ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2006 р. | № 40/130 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Чабана В.В.
Ковтонюк Л.В.
за участю представників: |
позивача не з’явився |
відповідача не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Акціонерного товариства закритого типу “Фірма Меблі”
|
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006 |
у справі господарського суду | № 40/130 Донецької області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Більярдний клуб “Bilijardai” |
до |
Акціонерного товариства закритого типу “Фірма Меблі” |
про | стягнення витрат по ремонту приміщення та стягнення витрат з орендної плати |
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Більярдний клуб “Bilijardai” (далі –ТОВ “Більярдний клуб “Bilijardai”) звернулось в господарський суд Донецької області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу “Фірма Меблі” (далі –АТЗТ “Фірма “Меблі”) про стягнення 162 538,20 грн. вартості проведених позивачем поліпшень майна, орендованого ним за умовами укладених із відповідачем договорів оренди нежитлового приміщення від 01.03.2004 та від 30.12.2004. Як на підставу заявлених вимог послався на ст.ст. 763, 767, 773, 776, 778 ЦК України.
Заявою, яка надійшла до господарського суду Донецької області 18.04.2006, позивач збільшив розмір позовних вимог до суми 257 383,85 грн.
Заявою про уточнення позовних вимог, яка надійшла до господарського суду Донецької області 10.05.2006, позивач просив стягнути 716 841,25 грн., у тому числі 334 398,92 грн. вартості проведених ним поліпшень та 382 442,33 грн. сплаченої позивачем за період з березня 2004 року до грудня 2005 року орендної плати. Як на підставу вимог про стягнення суми сплаченої орендної плати позивач послався на те, що договори оренди від 01.03.2004 та від 30.12.2004 є недійсними, оскільки не були нотаріально посвідченими та зареєстрованими відповідно до вимог ст.ст. 793,794 ЦК України, тому відповідач повинен повернути все отримане за укладеними із позивачем договорами оренди.
Відповідач заперечив проти позову, вказав про те, що оскільки договір оренди від 01.03.2004 було укладено строком на 8 місяців, він не потребував нотаріального посвідчення, стосовно договору оренди від 30. 12.2004 вказав про те, що цей договір було укладено до 30.12.2005, у зв’язку з чим відповідач повідомляв позивача щодо необхідності його нотаріального посвідчення, проте останній ухилявся від нотаріального посвідчення договору та продовжував користуватися орендованим ним приміщенням та сплачував орендну плату, тобто виконував умови договору. Щодо вимог про стягнення вартості зроблених позивачем поліпшень, відповідач зазначав, що не надавав згоди на здійснення капітального ремонту, також позивач не погоджував з ним проектно-кошторисну документацію.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.06.2006 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006 (колегія у складі суддів: Діброви Г.І., Москальової І.В., Шевкової Т.А.), позов задоволено частково. Стягнуто з АТЗТ “Фірма “Меблі” на користь ТОВ “Більярдний клуб “Bilijardai” 334 389,92 грн. вартості витрат по ремонту приміщення, 3343,90 грн. витрат по сплаті державного мита, 55,05 грн. витрат по забезпеченню судового процесу. У задоволенні позову щодо стягнення 382 452,22 грн. витрат по орендній платі відмовлено. Щодо задоволення позову про стягнення вартості проведених позивачем поліпшень орендованого майна суди виходили з того, що позивачем доведено факт погодження із відповідачем проведення ним поліпшень орендованого приміщення, а тому останній зобов’язаний відшкодувати позивачу вартість витрат на поліпшення. Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення сплаченої позивачем суми орендної плати суди виходили з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (вимога про стягнення з відповідача сплаченої суми орендної плати) не відповідає передбаченим чинним законодавством способам захисту цивільних прав та інтересів. При цьому суди попередніх інстанцій послались на ст.ст. 638, 759, 776,778 ЦК України, ст.ст. 180. 181 ГК України.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями в частині стягнення понесених позивачем витрат на ремонт орендованого приміщення, АТЗТ “Фірма “Меблі” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Більярдний клуб “Bilijardai” зазначило прохання касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006 залишити без змін.
В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції у даній справі сторонами не оскаржено.
В судове засідання 16.10.2006 представники сторін не з’явилися. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договорів оренди нежитлових приміщень № 2-27/2004/3 від 01.03.2004 та № 2-27/2004 від 30.12.2004 позивач отримав від відповідача у користування приміщення, розташоване за адресою: м. Макіївка, вул. Макіївська, 2, загальною площею 610,24 кв.м відповідно строком з 01.03.2004 до 31.12.2004 та з 30.12.2004 до 30.12.2005.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача про відшкодування відповідачем 334 389,92 грн. вартості здійснених позивачем витрат по ремонту орендованого приміщення. При цьому виходив з того, що, як встановлено судом першої інстанції, відповідач надав згоду на проведення позивачем ремонту, що підтверджується листами відповідача №№ 01/771, 01/772, 01/773 на ім’я: голови райдержадміністрації м. Макіївки, міського голови м. Макіївки, заступника міського голови м. Макіївки. Позивачем доведено поліпшення орендованого ним приміщення на заявлену суму позову.
Проте з такою правовою позицією суду апеляційної інстанції погодитись не можна.
Відповідно до статей 759, ч. 1 та 2 ст. 776, ч. 1, 2, 3 ст. 778 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
У цьому зв’язку судами всупереч вимог ст. 43 ГПК України щодо повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності не досліджено правовідносини сторін щодо проведення поточного та капітального ремонту, щодо розміру здійснених позивачем витрат за проведені роботи, до якого виду (капітальних або поточних) відносяться виконані позивачем роботи.
Вищий господарський суд України, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, позбавлений права з’ясовувати наведені вище обставини, хоча вони мають суттєве значення для вирішення спору.
Відтак рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог про стягнення вартості понесених позивачем витрат по ремонту приміщення підлягають скасуванню, а справа в цій частині вимог –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду необхідно встановити дійсні права та обов’язки сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати процесуально-правові норми і норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. При цьому суду першої інстанції необхідно встановити дійсні права і обов’язки сторін, зокрема, дослідити питання щодо визначення вартості проведених позивачем ремонтних робіт, при необхідності призначити судову експертизу.
Керуючись ст. ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Фірма Меблі” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006 у справі № 40/130 в частині задоволення вимог про стягнення вартості понесених позивачем витрат по ремонту приміщення скасувати. Справу № 40/130 в цій частині вимог передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Головуючий суддя В.Карабань
Судді: В.Чабан
Л.Ковтонюк