Справа № 298/2231/24

Номер провадження 2-а/298/17/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року                                                        с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Ротмістренко О.В.,

за участі: секретаря судового засідання Хомин Л.Р.,

позивача  ОСОБА_1 ,

представника позивача Брітової Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2024 до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області звернувся ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Брітова Е.А., з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови по справі про адміністративне порушення серії ЕНА №1213963 від 10.01.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, що 10.01.2024 поліцейським відділу поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Опалеником С.М. винесено постанову серії ЕНА №1213963 від 10.01.2024 з істотним порушенням прав ОСОБА_1 , така не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а отже, підлягає скасуванню.

Як ідеться у позові, ОСОБА_1 правопорушення, у вчинені якого його визнано винним, не вчиняв, а постанова підписана не ним. Розгляд справи проведено без участі позивача, у зв`язку з чим він не мав фізичної можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, надавати пояснення, подавати докази, клопотання, користуватися правовою допомогою тощо.

ОСОБА_1 наполягає, що про оскаржувану постанову дізнався тільки під час розгляду щодо нього подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, поданого до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області фахівцем Ужгородського районного сектору № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області Макаренко К.

Як наголошує позивач, обставини викладені в постанові серія ЕНА № 1213963 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 1 ст .127 КУпАП, складеної відносно нього, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, постанова серії ЕНА №1213963 не містить жодних підтверджень порушення позивачем п. 4.4 Правил дорожнього руху.

При цьому у позові наголошується, що постанова серії ЕНА № 1213963 не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, а саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Оскаржувана постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, однак фіксування працівником поліції не здійснювалось та докази такої фіксації відсутні.

За наведених обставин позивачем порушується питання про скасування оскаржуваної постанови як незаконної та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 03.01.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для наведення причин поважності пропуску строку на звернення до суду з вказаним позовом.

08.01.2025 на адресу суду надійшла заява, в якій наведено аргументи поважності пропуску строку на звернення до суду з оскарженням вказаної постанови з наданням доказів.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13.01.2025 заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду задоволено, визнано причини пропуску строку на звернення до суду поважними.

23.01.2025 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача про залишення позову без розгляду.

11.02.2025 на адресу суду представником позивача подано заперечення на заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду.

       Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 01.04.2025 у задоволенні заяви представника відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Брітова Е.А., підтримала доводи, наведені у позовній заяві, яку просила задовольнити. При цьому наголосила, що представником відповідача, окрім оскаржуваної постанови жодного доказу, який би підтверджував наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 127 КУпАП, не надано. Також наполягає, що ОСОБА_1 взагалі не був присутнім під час складання такої постанови та її не отримував.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити. При цьому вказав, що 10.01.2024 о 04 год. 48 хв. був дома з дітьми. Правопорушення, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, не вчиняв.

У судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, враховуючи, що представник відповідача був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в силу приписів ч. 1 ст. 205 КАС України вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд встановив таке.

Як убачається з матеріалів справи, 10.01.2024 о 04 год. 53 хв. поліцейським відділу поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Опалеником С.М. винесено постанову по справі про адміністративне порушення серії ЕНА №1213963 від 10.01.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн.

Згідно з вказаною постановою 10.01.2024 о 04 год. 48 хв. в смт. Великий Березний, вул. Корятовича ОСОБА_1 рухався у темну пору доби без світловідбиваючих елементів на одязі, чим порушив вимоги п. 4.4 ПДР – порушення пішоходами правил використання світлоповертальних елементів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач та його представник звернулися до суду з вказаним позовом, стверджуючи, що ОСОБА_1 не вчиняв правопорушення, у вчиненні якого його визнано винним, а сама постанова винесена з грубим порушенням положень КУпАП та без забезпечення йому права на участь, у зв`язку з чим з метою захисту свого порушеного права він звернувся до суду.

Вирішуючи порушений у позові спір, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 41 Закону України «Про дорожній рух» питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктами 3, 8, 11статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07 2015 №580-VIII (далі у тексті – Закон № 580) передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції, серед іншого, розглядають справи про, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 127 КУпАП, зокрема). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі – поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначено в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015  № 1395 ( далі – Інструкція № 1395).

Згідно з першим, другим абзацами пункту 4 розділу І Інструкції Інструкція № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною першою статті 127 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.

Згідно з другим абзацом пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 1395 постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, частиною першою статті 127 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268КУпАП). Якщо при складанні протоколу (якщо складення протоколу передбачається КУпАП) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, їй за місцем проживання (перебування), роботи надсилається повідомлення про запрошення до підрозділу поліції (додаток 4) на розгляд справи.

В пункті 5 розділу ІІІ Інструкції № 1395 встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

За змістом пункту 5 розділу III Інструкції № 1395 поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (пункт 6 розділу ІІІ Інструкції № 1395).

В ч. 1 ст. 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП повинні розглядатись за місцем вчинення такого адміністративного правопорушення та лише в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд зауважує, що попри наполягання позивача про недотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, про відсутність позивача під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, відповідачем зазначенні твердження не спростовано та жодного доказу в спростування доводів, зазначених позивачем, не надано.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 був присутнім під час винесення оскаржуваної постанови, про що свідчить підпис Сурмая І.І. на вказаній постанові, суд оцінює критично, зокрема, з огляду на ту обставину, що ОСОБА_1 заперечує той факт, що він підписував оскаржувану постанову та стверджує про те, що вказаний підпис йому не належить.

Оінюючи правомірність рішення відповідача в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 4.4. ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи.

В диспозиції ч. 1 ст. 127 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події тощо.

Також Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до постанови Верховного суду від 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а, відсутність у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності інформації про фіксацію правопорушення є підставою для висновку про порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п. 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Суд констатує, що всупереч наведеним законодавчим положенням відповідачем не надано, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, передбачені в ст. 251 КУпАП, які б свідчили про наявність викладеного в оскаржуваній постанові порушення або які б свідчили про те, що інспектором під час розгляду адміністративної справи здійснено заходи щодо збирання та оцінки цих доказів у встановленому законодавством порядку, відео з нагрудної камери поліцейського в матеріалах справи відсутні та відповідачем не долучено, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

За наведених обставин суд вважає, що відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд погоджується із наведеними у позовній заяві доводами позивача, про те, що відповідачем не з`ясовано всіх обставин відповідно до вимог КУпАП та всупереч ст. 77 КАС України не надано суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП.

При цьому суд констатує, що відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і довести правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, судом було забезпечено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву, однак останній таким правом не скористався, та не надав суду доказів, в спростування обставин, викладених у позовній заяві, та які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Однак суд вважає, що зазначена постанова є предметом спору між сторонами та за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові, не може розглядати як доказ (постанова Верховного суду від 26.04.2018 у справі

№ 338/1/17).

Беручи до уваги наведене, а також те, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивач ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП, відповідачем до суду надано не було, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а отже, необхідність їх задоволення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання вказаної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., а тому суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь позивача підлягає стягненню 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241 - 246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1213963 від 10.01.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Закарпатській області, 88000, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд. 13, код ЄДРПОУ 3589709159.

Повний текст рішення складено та проголошено 01.04.2025.

Головуюча                                                                 О.В. Ротмістренко