КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2007 № 35/85
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі: Дегтярюк Л.О.
За участю представників:
від позивача - Бежевець А.М. - провідний юрисконсульт (дов. б/н від 07.06.2007);
від відповідача - ОСОБА_2 - представник (дов. №5169 від 16.04.2007);
від третьої особи - Костишена В.Л. - провідний спеціаліст-юрисконсульт (дов. №130 від 14.12.2006);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.06.2007
у справі № 35/85 (Літвінова М.Є.)
за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
третя особа відповідача Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"
третя особа позивача
про примусове звільнення орендованої площі
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 розгляд справи відкладався на 18.09.2007 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із нез'явленням відповідача у судове засідання.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2007 продовжено строк розгляду даної справи, в межах ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відпускним періодом колегії суддів, в провадженні якої знаходиться дана справа.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.06.2007 повністю задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, пред'явлений до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, третя особа Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, про примусове звільнення орендованої площі.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, не погоджуючись із вищевказаним процесуальним документом, звернулася до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Підстави апеляційного скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, не враховано те, що ані позивач, ані третя особа не повідомили відповідача про закінчення терміну договору оренди №1122 в порядку та строки, передбачені ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”; крім того, ст. 764 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву №30-04/7603 від 17.10.2005 не може вважатися доказом повідомлення орендаря про припинення терміну договору та про не продовження на наступний термін, оскільки ні позивач, ні третя особа у справі не надали доказів направлення вказаного листа відповідачу; інших листів чи матеріалів, які б свідчили про попередження відповідача про відмову в продовженні орендних відносин, в визначений законодавством період не існує.
Господарський суд першої інстанції не взяв до уваги факт, що має значення для об'єктивного вирішення даного спору, а саме, те, що лист №717/969 від 04.10.2005 Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” направлений РВ ФДМ України до розгляду комісією з розподілу площ питання продовження договору оренди спірного майна, тобто, на думку, заявника, з порушенням законодавства.
Крім того, на думку заявника, господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, незадоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів - протоколу №7 комісії з розподілу площ та визначення доцільності здачі в оренду тимчасово невикористаних приміщень позивача від 01.11.2005, що підтверджується відсутністю відповідного запису про це в описовій частині рішення та в аудіозапису судового процесу.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2007 надало відзив на апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, в якому зазначає, що рішення місцевого господарського суду законне та обґрунтоване, прийняте без порушень матеріального чи процесуального права; в мотивувальній частині оскаржуваного рішення вказані обставини, достовірно встановлені судовою інстанцією: причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення. У рішенні суду цілком справедливо зазначено, що на підставі п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу; однак відповідач цього не зробив, що послугувало причиною для звернення до суду.
Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” також надав апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, в якому йдеться про те, що відповідач був письмово попереджений про закінчення терміну дії договору, а також про відсутність у позивача наміру продовжувати в майбутньому орендні відносини. Однак відповідач окрім того, що не звільнив орендоване ним приміщення, ще й, всупереч умовам договору, відкрив в ньому хімчистку, що є підставою для розірвання договору.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі
При розгляді апеляційної скарги, апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені матеріали справи, обговорені усі обставини справи і встановлено наступне.
29.10.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (надалі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1122 (надалі - договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 43, 7 мІ, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 гуртожиток №17, кімнати цокольного поверху за №№11, 12, частину кімнати №10, частина коридору. Згідно з цим же пунктом договору, балансоутримувачем переданого в оренду майна є Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” (надалі - позивач); орендоване майно передане орендарю з метою розташування в ньому перукарні (побутові послуги).
РВ ФДМ України по м. Києву (далі позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до СПД ОСОБА_1 (далі орендар, відповідач) про звільнення орендованого майна. Підставою для звернення стало, на думку позивача, порушення орендарем умов договору щодо звільнення орендованого приміщення у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, незважаючи на те, що позивач як балансоутримувач даного майна неодноразово повідомляв орендаря про не продовження терміну договору на наступний строк. Однак, незважаючи на це, орендар не звільнив орендоване ним майно, а продовжує безпідставно користуватися ним.
04.06.2007 Господарським судом м. Києва задоволено позов позивача, зобов'язано відповідача звільнити державне майно. Рішення суду мотивовано наступним: після закінчення строку дії договору оренди, останній не продовжувався на наступний термін, оскільки балансоутримувач орендованого відповідачем майна не надавав письмової згоди на його продовження, що згідно з умовами договору є підставою для звільнення відповідачем вказаного приміщення. Позивач довів у судовому засіданні належними засобами доказування те, що відповідач був вчасно повідомлений про закінчення строку дії договору та про не продовження договірних відносини у майбутньому, однак після закінчення терміну дії договору оренди №1122 орендоване приміщення, в порядку передбаченому договором, не звільнив, а тому позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується із рішенням місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги СПД-ФО ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Сторони по договору погодили строк його дії, а саме, з 29.10.2004 до 29.09.2005 включно (п. 12.1); крім того, пунктом 12.6 договору сторони закріпили, що останній вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві, лише за письмовою згодою орендодавця та балансоутримувача протягом одного місяця після закінчення строку цього договору.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відносини оренди, зокрема, щодо державного майна регулюються договором, цим законом та іншим нормативно-правовими актами.
Оскільки нерухоме майно, що передавалось відповідачу в оренду на підставі договору оренди нерухомого майна №1122 від 29.10.2004 належить до державної власності, застосуванню підлягає Закон України ”Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що РВ ФДМ України по м. Києву в обґрунтування повідомлення відповідача про припинення договору оренди №1122 посилається на направлення ним останньому листів №30-04/7603 від 17.10.2005 та №30-04/5313 від 27.06.2006.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 п. 2.1 роз'яснень Вищого арбітражного осуду України № 02-5/289 від 18.09.1997 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що про витребування доказів, господарський суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі або в ухвалі про відкладення розгляду справи.
Так, ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2007 про прийняття апеляційної скарги до провадження та від 17.07.2007 про відкладення розгляду даної справи від позивача витребувалися докази направлення відповідачу листів-попереджень про припинення договору оренди.
Однак позивач не надав суду доказів направлення відповідачу листа від 17.10.2005 № 30-4/7603, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди державного майна №1122, укладений 29.10.2004 між СПД-ФО ОСОБА_1 та РВ ФДМ України по м. Києву після закінчення 11-місячного строку, на який його було укладено, продовжений на тих самих умовах і на той самий термін, в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а саме, до 29.08.2006.
Згідно з ч. 2 п. 12 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 05-2/237 від 25.05.2000 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна” заяву про припинення або зміну умов договору оренди заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, своїм листом №30-04/5313 від 27.06.2006 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву повідомило СПД-ФО ОСОБА_1 про припинення договору оренди, про небажання НТУ України “КПІ” продовжувати договір оренди №1122 на наступний термін, а також попросило звільнити займане відповідачем приміщення (докази направлення та вручення вказаного листа відповідачу на а.с. 47, 49).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 26 закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено; дана норма кореспондується із п. 1 ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди №1122 припинив свою дію 29.08.2006 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п. 5.7 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендарю (балансоутримувачу) орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану орендованого майна з вини орендаря; пунктом 2.4. договору встановлений 10-денний термін для повернення орендарем по акту орендованого ним майна.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання.
Однак, всупереч вищенаведеним нормам, орендар не звільнив орендоване ним приміщення після закінчення терміну договору оренди та не повернув його, в установленому договором порядку орендарю або ж балансоутримувачу, незважаючи на те, що вчасно був повідомлений про закінчення договору оренди та про не продовження останнього на наступний термін.
Виходячи із викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем порушено договірні зобов'язання щодо звільнення приміщення після закінчення терміну дії договору оренди №1122.
Стосовно посилань відповідача на те, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що лист НТУ України “КПІ” від 04.10.2005 №717/969 направлений РВФДМ України по м. Києву до розгляду комісією з розподілу площ питання продовження договору оренди спірного майна, колегія суддів зазначає, що даний лист є нічим іншим ніж свідчення листування (переписки) між балансоутримувачем та орендодавцем спірного майна, а не повідомленням орендаря, в розумінні ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного так комунального майна”, про припинення договору оренди, а тому не має значення для правильного вирішення даної справи коли вказаний лист був складений та надісланий РВ ФДМ України по м. Києву; крім того, висновки господарського суду першої інстанції не ґрунтуються на даному листі.
Крім того, апеляційний господарський суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, що полягає у не задоволенні господарським судом першої інстанції клопотання представника відповідача про витребування доказів - Протоколу комісії з розподілу площ та визначення доцільності здачі в оренду тимчасово невикористаних приміщень НТУ України “КПІ” від 01.11.2005, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.
Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, місцевим господарським судом правильно зроблено висновок на підставі наявних в матеріалах справи документів про те, що відповідач був вчасно повідомлений про закінчення терміну дії договору та про не продовження його на наступний термін, а тому протокол № 7, про витребування якого відповідач заявив клопотання, не міг би вплинути на висновок суду про закінчення договору оренди №1122 та про обов'язок відповідача звільнити займане ним приміщення.
Крім того, лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву №30-04/5313 від 27.06.2006, яким, як підтверджується матеріалами справи, відповідача повідомлено про припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено та про не продовження останнього на наступний термін, складений та надісланий відповідачу вже після прийняття комісією з розподілу площ та визначення доцільності здачі в оренду тимчасово невикористаних приміщень НТУ України “КПІ” рішення, оформленого протоколом №7 від 01.11.2005.
Щодо посилань відповідача на те, що оскільки він продовжує користуватися спірним майном після закінчення строку договору оренди, йому виставляються рахунки на сплату орендної плати, які він сплачує, то це свідчить, в розумінні ст. 764 Цивільного кодексу України, про продовження договірних відносин з позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що орендодавець своїм листом повідомив орендаря про припинення договору оренди та про не продовження орендних відносин у майбутньому; чинним законодавством України не передбачено, що сплата орендних платежів після припинення дії договору оренди продовжує його дію.
Крім того, п. 5.16 договору оренди №1122 передбачено, що орендар сплачує орендну плату за фактичне користування майном до дня передачі останнього по акту передачі-приймання орендодавцю або ж балансоутримувача.
Виходячи із викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду від 04.06.2007, оскільки воно прийняте у відповідності до чинного законодавства України, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При розгляді даної справи господарським судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, висновки, зроблені ним ґрунтуються, на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи; доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його скасування, адже не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Керуючись 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від 04.06.2007 у справі №35/85 залишити без змін, апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 без задоволення.
2. Матеріали справи №35/85 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.
18.09.07 (відправлено)