ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
12 жовтня 2006 р. | № 22/239-06-4768 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Лагуна-Одеса” на рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2006 р. у справі № 22/239-06-4768 за позовом охоронно-детективного бюро “Гріф” до приватного підприємства “Лагуна-Одеса” та приватного підприємства “Естемар” про визнання недійсним договору, -
Встановив:
Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. “г” ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (зі змінами та доповненнями від 25.03.2005 р.), яка стосується розміру ставок державного мита, із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, які подаються до господарських судів, сплачується 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 р., позови про визнання недійсними угод оплачуються державним митом залежно від вартості відшукуваного майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою.
Як вбачається з матеріалів справи № 22/239-06-4768, позов охоронно-детективного бюро “Гріф” заявлено про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 18.04.2005 р., укладеного між відповідачами у справі. Право вимоги оцінене сторонами даного договору у 238658,60 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.2006 р. позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 18.04.2005 р., стягнуто з відповідачів судові витрати.
Не погодившись з постановленим у справі судовим рішенням, приватне підприємство “Лагуна-Одеса” просить скасувати його та припинити провадження у справі.
Проте, касаційна скарга не може бути прийнята до провадження та підлягає поверненню скаржнику, оскільки подана з порушенням норм процесуального права щодо її належного оформлення.
Додані до касаційної скарги квитанції від 21.07.2006 р. № 8 на суму 42,50 грн. та № 9 на суму 2 грн. не відповідають вказаним вимогам, тому не можуть вважатися належними доказами сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Разом з тим, згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Доказів надсилання копії касаційної скарги другому відповідачу у справі –приватному підприємству “Естемар” не надано.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2006 р. у справі № 22/239-06-4768 повернути приватному підприємству “Лагуна-Одеса”.
Судді Перепічай В.С.
Вовк І.В.
Гончарук П.А.