НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

02 квітня 2025 рокуСправа № 322/2114/24

       Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Коваль О.В.,

за участю:

представника позивача – адвоката Шевченко К.О.;

представника третьої особи – Денисенко Л.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1

до:ОСОБА_2

третя особа:Виконавчий комітет Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області, що виконує функції органу опіки та піклування,

про:позбавлення батьківських прав.

        05 грудня 2024 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- постановити рішення про позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з грудня 2010 року приблизно до квітня 2013 року.

Під час перебування у відносинах з ОСОБА_2 позивач народила доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 16.11.2012 серії НОМЕР_1 та зроблено відповідний актовий запис за № 29 від 16.11.2012.

З моменту припинення сімейних відносин позивач та відповідач проживають окремо, спільного господарства не вели та не ведуть та взагалі не спілкуються до теперішнього часу.

З 2013 року та по теперішній час донька проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач з моменту припинення шлюбних відносин з позивачем та по цей час участі по догляду за дитиною не брав та не бере. Життя дитини відповідача взагалі не цікавить.

У зв`язку з відмовою відповідача як батька надавати матеріальну допомогу на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка залишилася проживати з матір`ю, у липні місяці 2017 року позивач звернулася до Вільнянського районного суду Запорізької області для стягнення аліментів на утримання дитини.

20 липня 2017 року Вільнянським районним судом Запорізької області було видано виконавчий лист (справа 314/6618/16) про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї четвертої частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.10.2016 до повноліття дитини.

На підставі вищезазначеного виконавчого листа, у Новомиколаївському районному відділі державної виконавчої служби за місцем реєстрації відповідача було відкрито виконавче провадження №54814190 від 02.10.2017. Заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листу, яка виникла у виконавчому провадженні була стягнена з боржника примусово державним виконавцем лише у жовтні 2019 року.

Надалі виплати знову припинилися. Відповідно до інформації про виконавче провадження, наданої Новомиколаївським відділом державної виконавчої служби від 30.09.2024, згідно з попереднім розрахунком, заборгованість станом на 31.12.2021 становить – 61 258,80 грн. Заборгованість за період з 01.01.2022 по 30.09.2024 по виконавчому провадженню № 54814190 становить 118 356,48 грн. Загальна сума заборгованості станом на 01.10.2024 становить 179 615,28 грн. На теперішній час заборгованість не сплачена та поточні виплати аліментів на утримання дитини відповідачем не здійснюються.

У вересні 2018 року ОСОБА_2 було подано позовну заяву до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства, виключення запису про батька з актового запису про народження дитини до Вільнянського районного суду Запорізької області, але у травні 2019 року зазначену вище позовну заяву судом було залишено без розгляду, про що винесено ухвалу у справі № 314/3937/18 провадження № 2/314/175/2019 від 22.05.2019 через те, що ОСОБА_2 як позивач без поважної на то причини ігнорував судові засідання та не з`являвся на розгляд до суду.

Відповідач самоухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, не вважає себе батьком дитини, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами дитини, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, так як це встановлено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Донька не отримувала та не отримує від батька жодного подарунку на день народження, жодних привітань, жодної іграшки та взагалі батьківської уваги, відповідач жодного разу до дитини не приїздив, не телефонував, не виявляв жодної турботи, що свідчить про його байдужість до життя та долі доньки.

Позивач не чинила перешкод у спілкуванні батьку з донькою, не розлучала дитину з батьком примусово. Інтерес до дитини відповідач проявив лише при реєстрації народження дитини у реєстраційному органі, в подальшому інтерес до дитини було втрачено, всі труднощі по вихованню дитини лягли на плечі позивача. Відповідач взагалі не бачив себе у ролі батька та неодноразово звертався до позивача з питанням виключити його, як батька з актового запису про народження, скасувати з нього аліменти на утримання дитини.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 164, 166, 180-182 СК України, позивач просив позов задовольнити.

       Ухвалою судді від 13.12.2024 було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Під час розгляду справи позивач підтримав позов з вищенаведених підстав.

       Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позов, а також не надіслав до суду будь-яких заяв.

       05.02.2025 судом отримано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

       Ухвалою суду від 05.02.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

З огляду на те, що відповідач, який був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув та не повідомив суд про причини неявки, а також не подав відзиву, беручи до уваги відсутність заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи, у судовому засіданні 02.04.2025 судом, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ), що підтверджується свідоцтвом про народження від 16.11.2012 серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Актом обстеження умов проживання від 04.10.2024, виданого службою у справах дітей Вільнянської міської ради, встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом з чоловіком – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донькою – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сином – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання для дітей належні, у будинку чисто, кімнати влаштовані та оснащені побутовою технікою; діти мають окремі спальні місця, забезпечені одягом, взуттям, продуктами харчування.

У висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 22.01.2025 № 05, зазначено наступне. ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Комісією в складі працівників служби у справах дітей, працівників центру надання соціальних послуг, 03.01.2025 було обстежено умови проживання родини ОСОБА_2 . Умови проживання задовільні. У помешканні пічне опалення. Будинок складається з двох кімнат, кухні, коридору та веранди. Під час спілкування із ОСОБА_2 , останній надав письмове пояснення, в якому зазначив, що виховував дитину протягом 2012-2013 років. З 2014 року він як батько, участі у вихованні, утриманні та навчанні своєї доньки не бере. З позовними вимогами ОСОБА_1 погоджується повністю та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Любимівською гімназією надано довідку на ученицю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з якою, дівчинка навчалася у Любимівській гімназії Вільнянської міської ради з 09.12.2019 по 26.08.2024. За час навчання в закладі батько жодного разу не телефонував адміністрації закладу, класному керівнику та вчителям, не цікавився навчанням і вихованням дитини, не відвідував школу. Згідно з характеристикою «Матвіївської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ст.» від 25.09.2024 № 02-11/132 ОСОБА_3 є ученицею 6 класу, зарекомендувала себе як дисциплінована учениця. Має навчальні досягнення переважно достатнього рівня. Навчається в повну міру своїх можливостей. Мати приділяє належну увагу вихованню. Постійно підтримує зв`язок зі школою, класним керівником та вихователем. Батько, за час перебування доньки у школі, не цікавився її навчанням та вихованням. За даними довідки комунального некомерційного підприємства «Вільнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» ВМР від 06.11.2024 № 1119, ОСОБА_2 не забезпечував належного медичного догляду своїй малолітній доньці. Вирішенням питань з приводу забезпечення належного стану здоров`я дитини, займається мати ОСОБА_1 . Згідно з інформацією про виконавче провадження, наданої Новомиколаївським відділом державної виконавчої служби від 30.09.2024 №9176/2911/39 ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів загальною сумою 179 тис. 615 грн. Зазначені факти можна розцінювати як свідоме нехтування батьком батьківських обов`язків відносно своєї доньки. Виходячи з вищенаведеного, з метою захисту прав та інтересів дитини, запобігання бездоглядності, орган опіки та піклування Новомиколаївської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду даної справи суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10.11.2023 по справі № 401/1944/22 (реєстраційний номер у ЄДРСР 114904591), в постанові Верховного Суду від 06.05.2020 по справі № 753/2025/19 (реєстраційний номер у ЄДРСР 89209715) та зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини – дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Дослідивши та оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав у цій справі відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Досліджені судом докази під час розгляду даної справи підтверджують те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та навчання своєї малолітньої дочки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію від 04.12.2024, якою підтверджується сплата ним судового збору в розмірі 1211,20 грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 282 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – задовольнити повністю.

2. Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

4. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;

- третя особа: Виконавчий комітет Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області, що виконує функції органу опіки та піклування, вул. Українська, 34, смт. Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, 70101, ідентифікаційний код: 04352246.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем – протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2025 року.

Суддя                                                                        С.С. Гасанбеков