Справа № 2-2359/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

              22 листопада 2011 року    Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                                           головуючого –судді Сидоренко А.П.

                                                           з участю секретаря –Косухіної Т.І.

                                               позивача –ОСОБА_1

                                        відповідачів –ОСОБА_2, ОСОБА_3

                                        третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи:  ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчий комітет Сумської міської ради, СГІРФО Зарічного РВ СМУ ГУМВС України в Сумській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зарічник» про визнання права користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що  трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 була надана в 1974 році на сім’ю в складі чотирьох осіб: ОСОБА_6 –основний наймач, ОСОБА_2 –дружина наймача, ОСОБА_3 –син наймача та ОСОБА_4 –дочка наймача. У подальшому основний наймач ОСОБА_6 виписався і виселився з квартири, після чого договір найму був переоформлений на відповідачку ОСОБА_2 В квартирі зареєстровані 6 осіб: відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,  син позивача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітній син ОСОБА_5 –Єгор, ІНФОРМАЦІЯ_2. З 1992 року позивач став проживати у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, у зв’язку з чим, за згодою наймача та інших мешканців, вселився і став проживати у спірній квартирі. 18 грудня 2009 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4  Оскільки позивач тривалий час постійно проживає разом зі своєю сім’єю у вказаній квартирі, яка є єдиним постійним місцем проживання, то має бажання зареєструвати своє місце проживання за вказаною адресою. Однак у зв’язку з тим, що в 2009 році між мешканцями квартири виник спір з приводу користування приміщеннями квартири, відповідачі не дають письмової згоди на його реєстрацію в цій квартирі, відповідачка ОСОБА_2 взагалі заперечує право користування приміщеннями квартири, у зв’язку з чим зверталась до суду з позовом про виселення з квартири. Посилаючись на те, що він як член сім’ї ОСОБА_4, який тривалий час постійно проживав з нею однією сім’єю, набув право користування приміщеннями квартири, просить визнати за ним право користування приміщеннями квартири АДРЕСА_2 з правом реєстрації постійного місця проживання за вказаною адресою.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що після вселення в квартиру реєструвати своє місце проживання не було необхідності, проте в подальшому зіпсувалися відносини з відповідачами. На даний час  він з ОСОБА_4 займає одну кімнату, їх син ОСОБА_8 займає іншу кімнату, а в третій кімнаті проживає відповідачка ОСОБА_9 ОСОБА_5 разом з її сином ОСОБА_10 проживає у свого чоловіка, відповідач ОСОБА_3 також фактично в квартирі не проживає. Просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що коли позивач прийшов у квартиру, вона не дозволяла йому в ній проживати, але той сказав, що це тимчасово, до того ж він зареєстрований у будинку своїх батьків. Сварки з позивачем почалися близько трьох років тому. Просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що він дійсно проживає в с. Стецьківка, оскільки в кімнаті площею 10 кв.м. з матір’ю неможливо проживати. При вселенні позивач згоди ні у кого не питав, і ніхто не заперечував. Позивач і так проживає в квартирі, проти чого він  не заперечує. На його думку позивач не набув права користування квартирою, оскільки у нього є своє житло.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, зазначивши, що вона проживає з позивачем з 1992 року та на час його вселення ніхто не заперечував проти його проживання в квартирі. У них виникли конфліктні ситуації з приводу оплати комунальних послуг.

Третя особа: ОСОБА_5, представники третіх осіб: виконавчого комітету Сумської міської ради, СГІРФО Зарічного РВ СМУ ГУМВС України в Сумській області, ТОВ „Зарічник” в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що  позов  задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ТОВ „Зарічник”, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, у задоволенні позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.

Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 вселився до квартири АДРЕСА_3 в 1992 році як співмешканець ОСОБА_4  В 1994 році у них народився син ОСОБА_8, який був зареєстрований в цій квартирі. Пізніше ОСОБА_1 та ОСОБА_4 одружилися. З 1992 року ОСОБА_1 постійно проживав в зазначеній квартирі, робив ремонт квартири. Таким чином ОСОБА_1 набув право користування житловим приміщенням, оскільки ця квартира була постійним місцем його проживання протягом тривалого часу, він вів з наймачем квартири ОСОБА_4 спільне господарство, жили однією сім’єю, у них під час спільного проживання народилася дитина. Зазначені обставини свідчать про те, що інші мешканці квартири висловлювали згоду на вселення ОСОБА_1 до квартири. Зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Під час розгляду вказаної справи позивачем не надано доказів, які б свідчили про те,  що позивачу здійснювалися будь-які перешкоди у користуванні квартирою відповідачами.  Натомість під час судового розгляду встановлено, що позивач проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, має можливість безперешкодно користуватися ним. Вказана обставина не заперечувалась сторонами у справі.

Сам по собі факт звернення до суду відповідачки ОСОБА_2 з позовом про виселення ОСОБА_1 з спірної квартири, не може бути підставою ствердження, що такі дії є перешкодою у користуванні квартирою.

Приймаючи до уваги наведене, доводи позивача ОСОБА_1 про те, що відповідачами порушується його право на користування квартирою № 62 по вул. Зеленко, буд. 3 в м. Суми, не заслуговують на увагу, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання за ним право користування приміщеннями вказаної квартири з правом реєстрації постійного місця проживання за вказаною адресою

На підставі викладеного, керуючись ст. 13 ЦК України, ст. ст. 1, 57-60, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -   

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                      Суддя                                                                              А.П.Сидоренко