Справа № 161/4109/25

Провадження № 1-кп/161/744/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       м. Луцьк                                                         01 квітня 2025 року        Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді                         ОСОБА_1 ,

за участю секретаря                                 ОСОБА_2 ,

прокурора                                         ОСОБА_3 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_4 ,

потерпілої                                         ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030580000683 від 12 лютого 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з середньою освітою,не працюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє:

- вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.12.2021 за ч. 2 ст. 389 КК України, ст. 71, 72 КК України до покарання у вигляді 1 місяця 3 днів арешту.

- вироком Волинського апеляційного суду від 23.02.2022 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. 17.01.2023 року ухвалою Маневицького районного суду Волинської області ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, згідно вироків Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року та Волинського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, остаточно з врахування вимог ст. 72 КК України призначено покарання у виді 4 років 3 днів позбавлення волі. 21.11.2024 року ухвалою Маневицького районного суду Волинської області звільнений умовно – достроково на невідбутий термін 1 рік 3 місяці 3 дні,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання, на шлях виправлення не став та упродовж строку умовно-дострокового звільнення, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , 08 лютого 2025 року у період часу з 12 години 00 хвилин до 12 години 30 хвилин, діючи повторно, маючи прямий умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення та керуючись корисливим мотивом, шляхом зловживання довірою, розуміючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, не маючи наміру виконувати свої зобов`язання, під приводом отримання та подальшої передачі грошових коштів за часткову оплату оренди квартири, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_5 , чим спричинив останній майнової шкоди на суму 3 500 гривень.

Таким чином ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненими повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та показав, що дійсно, за вказаних обставин, місця та часу вчинив дане кримінальне правопорушення. Шкоду відшкодував. У вчиненому розкаявся, просив суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю ствердила показання обвинуваченого щодо фактичних обставин справи. Збитки їй відшкодовано. Не наполягала на суворій мірі покарання щодо обвинуваченого.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненому, підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, не проводиться їх дослідження.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд  не вбачає.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце реєстрації та проживання, однак, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, за що відбував реальну міру покарання, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, знову вчинив умисний злочин, в період умовно – дострокового звільнення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, не працює, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 71 КК України.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково не відбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року, за вироком Волинського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: