ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
11 жовтня 2006 р. | № 2-29/2974-2006 (2-29/15831-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С., Вовка І.В., Гончарука П.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллективное предприятие по строительству «Райагрострой»на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2006р. та на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.01.2006р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллективное предприятие по строительству «Райагрострой»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-газсервис»про стягнення сум та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-газсервис»до Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллективное предприятие по строительству «Райагрострой»про визнання угоди недійсною
УСТАНОВИВ:
Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллективное предприятие по строительству «Райагрострой»не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
За приписом частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази надіслання її копії іншій стороні у справі.
Згідно ч.2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Додана до касаційної скарги ксерокопія поштової квитанції №259/235972 від 21.07.2006р. не відповідає вимогам вищезазначеної статті, позаяк не завірена належним чином, а тому не є доказом надсилання копії скарги іншій стороні по справі.
Відповідно ж до п. 3 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні у справі.
Крім того, за приписом п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Згідно п. 14 “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93 р. № 50, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету----------крб. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Надане ж скаржником платіжне доручення №118 від 21.06.2006р. не відповідає зазначеним вимогам, оскільки на оригіналі платіжного доручення відсутній напис (помітка) кредитної установи про дату зарахування коштів в дохід державного бюджету.
До того ж, як видно з платіжного доручення №118 від 21.06.2006р., скаржник сплатив державне мито у розмірі 615,50 грн.
Проте, у касаційній скарзі оспорюються судові рішення як щодо стягнення 123059,17 грн., так і щодо визнання недійсним договору оренди.
Таким чином скаржник недоплатив державне мито у сумі 42,30 грн.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.
Керуючись пп. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллективное предприятие по строительству «Райагрострой»на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.06.2006р. та на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.01.2006р. повернути скаржнику без розгляду.
Судді В. Перепічай
І .Вовк
П. Гончарук