановлене обладнання базової станції, антенно-фідерних пристроїв на даху нежитлового приміщення по вул.Ревуцького, 14 у м.Києві.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстан ції виходив із того, що: по-перше, дах будинку по вул.Ревуцького, 14 у м.Києві знаходиться у спільній сумісній власності співвласників будівлі; по-друге, позивачу належить 13% площі будинку і, відповідно, така ж частина від площі даху будинку; по-третє, відповідач звертався до позивача з листом від 21.07.2006 р. №41 про необхідність надання згоди на проведення робіт з розміщення базової станції, але згоди не отримав.

Залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, оскільки чинним законодавством України не врегульовано питання про те, чи є дах нежитлової будівлі спільною сумісною власністю власників приміщень цієї будівлі, то підставою виникнення права спільної сумісної власності може бути договір; по-друге, позивач не подав доказів того, що право спільної сумісної власності позивача та відповідача на дах будівлі виникло на підставі договору; по-третє, надані відповідачем у підтвердження його права власності на дах документи не є належними і допустимими доказами права власності відповідача на спірний дах; по-четверте, позивач не довів, що дах будівлі №14 по вул.Ревуцького в м.Києві є спільною сумісною власністю позивача та відповідача і, відповідно, не довів порушення прав позивача як співвласника даху внаслідок передачі відповідачем без згоди позивача частини даху в оренду ЗАТ "Український мобільний зв'язок" для розміщення базової станції та іншого телекомунікаційного обладнання.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено факт набуття позивачем права власності на приміщення площею 127,4 м² в нежитловому будинку №14 по вул.Ревуцького в м.Києві на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 18.06.1996 р., як і встановлено факт передачі відповідачем 3-ій особі в оренду частини даху вказаного будинку для розміщення базової станції без згоди позивача (як власника частини приміщень вказаного будинку).

Враховуючи, що предметом позову є визнання недійсним договору оренди частини даху будинку №14 по вул.Ревуцького у м.Києві, укладеного відповідачем із 3-ою особою без погодження з позивачем у зв'язку з порушенням охоронюваних законом інтересів позивача як співвласника вказаного будинку, до предмету доказування у даній справі входить встановлення хто є власником спірного даху.

Однак, господарський суд апеляційної інстанції, заперечивши висновки господарського суду першої інстанції щодо спільної сумісної власності позивача та відповідача на дах будівлі, обмежився посиланням на неврегулюваність вказаного питання чинним законодавством України і не встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, в т.ч. не встановив хто є власником об'єкта спірного договору оренди -даху будинку №14 по вул.Ревуцького і, відповідно, не встановив наявність (чи відсутність) у відповідача права на передачу в оренду даху без згоди позивача як власника частини приміщень вказаного будинку.

Оскільки право володіння, користування і розпорядження майном належить власникові (ст. 317 Цивільного кодексу України), розпоряджатися дахом будинку №14 має право лише власник даху (який господарськими судами не встановлений).

При цьому господарським судом апеляційної інстанції не взято до уваги норми ст. 8 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону); у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Висновки апеляційного господарського суду про недоведеність позивачем факту порушення його прав як співвласника даху (як підставу для відмови в позові) не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду не лише за захистом своїх порушених прав, а й за захистом охоронюваних законом інтересів (а господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено наявність у позивача права власності на частину приміщень будинку, дах якого відповідачем без погодження з позивачем було надано в оренду).

Крім того, слід зазначити, що господарськими судами не залучено до участі у справі як відповідача ЗАТ "Український мобільний зв'язок", який є стороною оспорюваного договору оренди даху.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111⁵ та ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, п. 3 ст. 111⁹, ст.ст. 111¹⁰, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЗАТ "Завиток" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 р. у справі №31/354 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 р. та рішення господарського суду м.Києва від 05.09.2007 р. у справі №31/354 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

 

Головуючий                                                                                           К.Грейц

 

Судді                                                                                                        О.Глос

 

                                                                                                                 С.Бакуліна