Справа № 2-345/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року                                 Жданівський міський суд Донецької області

                                                            у складі:

                                                                головуючого судді:                     Бузанова П.М.

                                                                при секретарі:                     Широкової О.І.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Вугільна компанія «ОСОБА_2 –Западна № 1», про відшкодування  моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

14 листопада  2011 року позивач ОСОБА_1  звернувся до суду  з позовом до  ПАТ «Вугільна компанія «ОСОБА_2 –Западна № 1» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок трудового каліцтва  в розмірі  50 000 грн.

             В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на наступні обставини: під час виконання трудових обов'язків у відповідача - ПАТ «Вугільна компанія «ОСОБА_2 –Западна № 1», 04.07.2008 року він виконував наряд по ремонту привода лен точного конвеєра та з ним трапився нещасний випадок, а саме: лепесток еластичної муфти ленточного конвеєра зірвався та вдарив його по обличчю, внаслідок чого він отримав струс мозку, закриту черепно-мозкову травму, перелом верхньої челюсті зліва, відкритий перелом кісток носу, забиті рани лоба та носу.  

           В зв’язку з погіршенням стану здоров’я, висновком МСЕК від 17.10.2008 року, первинно, він визнаний таким, що  втратив  професійну  працездатність  на 45 %, в зв’язку з трудовим каліцтвом 04.07.2008 року, а рішенням МСЕК від 17.10.2011 року повторно 45 %.

          Згідно акту № 47 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 08.07.2008 року, яке проводилось посадовими особами установи, причиною нещасного випадку, що з ним стався, є порушення технологічних робіт та знаходження потерпілого в небезпечній зоні.

          Через отриману травму він був вимушений змінити свій спосіб життя, його хвороба прогресує дуже часто мучать головні болі. Відновлення його здоров’я, що підірване при виконанні трудових обов’язків на підприємстві відповідача, є неможливим. Спілкування з близькими та друзями майже припинились. Його постійно мучить почуття особистої неповноцінності.

          Крім того, він має неповнолітню дитину –доньку Олександру, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на його утриманні і яка потребує уваги як матеріально характеру так і морального, однак він в силу свого стану не може у повному обсязі забезпечувати її цим, а тому по цьому приводу морально страждає.

          Втрата працездатності спричиняє йому моральні страждання і переживання, порушені нормальні життєві зв’язки внаслідок неможливості продовження активного способу життя. Внаслідок всього цього він вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. До теперішнього часу він ні до ВВДФСС ні до відповідача з заявами про відшкодування моральної шкоди, внаслідок отриманого трудового каліцтва, не звертався. Тобто, йому завдано моральну шкоду, яку і  просив відшкодувати, стягнувши з відповідача по справі  на його користь.

          В судове  засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність та просив позов задовольнити повністю.

          Представник позивача –адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність та просив позов задовольнити повністю.

          Представник відповідача –ПАТ «Вугільна компанія «ОСОБА_2 –Западна № 1», в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що в матеріалах справи мається повідомлення (а.с.    ), однак про причини своєї неявки суд не повідомив, ніяких заперечень проти позову не надав.

          На підставі наданих позивачем доказів, судом встановлені такі фактичні обставини  та відповідні до них  правовідносини:

           Позивач ОСОБА_1 працював у відповідача –ПАТ «Вугільна компанія «ОСОБА_2 –Западна № 1» з 22.10.2007 року на посаді електрослюсаря підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті та був звільнений через виявлену невідповідність роботі, що виконує, внаслідок стану здоров’я.  (а.с.                  ).

          Відповідно до акту № 47 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від  08 липня 2008 року (а.с.           ) вбачається, що  ОСОБА_1 04 липня 2008 року при виконані своїх трудових обов’язків у відповідача   він отримав струс мозку, закриту черепно-мозкову травму, перелом верхньої челюсті зліва, відкритий перелом кісток носу, забиті рани лоба та носу.

          Висновком МСЕК від 17.10.2008 року, первинно,  він визнаний таким, що  втратив  професійну  працездатність  на 45 % в зв’язку з трудовим каліцтвом від 04.07.2008 року, рекомендовано санаторно-курортне лікування та присвоєна ІІІ група інвалідності (а.с.         ). Висновком МСЕК від 18.10.2011 року він повторно визнаним втративши 45 % працездатності.

                   Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1 КЗпП України,  за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

                   Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

           Згідно з роз'ясненнями, даними в п.3.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин,  зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя,  обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

            Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч.2 указаної статті цього Кодексу, покладено на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

          Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

          Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені у ст.1167 ЦК України.

          Відповідно до вимог ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

            Судом встановлено, що позивач працював на ПАТ «Вугільна компанія «ОСОБА_2 –Западна № 1» в період з 22.10.2007 року на посаді електрослюсаря 3 розряду підземного з повним робочим днем у шахті. Втрата позивачем працездатності –45 %, настала внаслідок трудового каліцтва, спричиненого під час виконання 04.07.2008 року своїх трудових обов’язків.

Отже, роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці робітнику.

           Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з трудовим каліцтвом та втратою здоров’я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, висновком МСЕК, виписками з історій хвороб, актом про нещасний випадок та актом розслідування нещасного випадку на виробництві (а.с.                        ).

Крім того суд враховує той факт, що на утриманні у позивача знаходиться неповнолітня дитина –донька Олександра, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.    ), що  поза сумнівів свідчить про моральні переживання  позивача пов’язані з відсутністю належного їх матеріального забезпечення у відсутність втраченого здоров’я.  

              При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, відсоток втрати професійної працездатності –45 %, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, час його роботи у відповідача та умови отримання трудового каліцтва.

            З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач надмірна, і тому позов є таким, що підлягає частковому задоволенню у вигляді стягнення суми достатньої і необхідної для відшкодування спричиненої моральної шкоди.

           Відповідно до ст. 81 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 94,10 грн. на користь держави.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153,  173, 237-1 КЗпП України, ст.23, ст.1167 ч.2 ЦК України, суд, -

          ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Вугільна компанія «ОСОБА_2 – Западна № 1», про відшкодування  моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вугільна компанія «ОСОБА_2 – Западна № 1» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок  трудового каліцтва в розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч ) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вугільна компанія «ОСОБА_2 – Западна № 1»   судовий збір в розмірі 94,10 грн. (дев’яносто чотири гривні 10 копійок) на р/р 3123206700050, м.Жданівка 22030001, ЕДРПОУ 34686626, банк отримувача: ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016.    

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької  області через  Жданівський міський суд протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які  приймали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення ,можуть подати  апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

           заяву задоволено частково

Суддя Жданівського міського

суду Донецької області                                                                                  ОСОБА_4