КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.12.2007                                                                                           № 4/252

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від прокуратури - не з"явився

від позивача 1 - не з"явився

від позивача 2 - не з"явився

 від відповідача - ОСОБА_2. за дов.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора Подільського району м. Києва Твердохліб М.Г.

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2007

 у справі № 4/252  

 за позовом                               Заступника прокурора Подільського району м. Києва Твердохліб М.Г. в інтересах держави в особі 1. Подільської районної у м. Києві ради, 2. Комунального підприємства "Оренда"

 до                                                   Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 про                                                  звільнення приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2007 у справі

№ 4/252 в задоволенні позову Заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства „Оренда” до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1 про звільнення приміщення відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням заступник прокурора звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням та просить прийняте рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідність прийнятого рішення обставинам справи.

В своєму апеляційному поданні заступник прокурора посилається на те, що судом першої інстанції помилково застосовано положення частини другої статті 220 Цивільного кодексу України щодо ухилення позивача від нотаріального оформлення договору № 6089 від 14.10.2004, оскільки факт ухилення сторони від нотаріального посвідчення договору під час розгляду справи судом не досліджувався.

Також заступник прокурора не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурором необґрунтовано необхідність представництва інтересів держави в даній справі та  що у даному випадку жодні права позивачів порушені не були. Так, заступник прокурора зазначає, що порушення цивільного законодавства України при укладанні оспорюваного договору одночасно порушує інтереси держави у сфері встановлення у державі правопорядку.

Відповідач у відзиві проти вимог апеляційного подання заперечує, просить залишити його без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Представник прокуратури, позивача 1 та позивача 2 в судове засідання не з"явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час і місце засідання суду повідомлені належним чином. Оскільки в матеріалах справи відсутні нові докази, колегія вважає можливим розгляд справи у відсутності представників  сторін, що не з”явилися.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи,  колегія встановила наступне:

14.10.2004 розпорядженням Подільської районної у м. Києві Державної адміністрації № 1104 „Про передачу в орендне користування нежилих приміщень” СПД ОСОБА_1 надано в орендне користування строком на 10 років нежиле приміщення загальною площею 70 кв.м. по АДРЕСА_1та зобов'язано Комунальне підприємство „Оренда” укласти договір оренди згідно з цим розпорядженням.

Того ж дня між Комунальним підприємством „Оренда” (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) укладено договір № 6089 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва, за умовами якого орендодавець передає, а орендар  приймає в оренду приміщення на першому поверсі загальною площею 70 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення пункту побутового обслуговування населення (пункт 1.1).

Строк дії договору встановлено до 14.10.2014 (пункт 6.2), тобто 10 років.

Відповідно до частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно частини першої статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі зазначених норм, укладеного між сторонами договору № 6089 від 14.10.2004, часткового виконання умов договору (здійснення оплати оренди відповідачем) та ухилення орендодавця від нотаріального посвідчення  договору № 6089, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений між Комунальним підприємством  „Оренда” та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою  ОСОБА_1 є дійсним.

Однак, колегія вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим з наступних підстав.

Згідно приписів частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України обов'язковою умовою визнання договору дійсним є факт ухилення однієї з сторін договору від його нотаріального оформлення.

В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують ухилення орендодавця від нотаріального посвідчення укладеного договору.

Виходячи із приписів наведеної норми  для того, щоб визнати спірний договір дійсним та діючим, відповідач повинен був прийняти всі заходи для нотаріального посвідчення даного договору і тільки при наявності факту відмови позивача від нотаріального посвідчення даного договору виникли б підстави для застосування ч.2 ст.220 ЦК України.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що відповідач надсилав позивачу лист з вимогою нотаріально зареєструвати спірний договір, то слід зазначити наступне: лист від імені відповідача дійсно був ним надісланий, але не позивачу, а Подільській районній державній адміністрації у місті Києві, що підтверджується також листом-відповіддю №П-2347/1 від 28.08.07р. Крім того, зазначений лист був надісланий після подання позову.

Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку, що відповідно до положень частини першої статті 220 ЦК України договір № 6089 від 14.10.2004 є недійсним.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість представництва прокурором  інтересів держави по даній справі,  колегія вважає його помилковим, враховуючи наступне.

Згідно частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві  прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що під поняттям „орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах”, зазначених в частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, треба розуміти орган державної влади, або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 41 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” районні у містах ради та їх виконавчі органи відповідно до Конституції та законів України здійснюють управління нерухомим майном, що належить до комунальної власності територіальних громад районів у містах.

Дослідивши матеріали справи,  колегія дійшла висновку, що порушення цивільного законодавства України при укладанні оспорюваного договору порушує інтереси держави у сфері встановлення у державі правопорядку, неправомірне перебування в користуванні відповідача приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, порушують  права Подільської районної у м. Києві ради, як розпорядника майна, що належить до комунальної власності та комунального підприємства „Оренда” як орендодавця об'єкту. 

Таким чином, представництво Заступником прокурора Подільського району м. Києва інтересів держави в особі Подільської районної у м. Києві ради та Комунального підприємства „Оренда” є обґрунтованим.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення  місцевого господарського суду підлягає скасуванню як таке, що прийняте не у відповідності із обставинами справи та з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційне подання підлягає задоволенню з прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання Заступника прокурора Подільського району м. Києва задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду м. Києва  від 12.10.2007 року у справі

№ 4/252 скасувати.

Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1(АДРЕСА_2) звільнити приміщення загальною площею 70 кв.м. за адресою: м. Київ, пров. Квітневий, 9, літ. А та передати його Комунальному підприємству „Оренда” (04071, м. Київ, вул.Костянтинівська, 2/1).

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -Фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_2)  в дохід державного бюджету України 85 грн. державного мита за подання  позовної заяви, 42,50 грн. за подання апеляційного подання. Видати наказ.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -Фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_2)   на користь Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 34614292, р/р 26000300036851 в АКБ "Форум", МФО 322948 ) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 4/252 повернути до Господарського суду  м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді