Справа № 346/6487/24

Номер провадження №2/351/375/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 року                         м.Снятин

       Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі

       головуючого судді                                  Мартинюка В.І.,

за участю секретаря судового засідання  Григоращук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 08.01.2025 надійшла позовна заява від ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «Споживчий центр» зазначено про те, що 02.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 02.06.2024-100000450. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн строком на 140 днів. Кредит надано на таких умовах: дата надання/видачі кредиту - 02.06.2024, сума кредиту- 10 000грн, строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 19.10.2024, фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка- загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки складає 0,87% = (12227.39/10000/140*100%). Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Неустойка нараховується за кожен день невиконання неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання у розмірі 100,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною дяльгістю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21ХХ-ХХХХ-2694.

Підписанням заявки кредитного договору № 02.06.2024-100000450 позичальник також прийняв пропозицю про укладення кредитного договору та надав свою згоду на умови надання споживчого кредиту.

Вказане свідчить, що умови кредитування в ТОВ «Споживчий центр» погоджені відповідачем у повному обсязі без будь-яких застережень чи заперечень.

ТОВ « Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі.

Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 19.10.2024 у останнього виникла заборгованість у розмірі 31 000,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 000,00 грн, по процентах у розмірі 14 000,00 грн, комісія 2 000,00 грн та неустойка 5 000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 31 000,00 грн заборгованості та судовий збір у розмірі 2 422,00 грн.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, у прохальній частині позову клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача, вимоги заяви підтримав, у випадку неявки відповідача у судове засідання проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, із врахуванням позиції представника позивача, який не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку провести заочний розгляд справи.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 02.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено електронний Кредитний договір № 02.06.2024-100000450. Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиції про укладення кредитного договору, заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника та відповіді позичальника про прийняття пропозиції, підписаних позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода, отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 п. 2 Пропозиції).

Згідно з п. 2.3.6 позичальник, який прийняв пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у пропозиції про укладення договору та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отиманим в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті (п. 2.3.5 Пропозиції).

Відповідно до заявки Договору, яка є невід`ємною частиною Договору, позичальнику надається кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту - 02.06.2024, сума кредиту- 10 000 грн, строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 19.10.2024. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки складає 0,87% = (12227.39/10000/140*100%). Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 20 % від суми кредиту та дорівнює 2 000,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 7910, 04%. Орієнтовна загальна вартість Кредиту для споживача 22 227,39 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 12 227,39 грн. Неустойка нараховується за кожен день невиконання неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання у розмірі 100, 00 грн (а.с. 25).

Вказана заявка, пропозиція про укладення кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 02.06.2024-100000450 (кредитної лінії) та паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора , який було надіслано на номер телефону, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти в обсязі, обумовленому Договором. Вказане підтверджується квитанцією про зарахування № 2470301281 від 02.06.2024 (а.с. 29).

Із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.06.2024-10000450 від 02.06.2024 (а.с. 16) вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 31 000,00 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн, заборгованості за процентами –14 000,00 грн, заборгованості за комісією – 2 000,00 грн та заборгованості за неустойкою –5 000,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 02.06.2024 по 19.10.2024 (а.с. 16).

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 02.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №02.06.2024-100000450, за яким позичальник отримав кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн, про що свідчить квитанція про зарахування № 2470301281 від 02.06.2024.

Зі змісту довідки-розрахунку про стан заборгованості за Договором № 02.06.2024-100000450 від 02.06.2024 вбачається, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, кредитні кошти не повернув позивачу та не сплатив погоджені проценти за користування ними, комісію та неустойку.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Суд звертає увагу, що довідка-розрахунок про заборгованість по кредитному договору № 02.06.2024-100000450 від 02.06.2024, надана позивачем, відповідає вимогам до первинних документів, що підтверджують наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий Центр».

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Вказана позиція послідовно підтримана у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. Згідно зі змістом зазначеної постанови, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, якібанк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже, зважаючи на зазначене вище, суд сприймає умови кредитного договору № 02.06.2024-100000450 від 02.06.2024, укладеного між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 , у частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 2 000,00 грн, як такі що є несправедливі по відношенню до позичальника та спрямовані на погіршення його становища усупереч приписам чинного законодавства, а тому не підлягають до включення до загальної суми заборгованості за згаданими кредитним договором.

Щодо нарахування неустойки.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, він звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, у зв`язку з чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Із врахуванням указаних обставин справи, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а також сталу судову практику із розгляду однотипних правовідносин, вважає, що поданий ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 02.06.2024-100000450 від 02.06.2024 у сумі 24 000,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14 000,00 грн - заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00021871 від 29.11.2024 (а.с. 10).

Оскільки позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задоволено частково, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1875, 41 грн із розрахунку 24 000,00х 2 422,40 /31 000,00.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість у сумі 24 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833) судовий збір у сумі 1875, 41 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02.04.2025.

Суддя                                                        Василь МАРТИНЮК