П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

01 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4664/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

                    суддів – Осіпова Ю.В.,

                                – Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного виробничо-торгівельно-будівничого підприємства «ГЕРМЕС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, –

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Приватне виробничо-торгівельно-будівниче підприємство «ГЕРМЕС» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2024 №768914290704, №781514290704.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року позов Приватного виробничо-торгівельно-будівничого підприємства «ГЕРМЕС» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №768914290704 від 19.04.2024 р., прийняте Головним управлінням ДПС у Миколаївській області. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №781514290704 від 19.04.2024 р., прийняте Головним управлінням ДПС у Миколаївській області.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оформлені ФОП ОСОБА_1 на адресу ПВТБП «ГЕРМЕС» послуги з переробки соняшника в рамках договору на переробку давальницької сировини, не підтверджені фактом реального здійснення господарських операцій та не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, сировина (насіння соняшнику), яка передана у виробництво ФОП ОСОБА_1 згідно оформлених первинних документів, не вважається фактично задіяною у виробництві та фактично переробленою в готову продукцію. Апелянт зазначає, що джерело походження переробленої продукції, переданої травні, липні 2023 року невідомо, а перевіркою не встановлено фактичне виробництво із давальницької сировини. Щодо контрагентів –постачальників ФГ «ШИРОКИЙ ЛАН» та ФГ «Безрук М.І.» апелянт вказує на відсутність у них  можливості здійснення такого обсягу господарської діяльності з огляду на кількість працівників, матеріальної бази тощо для здійснення господарських операцій.

Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи,    в період з 05.03.2024 р. по 11.03.2024 р. ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі наказу № 305-П від 04.03.2024 р., із посиланням на п.п.78.1.12. п. 78.1 ст. 78 ПК України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПВТБП «ГЕРМЕС», код ЄДРПОУ 20901538 (надалі також Позивач) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 р. від`ємного значення з податку на додану вартість, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 01.02.2024 № 2609/6/99-00-06-01-04-06 у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки ПВТБП «ГЕРМЕС» (код ЄДРПОУ 20901538) від 18.10.2023 №9767/14-29-07-03/20901538.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Миколаївської області складено акт перевірки від 18.03.2024 р. № 4069/14-29-07-04/20901538.

В акті перевірки    були зроблені висновки про порушення позивачем:

1. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2023 р. на 6 455 259 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201., п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на обсяг поставки без ПДВ 36 796 120,74 грн. на суму ПДВ 5 151 456,90 грн., в т.ч.

- за квітень 2023 р. на обсяг постачання без ПДВ 2 462 155,64 грн. на суму ПДВ 344 701,79 грн.;

- за травень 2023 р. на обсяг постачання без ПДВ 5 667 499,15 грн. на суму ПДВ 793 449,88 грн.;

- за липень 2023 р. на обсяг постачання без ПДВ 28 666 465,95 грн. на суму ПДВ 4013 305,23 грн.

ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі акта перевірки від 18.03.2024 р. № 4069/14-29-07-04/20901538 прийняв:

- податкове повідомлення рішення № 768914290704 від 19.04.2024 р. за формою «В4», згідно якого Відповідачем зменшено Позивачу розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 6 285 159 грн. за липень 2023 р.;

- податкове повідомлення-рішення № 781514290704 від 19.04.2024 р. за формою «ПН», згідно якого Відповідачем попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, та згідно зі ст. 120-1 ПК України застосовано штраф в розмірі 50 % : 2 575 728 грн. 45 коп.

Підставою для нарахування основної суми податкових зобов`язань з ПДВ, зменшення від`ємного значення ПДВ, а також для висновку щодо відсутності виписки та реєстрації в ЄРПН податкових накладних відповідачем в акті перевірки № 9767 було побудовано на не визнанні факту отримання позивачем послуг з переробки насіння соняшника за податковими накладними ФОП ОСОБА_2 . В акті перевірки №9767 відповідач вважає, що придбане в квітні – липні 2023 р. насіння соняшнику в кількості 2 893,94 т, враховуючи не підтвердження контролюючим органом отримання послуг переробки соняшника від ФОП ОСОБА_2 та відсутність залишку цієї кількості насіння соняшника на складах, було реалізовано контрагентам-покупцям на митній території України за ставкою 14 % не встановленим особам, яких неможливо ідентифікувати за своєю суттю. Не визнання факту отримання послуг з переробки насіння соняшника за податковими накладними ФОП ОСОБА_3 було для відповідача і підставою зменшити позивачу податковий кредит з ПДВ, пов`язаного з отриманням самих послуг переробки. Окрім цього було зменшення податковий кредит з ПДВ грн. по взаємовідносинам з постачальником насіння соняшнику ФГ «ШИРОКИЙ ЛАН».

Позивач вважаючи протиправними вищезазначені податкові повідомлення – рішення звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач по угоді, укладеній з ФОП ОСОБА_1 надав всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції, тоді як відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення з підстав, які суд не знаходить достатніми для визнання цієї угоди нереальною.

Вирішуючи справу в апеляційному порядку, судова колегія виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

      У пункті 200.1 статті 200 ПК України окреслено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України установлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) ураховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку за визначенням п. 200.6 статті 200 ПК України може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Таке рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 статті 201 ПК України).

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження даних податкового обліку законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

   ПВТБП «ГЕРМЕС» є юридичною особою, первинну державну реєстрацію якої здійснено 01.12.1992 року. З 20.02.1997 року ПВТБП «ГЕРМЕС» перебуває на податковому обліку в ДПС (Головне управління ДПС у Миколаївській області, Новобузька державна податкова інспекція). ПВТБП «ГЕРМЕС» поставлено на податковий облік як платника податку на додану вартість з 01.04.2023 року за індивідуальним податковим номером № 209015314240.

Позивач є товаровиробником, основним видом діяльності якого є виробництво олії та тваринних жирів (код згідно КВЕД 10.41). ПВТБП «ГЕРМЕС» організовує повний цикл ведення господарської діяльності в цій галузі, а саме: придбання давальницької сировини – насіння соняшника; переробка давальницької сировини відповідно до затверджених стандартів; виготовлення основної продукції – олії соняшникової та супутньої продукції – шрот соняшниковий та лушпиння соняшника; забезпечення зберігання давальницької сировини та готової продукції; постачання готової продукції покупцям.

Так, ПВТБП «ГЕРМЕС», з метою забезпечення виготовлення готової продукції із давальницької сировини, було укладено договір № 13 від 03.04.2023 р. на переробку давальницької сировини із суб`єктом господарювання - ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

Також, позивачем було укладено договір оренди нерухомого майна № 17 від 01.05.2023 р. з ФОП ОСОБА_1 про платне користування частиною складу площею 1 000,00 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 , що дозволяло Позивачу зберігати виготовлену продукцію – шрот соняшниковий, лушпиння до моменту реалізації покупцям.

Окрім цього, позивачем було укладено договір № ЗБ 0304 від 03.04.2023 складського відповідального зберігання з ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до цього договору ПВТБП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » отримувало за адресою АДРЕСА_1 , послуги зберігання власно виробленої олії соняшникової до моменту її продажу.

Також, позивачем було укладено договір оренди нерухомого майна № 2 від 05.06.2023 р. з ФОП ОСОБА_4 (2942013419) про оренду офісного приміщення площею 72,90 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_2 , що дозволяло підприємству здійснювати господарську діяльність, забезпечувати умови праці працівників підприємства, забезпечувати умови ведення бухгалтерського та податкового обліків, зберігання документів тощо.

Протягом квітня-липня 2023 року ФОП ОСОБА_2 на підставі договору № 13 від 03.04.2023 р. приймав на склад давальницьку сировину, що доставлялась постачальниками (продавцями) Позивача. Давальницька сировина Позивача протягом квітня-липня 2023 р. доставлялась транспортом його постачальників одразу на склад переробника, після чого ФОП ОСОБА_2 згідно умов договору № 13 від 03.04.2023 р. таку сировину приймав, зважував, проводив аналіз базисних показників якості (вологість та сміттєва домішка).

За результатами приймання, зважування, визначення базисних показників якості давальницької сировини ФОП ОСОБА_2 для Позивача складав щомісячно за квітень-липень 2023 р. реєстри товарно-транспортних накладних, в яких відображались реквізити товарно-транспортної накладної, найменування постачальника (від якого прийнято товар згідно ТТН), найменування товару (соняшник), вага (брутто, нетто, тара), якість (вологість, сміттєва домішка).

Також, в процесі накопичення ФОП ОСОБА_2 за квітень - липень 2023 р. вів реєстр руху насіння соняшника, який надавався щомісячно Позивачу. В реєстрі містилися інформація за який звітний місяць реєстр є складений, від яких постачальників замовника та яка кількість насіння соняшника для переробки надходила, скільки передано в переробку, залишок давальницької сировини на кінець місяця.

При цьому, позивачем на підтвердження вказаних господарських операцій надано інформацію, пояснення та копії документів, а саме: довідка ПАТ МТБ Банк від 14.11.2023 р. № 03/81- 03/02-Д, лист ПАТ МТБ Банк від 07.11.2023 р. № 03/133-03/02, лист ГУ ДПС у Миколаївській області від 06.09.2023 р. № 20351/6/14-29-07-08-02, лист ПАТ МТБ Банк від 06.09.2023 р. № 03/98-0/61.3.2, лист № 28 від 11.03.2024 р., опис вкладення до листа № 5560101929209 (до листа № 28 від 11.03.2024 р.), витяг податкова інформація станом на 12.03.2024 р. по платнику 2179402490, витяг фотозображення з карти Google map щодо розташування комплексів ФОП ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , договір переробки № 13 від 03.04.2023 р., додаткова угода № 1 від 10.04.2023 р. до договору переробки № 13 від 03.04.23, реєстр ТТН за квітень 2023 р., реєстр ТТН за травень 2023 р., реєстр ТТН за червень 2023 р., реєстр ТТН за липень 2023 р., Додаток № 1 від 30.04.2023 р. до договору № 13 від 03.04.2023 р. «реєстр руху насіння соняшника за квітень 2023», додаток № 2 від 31.05.2023 р. до договору № 13 від 03.04.2023 р. «реєстр руху насіння соняшника за травень 2023», додаток № 3 від 30.06.2023 р. до договору № 13 від 03.04.2023 р. «реєстр руху насіння соняшника за червень 2023», додаток № 4 від 31.07.2023 р. до договору № 13 від 03.04.2023 р. «реєстр руху насіння соняшника за липень 2023», лист ПТВБП «ГЕРМЕС» № 81 від 09.10.2023 р., лист ФОП ОСОБА_1 за № 77 від 09.10.2023 р., договір № ЗБ0304 від 03.04.2023 р., додаток № 1 від 03.04.2023 р. до договору № ЗБ0304 від 03.04.2023 р., акт приймання-передачі № 1 від 14.05.2023 р. до договору № ЗБ0304 від 03.04.23, акт приймання-передачі № 2 від 28.05.2023 р. до договору № ЗБ0304 від 03.04.23, акт приймання-передачі № 3 від 10.06.2023 р. до договору № ЗБ0304 від 03.04.23, акт приймання-передачі № 4 від 23.07.2023 р. до договору № ЗБ0304 від 03.04.23, звіт по зберіганню олії соняшникової за травень 2023 р., звіт по зберіганню олії соняшникової за липень 2023 р., звіт по зберіганню олії соняшникової за червень 2023 р., технічний паспорт на комплекс нежитлових будівель № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , посвідчення про якість № 1 від 14.05.2023 р., посвідчення про якість № 2 від 28.05.2023 р., посвідчення про якість № 3 від 10.06.2023 р., посвідчення про якість № 4 від 23.07.2023 р., платіжна інструкція 658 від 11.03.2024 р. про сплату податку на прибуток за 2023 р., податкова декларація з податку на прибуток за 2023 р., заявка № 011804 від 18.04.2023 р., заявка № 010405 від 04.05.2023 р., заявка № 012405 від 24.05.2023 р., заявка № 010306 від 03.06.2023 р., заявка № 011907 від 19.07.2023 р., заявка № 012807 від 28.07.2023 р.

Таким чином, вищезазначеними документами підтверджено реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_2 . Більш того, позивачем підтверджено первинним документами подальшу реалізацію товару.

Щодо тверджень відповідача, що сертифікат якості від 29.05.2023 р. № 252277 на 150 т соняшника є дефектним так як нібито акт прийому-передачі оформлений 29.05.2023 р. на приймання 110 т соняшнику та 30.05.2023 на приймання 42 т соняшнику, тобто на думку відповідача сертифікат якості виписаний з урахуванням майбутньої події, що суперечить дійсності.

Проте такі висновки контролюючого органу є помилковими, оскільки згідно накладної № 7 від 29.05.2023 р. позивач передав ФОП ОСОБА_5 без передачі права власності насіння соняшника в кількості 150 т для переробки та виготовлення готової продукції за договором № 13 від 03.04.2023 р. В травні місяці позивачем було придбано насіння соняшнику у ФГ «ШИРОКИЙ ЛАН» 01.05.2023 р. -50 т, ТОВ «АЛЛАН БУГ» 08.05.2023 р. - 50,234 т, ФГ «АБСОЛЮТ» 22.05.2023р.- 42,257 т, ФОП ОСОБА_2 29.05.2023 р. – 110 т, ПОСП ім ОСОБА_6 30.05.2023 р. - 42 т, що підтверджується реєстром ТТН за травень 2023 р.. Свідоцтво на якість було оформлено ФОП ОСОБА_2 , за результатами аналізу насіння соняшнику в кількості 150 т, що був придбаний позивачем у ФГ «АБСОЛЮТ» (42,257 т) та у ФОП ОСОБА_2 (110 т), тобто на сировину, придбану 22.05.2023 та 29.05.2023 відповідно. В травні 2023 року було здійснено переробку сировини позивача в кількості 250 т з придбаних 294,491 т насіння соняшника. Залишок на 31.05.2023 р. склав 44,491 т насіння соняшника, в т.ч. який складався з придбаного насіння в кількості 42 т у ПОСП ім. Москаленка 30.05.2023 р., що підтверджується реєстром руху насіння соняшника за травень 2023 р.

Не є підтвердженими відомості відповідача про те, що сертифікат якості від 10.07.2023 р. № 25811 на кількість 398,31 т (акт приймання-передавання (переоформлення) від 24.07.2023 р. б/н) виписаний раніше, ніж товар став власністю позивача.

Так, на підставі видаткової накладної № 55 від 24.07.2023 р. позивач у ФОП ОСОБА_2 придбав насіння соняшнику в кількості 398,31 т. Актом приймання-передавання зерна (переоформлення) від 24.07.2023 р. було передано у власність вказану кількість насіння соняшника. Свідоцтво про якість давальницької сировини № 025811 в кількості 398,310 т на адресу позивача складено 24.07.2023 р. за результатами дослідження якості. Також 24.07.2023 р. на підставі накладної № 11 від 24.07.2023 р. вказана кількість сировини була передана в переробку.   Отже, визначення дати 10.07.2023 р. свідоцтва № НОМЕР_3 з боку ГУ ДПС у Миколаївській області є помилковим.

Щодо складення свідоцтв про якість, то ФОП ОСОБА_2 на давальницьку сировину, що надходила у переробку за договором № 13 від 03.04.2023 р., складав свідоцтва про якість, а не сертифікат.

Позивач надав до заперечення № 36 від 02.04.2024 р. копії наказу по ФОП ОСОБА_2 за № 39/1 від 15.05.2019 р. «Про організацію роботи виробничо технологічної лабораторії», згідно якого до складу ВТЛ ФОП ОСОБА_2 , протягом тривалого часу незміно входять техніки-лаборанти, а відповідальним за роботу ВТЛ є сам ФОП ОСОБА_2 .

Щодо визначення якості насіння соняшнику по вологості, сміттєвої домішки, поняття нестандарт, то позивач зазначає, що якість соняшнику визначається згідно з ДСТУ 7011:2009 та свідоцтва заповнюються з урахуванням вимог ДСТУ та базисних показників, визначених договором переробки № 13 від 03.04.2023 р., тобто ДСТУ 7011:2009, по вологості не більше 8 %, по сміттєвій домішці не більше 3 %.

Всі показники лабораторних досліджень, що відповідають показникам ДСТУ та базисним показникам договору, прописуються в цифрах як базисні. Якщо показники перевищують базисні, то у свідоцтва прописуються фактичні показники якості, оскільки вони відхиляються від базисних.

Щодо тверджень відповідача про не надання аналізних карток ВТЛ на придбаний товар за актами прийому-передачі (переоформлення) від контрагентів постачальників, не надання сертифікатів якості на поставлений соняшник, надання додатків до договору № 13 від 03.04.2023 р. про надходження соняшнику за кількістю сировини без врахування природних втрат на транспортування та відсутність природних втрат, відсутність в наданих ТТН підписів представника ФОП ОСОБА_2 як особи, яка здійснює розвантаження давальницької сировини, то позивач заперечує проти таких відомостей, викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки вони зроблені за відсутності детального вивчення суті проведених господарських операцій, інформації, відображеної в договорах та складених первинних документах.

Як повідомляв позивач, приймання по кількості та якості здійснювалось ФОП ОСОБА_2 за результатами зважування та визначення якості по базисним показникам. Дані залікової ваги та якісні базисні показники відображені в реєстрах ТТН.

Щодо зазначення відповідачем факту перебування ОСОБА_2 засновником ПВТБП «ГЕРМЕС» як однієї з підстав для не підтвердження господарських операцій, слід зазначити, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 березня 2020 року у справі № 816/1601/14, у контексті визнання осіб пов`язаними враховується вплив, який може здійснюватися у зв`язку з володінням однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. Такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов`язаними особами. Здійснення господарських операцій між пов`язаними особами не утворює складу податкового правопорушення, оскільки в разі виконання кожним з учасників ланцюга такої поставки своїх податкових обов`язків, зважаючи на фактичну ціну продажу, недоїмка перед бюджетом за вказаними операціями не утворюється, що виключає наявність зловживань у сфері оподаткування в результаті виконання таких операцій».

Враховуючи, що в акті перевірки від 18.03.2024 р. № 4069/14-29-07-04/ НОМЕР_4 відповідач не навів реальних фактів не виконання позивачем та/або ФОП ОСОБА_2 податкових обов`язків під час правових відносин між ними, то посилання на факт пов`язаності осіб є безпідставним.

   Питання правомірності зменшення від`ємного значення з ПДВ по взаємовідносинам з ФГ «ШИРОКИЙ ЛАН» вже було відображено в попередньому акті перевірки від 18.10.2023 р. № 9767/14-29-07-03/ НОМЕР_4 , на підставі якого сам же контролюючий орган з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 01.02.2024 р. № 2609/6/99-00-06-01-04-06 прийняв ППР № 178514290703, та яке оскаржується в судовому порядку в справі № 400/2264/24.

Таким чином під час проведення документальної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2023 року, Позивач надав Відповідачу пояснення, документальне підтвердження, іншу інформацію щодо обставин та результатів проведених господарських операцій за квітень-липень 2023 року та які підтверджували задекларовані суми всіх рядків податкових декларацій Позивача за звітні місяці квітень, травень, червень, липень 2023 р.

Також, суд зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.08.22 р. у справі № 400/3884/19.

Щодо недекларування контрагентом позивача та контрагентами контрагенту об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, через які проводиться діяльність, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не ставить умову виникнення бюджетного відшкодування ПДВ у залежність від стану податкового обліку його контрагентів (тим більше контрагентів його контрагентів), фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже чинне законодавство передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.19 р. № 825/293/13а.

Отже, позивач по угоді, укладеній з ФОП ОСОБА_1 надав всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції, тоді як відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення з підстав, які суд не знаходить достатніми для визнання цієї угоди нереальною.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що навіть наявність Акту перевірки відносно контрагента та зазначені в ньому обставини про порушення податкового законодавства контрагентом може бути підставою для застосування негативних наслідків для перевіряємого платника податків лише за умови прийняття податкового повідомлення-рішення відносно вказаного контрагента. В інших випадках такі дані заборонено застосовувати, що прямо зазначено у п. 86.7 ст. 86 ПК України. Таким чином, лише за наявності зібраних в установленому законодавством порядку доказів щодо причетності до порушень податкового законодавства контрагентом платника податків, такий платник податків може нести відповідальність за таки порушення.

Саме така позиція зазначена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України». У п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Частиною 2 статті 6 КАС України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Більш того, колегія суддів наголошує, що податкові накладні, які відповідно до              п. 201.10 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були видані позивачу та надавали право на формування відповідного податкового кредиту та їх юридична дійсність податковим органом не оспорюється.

Відповідно до абз. 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг. є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, дотримуючись правил податкового законодавства, правомірно сформував податковий кредит за рахунок господарських операцій, яка здійснена відповідно до умов укладених з контрагентами договорів, що підтверджується первинними документами. При цьому висновки Акту перевірки щодо наявності ознак нереальності здійснення операцій у господарській діяльності контрагентів позивача та по ланцюгу постачання, які фактично покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача, а тому таки висновки не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов`язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами.

Разом з цим, відсутність або недоведеність вини платника податків як необхідної складової податкового правопорушення обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу щодо порушення з боку позивача вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, як наслідок щодо неправомірності прийнятих на підставі цих висновків оскаржуваних податкових повідомлень-рішень  від 19.04.2024 №768914290704, №781514290704.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного виробничо-торгівельно-будівничого підприємства «ГЕРМЕС» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач:                                                            М.П. Коваль

Суддя:                                                                                Ю.В. Осіпов

         Суддя:                                                                                В.О. Скрипченко