Справа № 2-а-5854/11

ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                      Зінченко С.В.,

при секретарі                               Шевчук Я. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила здійснити перерахунок та виплату пенсії як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 01.05.2011 року по 31.10.2011 року та зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати дану допомогу довічно, посилаючись на те, що відповідачем такі нарахування та виплати не здійснюються всупереч вказаній нормі закону.

В судовому засіданні позивач поданий позов підтримала та просила про його задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а. с. 14), про причини неявки суд не повідомив, а тому суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, відноситься до категорії осіб, визначених положенням статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на виплату щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

26.09.2011 року позивач звернулась до відповідача з заявою про нарахування надбавки до пенсії.

З листа відповідача від 10.10.2011 року (а. с. 9) вбачається, що позивачу з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року було нараховано та виплачено  надбавку у розмірі  - 47,00 грн.; з 01.04.2008 року  по  30.06.2008 рік –48,10 грн.; з 01.07.2008 року по 30.09.2008 рік –48,20 грн., з 01.10.2008 рік –49,80 грн. так як саме в такі розміри виплати були передбачені ч. 2 ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік»було зупинено дію норми Закону України «Про захист дітей війни»в частині виплати щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 19.01.2006 року в 2006 році було запроваджено поетапну виплату зазначеної надбавки, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Однак, зазначеного порядку так і не було розроблено, тому визначення розміру надбавки дітям війни не вбачається можливим.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни»виплачується  особам  які  є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) зазначене положення визнано таким, що не відповідає Конституції України. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З моменту прийняття Рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до моменту внесення до неї змін Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», а саме стосовно виплати 30% мінімальної пенсії за віком , набула законної сили.

Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме встановлено підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно з ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»зазначена надбавка встановлюється в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/1008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зазначене положення визнано таким, що не відповідає Конституції України, в зв'язку з чим редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до внесення до неї змін до деяких законодавчих актів»а саме: в частині підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, набула сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача, яка мала вираз у відмові здійснення перерахунку та виплаті пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування», призвела до порушення конституційних прав позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституії України) та поставила у нерівні умови (ст. 24 Конституії України).

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний  позов  може  бути  подано в межах строку звернення до адміністративного суду,  встановленого  цим  Кодексом або іншими законами. Для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до приписів ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері  публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Також право на звернення до адміністративного суду визначено ст. 104 КАС України, у відповідності до вимог якої до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вражає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить проводити нарахування та виплачувати надбавку в розмірі 30% до пенсії як дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.05.2011 року по 31.10.2011 року та призначити нарахування надбавки довічно, проте позов поданий 13.10.2011  року.

Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв’язку з цим  визнання будь-якого права, яке на день звернення, до суду не є порушеним, або будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим.  З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов’язнання  відповідача провести перерахунок пенсії та нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни підлягають частковому задоволенню в період з 01.05.2011 року по 13.10.2011 рік.

Керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни»,  Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про державний бюджет України на 2011 р.», Постановою КМУ від 06.07.2011 р № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», ст.ст. 3,71,158-163 КАС України, суд -

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та, керуючись ст.ст. 99, 100, 183-2, 256 КАС України, суддя,-                    

постановив :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії –задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни з 01.05.2011 року та по 13.10.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В решті позову –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 (три) гривні 40 копійок судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:          Зінченко С.В.