Справа № 2-508/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "21" листопада 2011 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

          в складі:          головуючого –          судді                    Семко Г.В.,

                              при секретарі                                        Клімочко С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, –

ВСТАНОВИВ:

          У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що з відповідачем ОСОБА_2 перебувала у шлюбі, який 20 листопада 2006 року було розірвано.

          Від шлюбу у сторін народилась дитина –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

          ОСОБА_1 зазначає, що з часу розірвання шлюбу відповідач ухиляється від виконання батьківських обов’язків, не приймає участі в її утриманні та вихованні, не відвідує дитину за місцем проживання, не спілкується з дитиною, не турбується про її фізичний, моральний та духовних розвиток, що свідчить про неналежне здійснення своїх прав та обов’язків.

          7 жовтня 2008 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4. Останній тепер утримує дитину сторін, матеріально її забезпечує, надає все необхідне для її повноцінного виховання та розвитку. Створив необхідні житлово-побутові та інші умови для проживання. Між ним та донькою є взаємна злагода, налагоджені стосунки. Дитина сторін уважає ОСОБА_4 своїм батьком чим забезпечується стабільність її сімейно-правового статусу, в той час як до відповідача у неї немає відчуттів, того не знає.

          В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з»явилась, однак згідно вимог, що містяться у позові, а також у поданій нею заяві, просить справу розглянути за її відсутності, позов підтримує, просить задовольнити.

          Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, однак надіслав до суду заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

          Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

          Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться –до початку розгляду справи по суті.

          Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

          Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Згідно ст. 150 СК України, 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

          Згідно ст. 164 СК України, 1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. 2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. 5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

          Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

          Згідно п. 15, абзаців 1, 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

          Судом установлено, що у сторін є дитина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5). Також зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_1 вважає підставою для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, є невиконання останнім батьківських обов’язків, тобто з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України. Про те, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про наявність обставин для позбавлення батьківських прав відповідача, з указаної підстави. Тобто позивачкою ОСОБА_1 повністю не виконано обов’язок по доказуванню обставин справи. Також за відсутності в судовому засіданні сторін такі обставини судом не могли бути перевірені належним чином. Відповідачем у справі було визнано позов, однак суду невідомо про визнання відповідачем обставин та їх наявність для позбавлення його батьківських прав з зазначених підстав. Крім цього збирання судом доказів у справі буде порушувати принцип диспозитивності цивільного процесу.

          Також позбавлення батьківських прав з підстави передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України може мати місце лише при умові винної поведінки особи, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов’язками. Крім цього позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов’язків. Доказів про таку поведінку ОСОБА_2 як суд зазначав не надано. Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач та дитина сторін проживають у різних населених пунктах у межах однієї області, що за наявності певних обставин може бути перешкодою у частковій реалізації батьківських прав, що судом також не може бути перевірено, оскільки для цього потрібно збирати судом докази, що буде порушувати принцип диспозитивності цивільного процесу.

          Таким чином, суд не вбачає підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, тобто для задоволення позову ОСОБА_1

          На підставі викладеного, керуючись, статтями 150, 164, 165 СК України, ст. ст. 10, 15, 60, 212-215, 218, 294 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

          Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                              Суддя: